Луганський природний заповідник НАН України

07/07/2026

07/07/2026

🌿 З Днем працівника природно-заповідної справи України!

Цей день завжди був особливим для нашого колективу. Він пахнув степовими травами, польовими експедиціями, ранковою росою, зустрічами з колегами, новими відкриттями та щирою радістю від роботи, яку ми любимо всім серцем.

Сьогодні наші заповідні території залишаються далеко від нас. Ми продовжуємо працювати, досліджувати, навчатися, співпрацювати з колегами по всій Україні.
Віримо, що попереду ще будуть експедиції у рідні степи, зустрічі на заповідних стежках, нові відкриття і спільні успіхи. Адже справжній заповідник починається з людей, які не перестають берегти природу.

Зі святом! Бажаємо миру, міцного здоров'я, натхнення, професійних звершень і неодмінного повернення до наших заповідних домівок.

💚 Колектив Луганського природного заповідника НАН України

29/06/2026

Співробітники Луганського природного заповідника проводять дослідження степових екосистем на території Національного природного парку «Кременецькі гори».
Кременецькі гори є північною межею поширення багатьох степових видів і одним із найважливіших осередків збереження реліктових степових угруповань, що сформувалися ще в післяльодовиковий період.
У 2024 році в межах співпраці Луганського природного заповідника НАН України, Національного природного парку «Кременецькі гори» та Кременецького ботанічного саду на території парку й на ділянках, перспективних для його розширення, було закладено мережу стаціонарних площ для довготривалого моніторингу степової рослинності.
Метою досліджень є оцінка сучасного стану степових угруповань, виявлення тенденцій їх змін та розроблення науково обґрунтованих підходів до управління цінними природними екосистемами.
На закладених стаціонарних площах щороку проводяться геоботанічні описи. Саме багаторічні спостереження дають змогу простежити зміни степової рослинності та знайти відповіді на важливі запитання: чи зберігаються степові популяції в умовах кліматичних змін, як трансформація землекористування впливає на степові екосистеми та які заходи є найбільш ефективними для їхнього збереження.
Результати досліджень мають практичне значення для підготовки «Літопису природи», удосконалення плану управління Національним природним парком «Кременецькі гори» та обґрунтування заходів зі збереження раритетного фіторізноманіття. Отримані матеріали також стануть науковою основою для подальшого зонування території та ефективної охорони степових екосистем.

Щиро дякуємо колегам із Національного природного парку «Кременецькі гори» та Кременецького ботанічного саду за підтримку наших польових досліджень і спільну роботу задля вивчення та збереження степової природної спадщини України!

Фото: Марина Яроцька, Лариса Боровик

25/06/2026

Подробиці читайте на сайті

12/06/2026

Співробітники Луганського природного заповідника продовжують дослідження степової рослинності та перелогів на території Національний природний парк «Тузловські лимани» і в його околицях.
Перелоги, або покинуті сільськогосподарські угіддя, відіграють важливу роль у збереженні та відновленні природного біорізноманіття. Саме на таких ділянках поступово відбуваються процеси природного відновлення рослинного покриву та формування угруповань, характерних для степових екосистем. Це особливо важливо в регіонах, де збережені степові ділянки мають занадто малу площу і не можуть повною мірою забезпечувати збереження степового біорізноманіття.
Досліджувані нами ділянки є молодими перелогами, які були виведені з господарського використання відносно недавно, тому частка типових степових видів у їхньому складі поки що невелика. Основна мета досліджень — простежити, як відбувається відновлення степових популяцій і рослинних угруповань, оцінити швидкість цих процесів та чинники, що на них впливають.
Щиро дякуємо колегам з Національного природного парку «Тузловські лимани» за співпрацю, підтримку та допомогу в проведенні польових досліджень. 🌿
Національний природний парк "Тузлівські лимани"
#НППТузловськілимани

