21/07/2026
Про використання боліт в якості оборонних рубежів в наш час мова йде на
рівні інформаційному, але не на рівні науковому чи військовому. На жаль
про можливості ревайлдингового відновлення боліт в Україні ще мало
знають і навіть в середовищі науковців чи гідрологів-проектувальників про
це мало знають. Чому автор використовує ревайлдинг, а не всім відомий
термін відновлення. На жаль в Україні поняття відновлення стало настільки
вживаним в різних сумнівних проектах і навіть у якості робіт з догляду за
осушувальними системами (розчистка руслі і днопоглиблення). Що його
використання полишає у багатьох негарні спогади. Оборонний ревайлдинг -
це відновлення природи з урахуванням потреб оборони і він є безперечно
перспективним напрямком в екологічному і військовому аспекті. Як правило,
всі військові дії шкодять дикій природі, але тут все навпаки. Нарешті щодо
витрат, то ці технології досить бюджетні. Дуже важливо, що оборонний
ревайлдинг створює військовим позитивний імідж і тут можна
використовувати волонтерів чи кошти природоохоронних фондів для
оборонно-екологічних цілей. В таких проектах може бути синергія між
військовими, наукою, природоохоронними фондами і громадськістю, яка
створюватиме цінні природні ландшафти і потрібну для військових
ешеленовану оборону важкодоступну або взагалі недоступну територію
через її обводнення (заболочування). Нарешті такі підходи враховуватимуть
зменшення викидів парникових газів (секвестрації вуглецю). Як відомо,
обводнене болото накопичує вуглець (вбирає парникові гази), а осушене –
навпаки виділяє парникові гази через мінералізацію торфу. Науковці
вказують, що потрібне переосмислення і визнання необхідності таких
«екологічних інвестицій». Владі і військовим такі оборонно-ревайлдингові
проекти необхідно розглядати не як конкуруючі і малорезультативні
фінансові витрати, а як важливий та ефективний компонент національної
безпеки та екологічної стійкості у ХХІ ст.
Україні необхідно терміново розпочати роботи з посилення обводнення і
розробки проектів бобрового ревайлдингу для довготривалого захисту
кордонів та екології. Болота, трясовини та торфовища були дуже
ефективними природними бар& #39;єрами для військового просування протягом
усієї історії. Під час Першої світової війни австрійські війська загрузли в
торфовищах півночі України, а потім у 1941 році болота обмежили
мобільність німецьких солдатів, завадивши їм застосувати тактику бліцкригу
під час штурму Ленінграда (https://cepa.org/article/could-eco-warriors-help-
deter-putin)..
Держави не можуть бути захищені на планеті, котра вмирає, і один з
найкращих способів захистити територію - це дозволити їй повернутися до
свого природного непроникного для ворога стану. В наш час такий
оборонний ревайлдинг пропонується, як реальне природне рішення для
національної безпеки [Jelliman 2026].
На українсько-білоруському кордоні і особливо в регіоні Поліського
заповідника масово поширені болота, природні заболочені заплави і бобер, як
екосистемний інженер та бобровий ревайлдинг є найбільш перспективними
напрямками в оборонному ревайлдингу. Бобер при створенні для нього
сприятливих умов здатний зберігати біорізноманітя, покращити обводнення.
Як харизматичний вид бобер створює умови для розвитку екотуризму в т. ч.
бобрового туризму, у вигляді «бобрових сафарі», екотурів в змінені бобрами
ландшафти та інформаційні центри [Halley et al. 2012]. Тому бобровий
туризм і в кінцевому варіанті підтримку місцевих громад у Європі часто
називають однією з причин реінтродукції бобрів в незаселені цим видом
території [Gaywood 2018].
Лишається потреба в подальших дослідженнях щодо можливостей бобрових
технологій з посилення обводнення, впливу цього виду на геоморфологію
річки [Johnson et al. 2020], а бобри як визнані інженери екосистем є
ключовим прикладом здатності тварини впливати на гідрологічне
функціонування. Саме таким цілям відповідає проект «Ревайлдинг разом з
бобрами» або у повній назві «Ревайлдинг разом з бобрами травоїдними,
хижаками та пожежами».
