26/06/2026
Шлях водія Максима, або Як «Зайчик» шукав і знайшов свій край подорожі
Картка в блокноті репортера каже коротко: Максим, псевдо - «Зайчик» 🪖, 4 батальйон. Народився у Митрофанівці, що на Куп’янщині, де земля пахне суглинком і залізницею.
До Великої війни - навчання у Куп’янському училищі №27, а потім водій у «Агротрейду» 🚚. Проста біографія робочої людини, яка вміє розмовляти з моторами 🔧.
У двадцять чотири роки, коли сонце світить найяскравіше, Максим став солдатом 123-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО 🛡️. Спочатку сапером - земля, міни, саперний дріт. Потім водій у РУБпАК. Його робота - це курява й багнюка доріг: підвезти набої 💥, висмикнути пораненого з-під вогню 🩸, проскочити там, де й птахи бояться літати 🦅.
Митрофанівка сім місяців дивилася в обличчя окупації 💔. Коли Максим побачив, що чужинці зробили з його селом, усередині щось клацнуло, як затвор. Почалися вузли фронтових доріг: Куп’янськ, Дворічна, Вовчанськ 📍. Брав участь у гарячих боях на цих напрямках, та найбільше йому запам’ятався штурм на Дворічанщині, де діяв у складі штурмової групи. Спочатку провели розвідку, а потім продовжили наступ - ті дні стали справжнім випробуванням для кожного. За час служби Максим був поранений двічі: отримав осколкове поранення та важку контузію, наслідки якої відчуває й досі через погіршення зору 🌪️.
А в 2025 році навалилося все й одразу. Шалене психологічне та емоційне навантаження, постійна напруга і невирішені сімейні проблеми просто вибили ґрунт з-під ніг. У якийсь момент нерви не витримали, і він зробив помилку, про яку пишуть у сухих рапортах - самовільно залишив частину (СЗЧ). Але тилова тиша виявилася чужою й порожньою. Вона не лікувала.
Максим знайшов у собі ту вперту силу, яка змушує людину дивитися правді в очі, і повернувся до батальйону 🤝. Бо без побратимів ти - лише половина людини, колесо без осі. Він знав, що винен, але хлопці - золоті фронтові хлопці - не стали критикувати чи судити. Вони просто посунулися на лавці у бліндажі й сказали: «Сідай, Зайчику, чекали на тебе» 🫂. Братерство перемогло сухі параграфи.
Того ж таки року Максим перевіз рідних із небезпечної зони у тил 🚗🏡. Коли знаєш, що твій тил не горить, воювати стає легше✨.
Сьогодні Максим дивиться вперед 🌅. Він каже, що теперішня війна - це не просто багнети, це війна розумних машин і тонких технологій 🤖. Тому його нова мрія - опанувати наземні роботизовані комплекси. Машини мають допомагати людям вигравати цю велику битву за український степ. 🇺🇦
За питаннями щодо повернення із СЗЧ телефонуйте за номером: +38 097 123 78 56
#113обрТрО #
#4батальйон #Братерство #ПоверненняДоСтрою #СвоїСередСвоїх #ДругийШанс #Купянськ #Вовчанськ