20/08/2026
Скільки коштів заощаджено на судах, поки "на нас не було коштів" - думка членкині Ради суддів України, судді-спікерки Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук для інформагенції УНІАН. (Текст вартий уважного прочитання)
Візьмемо два апеляційні суди як приклад: Північний апеляційний господарський суд, по штату має бути 75 суддів, фактично з 2022 по 2025 рік включно працювало менше 45. Київський апеляційний суд: штат – 145, фактично у 2022 році працювало 92 судді, з 23 по 25 рік цифра опустилася до 62 суддів. По всій системі апеляційних судів вакантними лишаються близько 53,4% посад, але на фоні загальних проблем системи це ще непогані показники.
Чи стало вдвічі менше справ на суддю? Ні, стало вдвічі-втричі більше, через масове звільнення суддів. При скороченні фактичної чисельності суддів кількість справ не зменшується. У 2025 році до місцевих та апеляційних судів надійшло 4,82 млн справ, суди розглянули 4,53 млн. Проте через брак суддів залишок нерозглянутих справ лише за один рік зріс на 28% і перевалив за 1,15 мільйона. Усе навантаження лягло на тих, хто залишився, на суддів, їхніх помічників, апарат судів. Натомість загальний рівень фінансування судової влади на 2026 рік закладений на рівні 59,4% від потреби, така сама ситуація закріплена в бюджетній декларації на 27-28 рр.
Раніше суди фінансувалися виходячи зі штатної чисельності і могли спрямовувати заощаджені на вакансіях кошти на потреби апарату. Згодом підхід змінили і гроші почали виділяти лише під фактичну кількість суддів. А з 2021 року розрахункову величину для суддівської винагороди законодавчо заморозили, попри зростання реального прожиткового мінімуму й інфляцію.
З тих пір ми стабільно недоотримаємо десь 30-35% заробітної плати, а апарат загалом перебуває за межею гідності.
Роками суди не фінансуються відповідно до штатної чисельності суддів як на рівні окремих судів, так і в межах країни загалом. Скільки коштів так заощадили на суддівській винагороді, доплатах, кадровому дефіциті? Питання, яке досі не має публічної відповіді. Ба більше, минулого року не були передбачені кошти в бюджеті на нових суддів, які після надскладних конкурсів склали присягу.
Загалом ситуація виходить патова, судді та апарат працюють за 3-5 людей, у судах України працює трохи більше 4 тис суддів при розрахунковій потребі 11,5 тис – тобто дефіцит близько 65%. 11,8 судді на 100 тисяч населення – вдвічі менше, ніж у середньому по Європі. Понад 2 тис вакантних посад, від установленої штатної чисельності, у деяких судах працює буквально один суддя, а десь взагалі нікого. Навантаження на одного суддю у великих містах України становить близько 1500–3000 справ на рік проти 200–300 у Європі, тобто в 5–10 разів вище.
Європейська комісія констатує, що українська судова система потерпає від серйозного кадрового дефіциту, високого навантаження та постійної нестачі фінансових і технічних ресурсів, що негативно впливає на її ефективність.
За даними ДСА України, станом на кінець 2025 року 80 судів в Україні працюють у складі 50% і менше суддів від штатної чисельності, роком раніше таких було 66. У 20 місцевих загальних судах правосуддя здійснює лише 1 (один) суддя. Для представників судової влади ці цифри не нові, про них відомо багато років, а от до широкого загалу вони, на жаль, не часто доходять.
Сьогодні виконавча влада нам прямо каже: грошей на зарплату не має, на виплати за рішеннями судів, там де вже встановлено порушення закону, теж не має. Окрема бюджетна програма для виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів та інших працівників системи правосуддя у 2025 році була профінансована лише на 0,6% від потреби, а на 2026 рік – приблизно на 0,4%, від загальної потреби в 2,3 млрд грн, а закладено 10,0 млн грн.