В цьому проекті відновлена заболочена заплава каналізованого спрямленого
русла р.Болотниця-Свидівець має не лише боброві поселення з хатками, але і
систему бічних канав через всю заплаву. Інфраструктура відновлених оселищ
з хатками, бічними канавами, сталим обводненим режимом і інтенсивним
депонуванням вуглецю – це еталон проектів з відновлення. Такі індикатори,
як хатки і бічні канави на відміну від гідрології легко контролювати і тут
складно поширювати недостовірну інформацію. Створені бобрами бічні
канави мають специфічний окремий вплив. Бобри в першу чергу викопують
канави для збільшення доступу до прибережних ресурсів, полегшення
транспортування видобутих ресурсів та зменшення ризику хижацтва. Як і
боброві греблі, боброві канави демонструють велику структурну мінливість,
особливо в довжині, яка може перевищувати 0,5 км. Їх ширина близько 1 м і
глибина біля 0,5 м. Боброві канави змінюють гідрологію заплави, створюючи
нові водні середовища існування, з& #39;єднуючи ізольовані водні об& #39;єкти.
фрагментацію середовищ існування та вплив зміни клімату [Grudzinski et al.
2019]. Добре вивченим є гідрологічний вплив бобрових гребель та наступне
накопичення великих об’ємів води в ставках [Hood & Bayley 2008]. В
охоронній зоні Поліського заповідника на околицях с.Селезівка в останні два
роки почало функціонувати боброве поселення, котре виникло з аналога
бобрової греблі і організованої осінньо-зимової підгодівлі. Глибини в цій
бобровій водоймі сягають 2 м і більше. Тому такі боброві поселення - це не
тільки оборонний рубіж, але і протипожежна водойма та бар’єр для села з
дерев’яною забудовою.
Греблі можуть змінювати гідрологічні режими, зменшувати гідрологічну
зв’язаність вниз за течією (затоплюваність заплави), збільшувати затоплення,
обводнення заплави і створення краще обводнених водно-болотних угідь
[Macfarlane et al. 2015]. Боброві греблі та водно-болотні угіддя є причиною
ослаблення течії [Green & Westbrook 2009], збільшенням запасів води в
бобрових водоймах [Westbrook et al. 2020]
Бобри віддають перевагу середовищам існування з порівняно глибокою
водою з повільною течією, щоб почуватися в безпеці від хижаків [Swinnen et
al. 2019]. Тому активність бобрів по обводненню заплав має місце переважно
на малих річках [Graham et al. 2020] і глибина води може бути недостатньою
(зазвичай глибина <0,7 м) для пересування та безпеки бобра. Коли
будівництво дамби все-таки відбувається, воно збільшує площу бобрових
оселищ (стрічкового типу) в заплавах [Hering et al., 2001]. Особливість
стрічкових екосистем у річкових заплавах дуже своєрідна і вона має великий
вплив на мозаїчність, продуктивність, збільшення швидкостей течій і
відповідних змін у складі фауни [Hering et al. 2001]. Стрічкова структура
заплав малих річок має особливе значення в створенні оборонного
ревайлдингу. Для прикладу заплава р. Уж в Чорнобильському заповіднику
після відновлення заболоченості могла би слугувати надійним рубежем
оборони. В районі Поліського заповіднику на 30 км проміжку на схід від
Уборті після відновлення боліт єдиний доступний шлях залишиться на
лісовій дорозі Руднище-Селезівка.
Греблі збільшують обводнення заплави, змушуючи воду стікати в
прибережні території, затоплюючи заплави та створюючи різноманітні
водно-болотні середовища [Hood & Larson 2015]. Греблі різняться за
розміром і структурою залежно від фізичних факторів, таких матеріал для
будівництва та гідрологія. Первинні дамби, які утримують рівень води у
водоймі, є значно більшими, ніж вторинні дамби [Hafen et al. 2020].
