Бібліотека Ніжинський Університет ім. М.Гоголя

24/08/2026

21/08/2026

СТОРІНКАМИ КАЛЕНДАРЯ 2026 р.

24 серпня – 105 років від дня народження Леоніда Полтави (справжнє ім'я Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович) (1921–1990), українського поета в еміграції, прозаїка, драматурга, радіожурналіста, редактора, публіциста, громадського діяча. Випускник Ніжинського учительського педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя (1940).

Народився в с. Вовківці Полтавської обл. (нині Роменський район, Сумська обл.) в родині сільського лікаря і вчительки. Початкову й середню освіту набув у Вовківецькій школі, опісля вступив до Ніжинського учительського педагогічного інституту, який закінчив у 1940 р. Любив поезію. Мріяв писати. Перші вірші були надруковані у 1939 р.
А з вихором Другої світової війни опинився «остарбайтером» у Берліні, в'язнем у Потсдамі. По війні розгорнув літературну працю. 1946 р. виходить його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни, а 1948 р. – збірка «Жовті каруселі». В
1952 р. у Мюнхені було видано збірку його новел під назвою «У вишневій країні». Згодом за океаном виходять ще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 виходить збірка «Українські балади», а у 1958 р. – «Римські сонети». Працював в українських редакціях і радіо Мюнхена, Мадрида, Парижа, Вашингтона. З 1958 р. – у США – в українській редакції радіо «Голос Америки», редагує щоденник «Свобода». Пише вірші, поеми, новели, балади, пригодницько-фантастичні повісті, історичний роман «1709» (з доби Івана Мазепи), п'єси, лібрето для опер і оперет, кіносценарії. В 1968 р. написав репортажну повість «Над блакитним Чорним морем» з 1917–1922 рр.
Похований на українському православному кладовищі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

21/08/2026

СТОРІНКАМИ КАЛЕНДАРЯ 2026 р.

22 серпня – (за ст. стилем 9 серпня) 125 років від дня народження Анатолія Васильовича Калиновського (1901–1987), (псевдоніми – А. Чечко, Іван Евентуальний, Колібрі, Кость Галан, Анатоль Галан, Василь Орлик), українського письменника, журналіста, редактора, поета-сатирика. Випускник НІНО (1929).

Народився в с. Землянка Глухівського повіту Чернігівської
губернії (нині Глухівського р-ну Сумської обл.) в родині
священика. Навчався у Новгород-Сіверській духовній семінарії,
Ніжинському інституті народної освіти. Після закінчення
працював у різних редакціях, у 1930-х рр. учителював. Літературну
діяльність почав 1921 р. Від 1924 р. друкувався у журналах «Знання», «Гарт», «Плуг», «Червоний шлях» та ін. Перші опубліковані твори: збірник «Поезії» (1930), «Комедія на
три дії» (1932), драма «Рух» (1933; усі – Харків). Через початок репресій проти українських письменників на деякий час припинив літературну діяльність.
Під час Другої світової війни емігрував до Австрії (Зальцбурґ). Там видав збірник новел «Чарівна дружина» (1947) та книгу сатиричних віршів «Мої знайомі». З Австрії виїхав до Арґентини (Буенос-Айрес), де опублікував книгу оповідань «Пахощі», «Поразка маршала», книгу спогадів «Будні совєтського журналіста» (1956). Від 1956 – у США, там видав збірник сатиричних творів «Проти шерсти», спогади «Записки слідчого», «Невигадане», «Розмова з минулим», віршовану повість про голод 1932–1933 рр. в Україні «Хам», збірник поезії «Про радість і біль», книгу політичної сатири «Сатири» та ін. Був видавцем часописів «Пороги» (Буенос-Айрес, 1949–1952), «Прометей» (Детройт, США, 1958–1961), член Об’єднання українських письменників на еміграції «Слово».
Помер 3 жовтня 1987 р. в місті Рочестер, штат Нью-Йорк, похований там же.

21/08/2026

Незалежність: голос України!

24 серпня Україна відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності. Це особливий день для кожного українця, сповнений гордості за нашу державу, її історію, культуру та незламний народ.

З нагоди визначної дати Наукова бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя презентує віртуальну книжкову виставку «Незалежність: голос України!». Запрошуємо переглянути представлені видання, які розповідають про історичний шлях становлення української державності, боротьбу поколінь за свободу, визначні події та постаті, що творили історію України. Книги виставки допоможуть глибше пізнати минуле нашої держави, осмислити її сьогодення та відчути відповідальність за майбутнє України.

Незалежність — це наша історія, наша свобода і наша спільна сила.

Переглянути >>> https://drive.google.com/file/d/1PDs9aggnIyQZxE56gCpXjY0NQg0lX9eC/view

18/08/2026

18/08/2026

Сьогодні виповнюється 190 років від дні народження Олександра Яковича Кониського (1836-1900) 🇺🇦

В Музеї рідкісної книги бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя відкрилася книжкова виставка, присвячена ювілею громадського діяча України.

