19/08/2026
19.08.2026
Мистецтво України — це багата спадщина, яка охоплює тисячоліття: від трипільської культури, скіфського золота і давньоруських мозаїк до унікального народного малярства, авангарду ХХ століття та сучасних творів епохи незалежності й війни.
До вашої уваги добірка книг, що розповідають про розвиток українського мистецтва від давнини до сьогодення.
Пінчевська, Богдана
З чого починалося мистецтво [Текст] / Богдана Пінчевська, іл. Анастасії Ковальської. - Тернопіль : Видавництво Богдан, 2025. - 136 с. : іл.
Книжка «З чого починалося мистецтво» присвячена найдавнішим знахідкам мистецьких творів в історії людства. Її мета — познайомити юних читачів із першими виявами людської творчості, а також спробувати пояснити, чому саме (а іноді — і як саме) ці твори з’явилися на світ. У ній ідеться про те, що саме спонукало прадавніх мешканців Землі, не змовляючись, у різних частинах світу створювати реалістичні зображення тварин чи мегаліти, чи піраміди та зикурати; як саме кераміка від початків людської історії взяла на себе турботу про зручність та красу тощо. Вжита у цій книжці мистецтвознавча термінологія одразу ж у тексті пояснюється простими, зрозумілими словами, щоб її було легше запам’ятати. Книжка адресована дітям середнього та старшого шкільного віку, а також усім, кому цікаве прадавнє мистецтво.
Кара-Васильєва, Тетяна Валеріївна
Казимир Малевич та вишивка авангарду [Текст] / Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва. - Київ : Мистецтво, 2025. - 112 с. : іл. - ISBN 978-966-577-333-7
Книга розповідає про унікальну співпрацю провідних митців авангарду – Казимира Малевича, Олександри Екстер, Любові Попової, Ніни Генке-Меллер – із народними майстрами Ганною Собачко-Шостак, Василем Довгошиєю та Євменом Пшеченком. Вони співпрацювали у кустарних артілях, організованих у маєтках Анастасії Семиградової у Скопцях (нині село Веселинівка на Київщині) та Наталії Давидової у Вербівці (нині – Черкащина).
На початку ХХ століття така взаємодія не мала аналогій у світовій практиці. Майстерня у Вербівці стала своєрідною лабораторією авангардного мистецтва, де народні майстри створювали нові вишивки за ескізами художників, реалізуючи ідеї супрематизму, які свого часу проголосив Казимир Малевич. Співпраця народних майстрів і художників авангарду, що так плідно виявилась у майстернях сіл Скопці й Вербівка, була яскравим, але дуже коротким епізодом в історії вишивки. Під час революційних подій першої чверті ХХ століття загинула колекція малюнків і вишивок, було знищено майстерні у цих осередках, а основні натхненниці й організаторки справи – Олександра Екстер і Наталія Давидова – емігрували. Творення авангардних вишивок повністю припинилося, їх викреслили з історії і вилучили з контексту світового мистецтва. Співпраця народних майстрів і художників авангарду лишилася втраченою парадигмою ХХ століття.
Саме тому надзвичайно важливо, що у монографії опубліковано зображення вишивок, віднайдених Тетяною Кара-Васильєвою в музеях, приватних колекціях, а також ілюстрації відновлених творів, зроблених художницею з вишивки Валентиною Костюковою. Книга містить перший в українському мистецтвознавстві аналіз стилістики вишивки авангарду.
Вогонь запеклих не пече [Текст] : симпозіум монумент. кераміки (12 серп.- 10 верес. 2024 р.) : альб.-кат. / ГО "Конгрес укр. керамологів", Укр. культур. фонд, Нац. музей-заповідник укр. гончарства ; Наук.-дослід. ін-т керамології ; упоряд. Олесь Пошивайло ; худож. і фот. Юрко Пошивайло. - Опішне : Укр. Народознавство, 2024. - 168 с. : іл. - (Україна Гончарна ; вип. 10). - Парал. тит. арк. англ.