тобто інтенсивність пошуку їжі зменшується при збільшенні відстані від
водойми. Бобри шукають їжу вздовж берега або приносять її до берега. На
вибір бобром дерева для звалювання важливе значення має діаметр стовбура
і цим гризуном використовуються лише ті частини, котрі мають високу
поживну цінність і раннєсукцесійну стадію розвитку (наймолодші фази росту
пагону). Іншими словами поїдаються дерева відносно невеликого діаметру
або найменші діаметри з найвищою концентрацією поживних речовин.
[Jackowiak et al. 2020]. Тому для організації підгодівлі в ревайлдингових
проектах Поліського заповідника використовуються, як правило, гілки осики
з околиць городів на осушувальній системі Городне. Завдяки родючому
ґрунту і доброму освітленню сонцем якість корму тут найкраща і тому
підгодівля використовується повністю.
Окрім створення сприятливих умов для бобрових поселень ревайлдинговий
проект Поліського заповідника використовує і ручні технології або різні
варіанти «жорсткої інженерії», починаючи від меандрування річок та
розкопування берегів для зменшення поперечного перерізу спрямлених русел
річок. Подібні технології ніде в світі не використовуються. Хоча і є вдосталь
повідомлень про «жорстку інженерію» в т.ч. і створення річкових водойм для
зменшення зовнішнього навантаження поживних речовин та видалення
осаду. Однак доцільні більш м’які, менш витратні «біологічні» варіанти, що
використовують певні організми або трофічні взаємодії [Willby et al. 2018]. В
регіоні Поліського заповідника господарська діяльність не ведеться, але з
підвищенням температури води спостерігається зміна кольору на коричневий
і є необхідність створення умов для осадження торфу.
Вважається, що обводнення одного гектара українських боліт може
коштувати від 300 до 1500 євро. Використання місцевих матеріалів, відмова
від зведення інженерних конструкцій, використання важкої землерийної
техніки може істотно здешевити вартість відновлення. Ціна залежить ще й
від того, де міститься торфовище, якого воно розміру, чи була збережена
технічна документація на осушувальну систему, чи збереглися гідротехнічні
споруди, чи потрібен моніторинг, які цілі відновлення або обводнення, яка
техніка може пройти до цієї ділянки тощо. Одного року для обводнення
замало, йдеться радше про 2–4 роки (https://texty.org.ua/articles/115114/zahyst-
bolotom-sho-zrobyty-aby-deshevo-i-na-dovho-prykryty-pivnichnyj-kordon/
Відновлення водно-болотних угідь може тривати кілька років, тому чим
раніше розпочати роботу, тим краще. Відновлення біорізноманіття принесе
екологічні переваги, водночас слугуючи захистом від потенційного нападу зі
сходу.
Ми маємо пам’ятати, як четверо американських солдатів загинули внаслідок
затоплення бронетехніки на болоті під час навчань НАТО в Литві. Ця
трагедія продемонструвала, що інформація про водно-болотні угіддя або
оборонний ревайлдинг має враховуватись при військовому управлінні.
А ще ми маємо пам’ятати, що природа відіграла значну роль під час
повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Підрив дамби на річці
Ірпінь у березні 2022 р. став вирішальним елементом оборони Києва. За ніч
територія заплави перетворилася на непрохідний багнистий рубіж для
російських підрозділів. Російські бронетанкові колони були змушені
залишатися на асфальтованих дорогах через перенасичену заплаву річки
Ірпінь. Таке просування, обмежене дорогами, дозволило українським
захисникам знищувати чисельні колони за допомогою легких, мобільних
протитанкових груп (https://cepa.org/article/could-eco-warriors-help-deter-putin).