05/06/2026

5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища!
В цей день згадуємо різноманіття тваринного світу Луганського природного заповідника.
Серед 262 видів птахів, що знайдені в Луганському природному заповіднику НАН України, невелику, але дуже цікаву групу складають птахи ряду Совоподібних Strigiformes, або Сов. Загалом в фауні України відомо 13 видів Сов. В Луганському природному заповіднику та його околицях знайдено 8 видів. За винятком двох дуже рідкісних видів, що нерегулярно залітають до нашого регіону (сова біла (полярна) Bubo scandiacus та сипуха Tyto alba) інші 6 видів сов є досить постійними мешканцями заповідних відділень і прилеглих до заповідника територій. Серед сов дуже високий відсоток раритетних видів. З 8 видів сов заповідника, 4 види (50%) є рідкісними і занесені до Червоної книги України: сипуха, совка Otus scops, сова болотяна Asio flammeus, пугач Bubo bubo.
Серед наших сов особливу увагу заслуговує пугач. Пугач - рідкісний осілий птах Луганщини, яка є одним з основних осередків гніздового ареалу цього виду в Україні. За даними відомого фахівця з хижих птахів та сов Віталія Вєтрова, в Луганській області гніздиться не менш 100 пар цього рідкісного виду. Вид внесений до Червоної книги України зі статусом рідкісний. Безпосередньо у відділеннях заповідника цей вид на гніздуванні не відмічався, але досить регулярно гніздиться на скелях в околицях Провальського степу (2 пари) і біля Стрільцівського степу (1-2 пари). Спостерігався він в гніздовий період і в околицях Станично-Луганського відділення.
Совка.(Otus scops) – найменша серед видів наших сов (приблизно з дрозда). Є нечисельним гніздовим видом усіх відділень заповідника і прилеглих територій. В регіоні заповідника гніздиться в заплавних та байрачних лісах, старих лісосмугах, іноді в насадженнях в селищах.
Сова вухата (Asio otus) є гніздовим видом деревинно-чагарникових біотопів усіх відділень заповідника заповідника та його околиць. Спостерігається під час міграції та взимку. В регіоні гніздиться переважно в гніздах сірої ворони та сороки, але в околицях заповідника також находили гнізда вухатої сови в старих гніздах хижих птахів: шуліки чорного, яструбів великого та малого.
Сова сіра. (Strix aluco). Найбільш звичайний осілий вид заплавних та байрачних лісів відділень Станично-Луганське (3-4 пари) і Провальський степ (3−5 пар).
Всі види сов нашого заповідника дуже вразливі до антропогенних чинників і потребують повної охорони.
Про птахів заповідника і його околиць детальніше у нашій монографії "Птахи Луганського природного заповідника"
https://904cc2d2-a2e5-4fc2-ac25-61461dbd3a60.filesusr.com/ugd/65d1bc_75b3e4b895af45f4bf29be013edb308d.pdf
Автор тексту Вадим Мороз.

29/05/2026

15/05/2026

15 травня — Всесвітній день видів, що перебувають під загрозою зникнення!
Бабак – символ степів Луганського заповідника.
Якщо поставити питання про найбільш відому тварину Луганського природного заповідника, відповідь буде майже однозначна. Це – бабак степовий.
Бабак степовий (Marmota bobak Muller, 1776) – реліктовий ссавець, що в минулому заселяв майже всі степові рівнини Східної Європи. Сьогодні практично на всій площі свого колишнього ареалу бабак зник внаслідок розорювання степів та винищення людиною. Тому зараз цей рідкісний звір занесений до Червоної книги України (2021).
В Україні окремі аборигенні поселення бабака збереглися лише на схилах ярів і балок на сході країни, а саме в Луганській і Харківській областях. Його популяції охороняються у національному природному парку “Дворічанський” та регіональному ландшафтному парку “Великобурлуцький” на Харківщині та у кількох заказниках. В Луганській області найбільші поселення бабака збереглися в Міловському районі, а саме у відділенні Луганського природного заповідника Стрільцівський степ і на прилеглих територіях. Крім Стрільцівського степу, раніше цей звір був дуже чисельним в степах Провальського степу (на ділянках існуючого тоді Провальського кінного заводу), але з розорюванням більшої частини цілинних степів у 1950-х рр.. ХХ сторіччя, бабак зник і при створенні тут заповідника у 1975 р. (відділення Луганського природного заповідника), про існування цього звіра нагадували лише поодинокі старі нори – байбаковини.
Треба зазначити, що збереження цього реліктового степового звіру в заповідному степу – завдання вельми складне і не завжди співпадає зі цілями та завданнями абсолютної заповідності. За останні десятирічча чисельність бабака в заповіднику та прилеглих територій суттєво скоротилася. За даними Віктора Токарського, якщо у 1987 р. на території заповідника Стрільцівський степ з охоронною зоною мешкало близько 7,9 тис. особин (з них в заповіднику лише близько 700 особин), то в 2018-2020 рр. залишилося лише близько 20-23 родин та 100-106 особин (практично всі на приєднаних до заповідника в 2005 р. ділянках охоронної зони).
Подібна ситуація спостерігається і інших регіонах мешкання бабака, зокрема у Великобурлуцькому районі Харківської обл. в 2005 р. мешкало більше 17 тис., в 2018 р. — менше 1 тис. Головні причини такого значного зменшеня чисельності – заростання степових ділянок високою травою, чагарниками та деревами що є наслідком припинення випасу копитних тварин та відсутності сінокосіння.
Адже для нормального існування бабаків, а загалом і всього природного степового комплексу (рослинного і тваринного) необхідне проведення цих заходів. Без вирішення питання збалансованого регулювання існування степових ділянок (методом пасовищного навантаження і сінокосіння) виживання цього степового символу заповідника буде вкрай важким.

#бабакстеповий
#НППДворічанський