Про симпозіум монументальної кераміки «Вогонь запеклих не пече» − унікальну мистецьку подію в Україні 2024 року. Провідні українські художники-керамісти – Юрій Войтович (Малютянка, Київщина), Інна Гуржій (Полтава), Андрій Ільїнський (Київ), Юрій Мирко (Опішне–Київ), Тетяна Павлишин (Львів), Сергій Радько (Межиріч, Черкащина), Яна Петрова (Межиріч, Черкащина) – виготовили 7 велетенських (близько 5 м) глиняних творів, які вивищують національне глиномислення на сутнісно новий рівень художнього осмислення рідної ДержавоТворчості та втілюють тему героїчної боротьби українського народу з російськими загарбниками. Скульптури продовжили серію тематичних локацій найбільшої на європейських обширах Національної галереї монументальної глиняної скульптури просто неба. У фундаментальному науковому альбомі-каталозі подано відомості про учасників симпозіуму, каталог і анотації творів, фотолітопис подій, прес-бібліографію та інші матеріали, важливі для осмислення виняткового мистецького явища. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Видання продовжує академічну керамологічну серію «УКРАЇНА ГОНЧАРНА», що знайомить читачів із творчістю учасників національних і міжнародних керамологічних виставок, конкурсів, симпозіумів.
Корнієнко, В'ячеслав.
Листи Середньовіччя. Графіті Софії Київської / В’ ячеслав Корнієнко. - Київ : Мистецтво, 2025. - 144 с.
Собор Святої Софії (Софія Київська) — одна з найвизначніших пам’яток Києва, України та всієї Східної Європи.
Головний храм Київської Русі, духовний і політичний центр держави.
Місце княжих коронацій, прийомів послів, важливих державних актів.
Центр літописання, книжності та освіти Київської Русі.
Символ української державності та культури.
Собор був символом могутності й суверенітету Русі. Як головний храм держави відігравав роль її духовного, політичного та культурного центру. У 1990 році Софійський собор ХІ століття у Києві разом з комплексом монастирських споруд ХVIIІ ст. на його території внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що підтверджує визначну універсальну цінність культурного об’єкта, який підлягає збереженню на благо всього людства.
Стіни Софійського собору зберегли не тільки тисячолітні мозаїки та фрески, що є світовими шедеврами середньовічного мистецтва, але й тисячі написів та малюнків, які відвідувачі храму видряпували кілька століть поспіль.
Про що розповідають графіті Софії Київської.
Стародавні позначки розповідають про життя, вірування та ідентичність середньовічного Києва. Звичайні люди, як ми, стояли перед цими стінами, писали свої страхи, мрії та побажання, а ми можемо дивитися на них зараз, тисячу років потому.
Софію Київську можна порівняти з унікальним літописом, що не згорів у пожежах війн та міжусобиць і не фальшувався за вказівкою московських царів. На стінах тисячолітнього собору, де найдавніші графіті датовані 1018, 1019, 1021, 1022, 1023 роками, збереглася цінна унікальна інформація. Графіті - це пам’ятки, які є колосальним архівом цінних історичних документів.
Книга В’ячеслава Корнієнка «Листи Середньовіччя. Графіті Софії Київської» (Київ: Мистецтво, 2025) у легкій та захопливій формі розповідає про історію графіті Софійського собору. Вона побудована як своєрідний путівник, який дозволяє «прогулятися» собором як в уяві, так і насправді. Видання можна читати вдома або в бібліотеці, але воно також стане чудовим супутником під час реальної мандрівки до пам’ятки. У книзі подано схеми маршруту та фотографії написів, а сам маршрут продумано так, щоб кожен охочий міг легко пройти ним і на власні очі побачити графіті на стінах Софії Київської.
Запрошуємо до Кривоозерської Центральної бібліотеки — відкривайте українське мистецтво глибше та змістовніше разом з новими книжками!
Завдячуючи Український інститут книги та Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека дане видання поповнило фонд Кривоозерська Центральна Бібліотека
#Бібліограф Кривоозерської ЦБ А. Лаврик
#КривоозерськаЦентральнаБібліотека
#УІК
#МиколаївськаОУНБ
#КультурноМистецькийПроєкт2025