Європейські демократичні країни можуть успішно використовувати стратегії
схожі на оборонний ревайлдинг завдяки суспільній підтримці і ефективним
національним оборонним планам. Впровадження цієї стратегії стикається зі
значними викликами в управлінні, зокрема, в розподілі повноважень між
міністерствами оборони та навколишнього середовища. Однак, досвід США
(USACE), демонструє, що подвійна місія цивільного будівництва та
управління навколишнім середовищем може бути ефективно інтегрована у
військову структуру. Так USACE має подвійну місію і відповідає як за
цивільні роботи, включаючи управління водно-болотними угіддями, так і за
надання інженерної підтримки збройним силам.
Європейські країни, на відміну від України, мають час планувати, діяти на
випередження, відновлювати болота поступово, враховуючи потреби армії,
природи та людей
(https://unn.ua/en/news/europe-considers-using-swamps-as-a-new-shield-against-
russia-and-warming). Латвія планує відновити болота на кордоні з Росією, щоб
посилити оборону країни
(https://www.village.com.ua/village/business/news/366911-latviya-planue-
vidnoviti-bolota-na-kordoni-z-rosieyu).
Література
Gaywood M.J. 2018. Reintroducing the Eurasian beaver Castor fiber to Scotland.
Mammal Review, 48(1): 48- 61.
Green K.C., & Westbrook C.J. 2009. Changes in Riparian area structure, channel
hydraulics, and sediment yield following loss of Beaver Dams. Journal of
Ecosystems and Management, 10(1): 68-79.
Grudzinski B.P., Cummins H., Vang T.K. 2019. Beaver canals and their
environmental effects. Progress in Physical Geography: Earth and Environment,
44(2): 189-211.
Halley D., Rosell F., Saveljev A. 2012. Population and distribution of Eurasian
beaver (Castor fiber). Baltic Forestry, 18(1): 168-175.
Hering D., Gerhard M., Kiel E., Ehlert T., Pottgiesser T. 2001. Review study on
near-natural conditions of central European mountain streams, with particular
reference to debris and beaver dams: Results of the “REG meeting” 2000.
Limnologica - Ecology and Management of Inland Waters, 31(2): 81-92.
Hood G.A., & Bayley S.E. 2008. Beaver (Castor canadensis) mitigate the effects of
climate on the area of open water in boreal wetlands in western Canada. Biological
Conservation, 141(2): 556-567.
Hood G. A., & Larson D. G. 2015. Ecological engineering and aquatic
connectivity: A new perspective from beaver-modified wetlands. Freshwater
Biology, 60: 198-208.
Jackowiak M., Busher P., Krauze-Gryz D. 2020. Eurasian Beaver (Castor fiber)
Winter Foraging Preferences in Northern Poland - The Role of Woody Vegetation
Composition and Anthropopression Level. Animals, 10(8):1376.
Jelliman S., Schmidt B., Chandler A. 2026. Defensive Rewilding: A Nature-Based
Solution for National Security. The RUSI Journal, 171(3): 76-87.
Johnson M.F., Thorne C.R., Castro J.M., Kondolf G.M., Mazzacano C.S., Rood
S.B., Westbrook C. 2020. Biomic river restoration: A new focus for river
management. River Research and Applications, 36: 3-12.
Macfarlane W.W., Wheaton J.M., Bouwes N., Jensen M.L., Gilbert J.T., Hough-
Snee N., Shivik J. A. 2015. Modeling the capacity of riverscapes to support beaver
dams. Geomorphology, 277: 72-99.
Swinnen K.R.R., Rutten A., Nyssen J., Leirs H. 2019. Environmental factors
influencing beaver dam locations. The Journal of Wildlife Management, 83(2):
356-364.
Westbrook C.J., Ronnquist A., Bedard-Haughn A. 2020. Hydrological functioning
of a beaver dam sequence and regional dam persistence during an extreme
rainstorm. Hydrological Processes, 34(18): 3726-3737.
Willby N.J., Law A., Levanoni O., Foster G., Ecke F. 2018. Rewilding wetlands:
beaver as agents of within-habitat heterogeneity and the responses of contrastin
biota. Philosophical Transactions of the Royal Society B . Biological Science,
373(1761): 20170444