Ми вшановуємо пам'ять видатної постаті нашої культури — Олександра Кониського. Письменник, публіцист, громадський діяч, адвокат та автор слів духовного гімну «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний…»), він присвятив усе життя утвердженню української нації.
Народжений на хуторі Переходівка неподалік Ніжина, Кониський завжди зберігав особливий зв'язок із Ніжинським краєм. Саме Ніжин сформував його інтелектуальний та національний світогляд — тут він навчався в повітовому училищі, робив перші кроки у літературі й гартував свій патріотичний дух. Ніжинська земля та українське слово стали для нього тим першоджерелом, з якого він черпав силу для боротьби за українську ідентичність у часи жорстких валуєвських та емських заборон.

Олександр Якович був справжнім двигуном українського національного відродження. Він стояв біля витоків створення недільних шкіл, Літературно-наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та активно співпрацював із галицькою «Просвітою». Для Кониського «Просвіта» була не просто організацією, а потужним інструментом культурного єднання Наддніпрянщини та Галичини. Він видавав підручники, дбав про поширення української книги та робив усе, щоб українське слово звучало вільно.
​📖 Одним із головних подвигів його життя стала фундаментальна праця — «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя». Це була перша повноцінна, документально обґрунтована біографія Кобзаря, над якою Кониський працював понад 10 років. Він зібрав сотні спогадів, архівних документів та свідчень сучасників, подарувавши українцям справжнього, незламного Шевченка.

​Пам'ятаймо та шануймо великих земляків, які будували фундамент нашої незалежності!
​ #ОлександрКониський #Ніжин #Просвіта #ТарасШевченко #ІсторіяУкраїни #УкраїнськаКультура #Ніжинці

17/08/2026

СТОРІНКАМИ КАЛЕНДАРЯ 2026 р.

18 серпня – 70 років від дня народження Георгія Михайловича Ільченка (1956–2006) – українського дипломата, Надзвичайного та Повноважного посла України. Посланника 1-го кл. (2005). Випускник НДПІ
ім. М. В. Гоголя (1978).

Народився в с. Яблунівка Прилуцького р-ну на Чернігівщині в сім’ї вчителів. Закінчив із золотою медаллю школу. 1973 р. був зарахований на факультет англійської мови Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. Блискуче знання англійської мови сприяло тому, що студента 4 курсу Георгія Ільченка запросили бути перекладачем на цілий рік 1976–1977 рр. у групі працівників, які виїжджали в індійське місто БокароПісля закінчення інституту у 1978 р. працював учителем у школі. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка у 1989 р. Отримав юридичну освіту.
Після закінчення університету у Георгія Ільченка розпочинається новий етап життя, який пов’язаний зі службою у Міністерстві закордонних справ України в Києві: у Консульському управлінні; від 1992 – завідувач візового відділу, від 1998 р. – 1-й заступник начальника; водночас від 1993 – завідувач відділу державно- правових питань Договірно-правового управління; 1993–1997 рр. – завідувач консульського відділу
Посольства України у США; 2002–2003 рр. – радник-посланник, Тимчасовий повірений у справах України в Республіці Кіпр. 2004–2005 рр. – заступник начальника Управління кадрового забезпечення, 2005–2006 рр. – заступник директора Департаменту кадрів, начальник відділу закордонних установ МЗС України. 1999–2002 – Генеральний консул України у Нікосії (Республіка Кіпр). 26 червня 2006 р. Указом Президента України він був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Об’єднаних Арабських Еміратах.
31 грудня 2006 р. Георгій Михайлович помер.

14/08/2026

СТОРІНКАМИ КАЛЕНДАРЯ 2026 р.

15 серпня – 110 років від дня народження Миколи Наумовича Шуста (1916–2007), ніжинського літератора, краєзнавця, ветерана Другої світової війни, учасника Ніжинської молодіжної підпільної організації під керівництвом Я. П. Батюка. Випускник НДПІ
ім. М. В. Гоголя (1939).

Народився в с. Припутні Ічнянського повіту Чернігівської
губернії. Закінчив філологічний факультет Ніжинського
педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя (1939). Після війни працював учителем. Вчителював у школах Києва, Ніжина та Ніжинського р-ну.
Після виходу на пенсію у 1976 р. керував гуртком
образотворчого мистецтва в школі № 5 м. Ніжина. Після відновлення незалежності України вів активну громадсько-культурну діяльність.
Був членом Ніжинського товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка з першого дня його створення 25 лютого 1989 року. Будучи членом міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури брав участь у відновленні
Покровської і Хресто-Воздвиженської церков.
Скульптурні та графічні роботи М. Шуста стали частиною колекції Музею ніжинської вищої школи. Серед них погруддя М. В. Гоголя, С. М. Шишка, скульптура Тараса Бульби, макети будівлі Гімназії вищих наук імені князя Безбородька і пам’ятника М. В. Гоголю. У фондах Ніжинського краєзнавчого музею зберігаються макети пам’ятника М. В. Гоголю, споруд Миколаївського та Благовіщинського соборів, панорама Ніжина, погруддя Я. П. Батюка.
Член Націоналльної спілки письменників України з 1998 року. Автор книг: «Подвиг у пітьмі» (1971) (у співавт.), «Пітьмі непідвладні» (1983), «У Ніжині над Остром» (1995), «Інтриги Рейху і Кремля» (2001), «Дума про рідне село» (2004) ін. Перші дві книги лягли в основу сценарію художнього фільму «За ніччю день іде» (1984, Укртелефільм, реж. О. Бійма).
Нагороджений орденом Слави I ст., медалями.