В той же час, Судова система впевнено демонструє парадокс: вона є ефективним генератором доходів для бюджету, але змушена жебракувати на базові потреби.У 2025 році суди зібрали 5,7 млрд грн судового збору при запланованих 3,6 млрд – план виконано на 159%. Проте замість інвестицій у цифровізацію, ШІ чи розвиток інфраструктури, ці понадпланові кошти йдуть на банальне виживання: виплату базових зарплат, нарахування на фонд оплати праці, комунальні послуги, закупівлю паперу, марок, конвертів та покриття інших поточних потреб судів. Тобто суди сплачують чверть бюджету на своє функціонування через збори з громадян та бізнесу. Натомість самі судді, як громадяни країни не можуть реалізувати отримане рішення суду, бо в бюджет на це не заклали коштів.
Судова влада – єдина гілка влади, яка сама генерує значну частину свого фінансування (5,7 млрд збору при бюджеті 21 млрд), а станом на липень 2026 року вже закумульовано 7,5 млрд, при очікуванні за весь рік – 5 млрд.
Тобто недофінансування судів – це не економія, а фактично вилучення доходів, створених громадянами, які платять за доступ до правосуддя.
25 червня набрав чинності Закон № 4905-IX (щодо удосконалення декларацій доброчесності). Він ліквідує штучно занижений прожитковий мінімум для розрахунку окладів суддів у розмірі 2102 грн, який тримали ще з 2021 року. Нарешті повертається єдина законна розрахункова величина – реальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, який у 2026 році становить уже 3328 грн. Цей крок усуває багаторічну колізію та сумнівні бюджетні обмеження. Але у фінансовому обґрунтуванні даного законопроєкту було вказано: "не потребуватиме додаткових витрат", ба більше на звернення судової влади, в мінфіні відповіли просто: "закон про бюджет має більшу силу, тому цього року ні, але можливо наступного".
Сьогодні, коли йдеться про виконання закону щодо тих, хто працює за двох-трьох, нам знову кажуть: коштів немає. Може, час задати питання скільки вже заощаджено за рахунок судової влади за роки економії на вакансіях? За найскромнішими підрахунками – це десятки мільярдів. Недофінансування системи у 2025 році склало 14,1 млрд грн, а у 2026 році – 15,5 млрд грн. За два роки держава "зекономила" на правосудді майже 30 мільярдів гривень, а скільки виходить за 5?
Проте держава досі не оприлюднила, скільки саме коштів заощаджено за рахунок багаторічних вакансій, невиплачених окладів, доплат і відповідних нарахувань. Саме ця цифра має бути публічно розрахована ДСА України та Міністерством фінансів.
По факту розрив в бюджеті прямо зараз закривається за рахунок тих, хто не може оголосити страйк, оскільки суддям заборонено страйкувати. Проте стратегічно це призводить до руйнування третьої гілки влади.
В умовах повномасштабної війни бюджетні можливості держави обмежені, а фінансування оборони є безумовним пріоритетом. Однак правосуддя також належить до базової інфраструктури держави, без якої неможливі захист прав, економічна стабільність і європейська інтеграція.
У Звіті Єврокомісії щодо прогресу України та у межах виконання Дорожньої карти з питань верховенства права прямо вказано, що кадровий дефіцит та хронічне недофінансування судів підривають спроможність України забезпечити належний доступ до правосуддя. https://www.unian.ua/society/skilki-koshtiv-zaoshchadzheno-na-sudah-poki-na-nas-ne-bulo-koshtiv-13473594.html?fbclid=IwY2xjawTxRZpwZG9mAWV4dG4DYWVtAjEwAGJyaWQRMWpIYXFxaFp4eUVoU1l0WjRzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEeZ1PBmriPr-I9de-4Z5EAMAxVt6yffokE53Cgu02lhbFer97sqkjndOIjKHI_aem_rozVldAh5VHom4CfxrdgHg
