10/08/2026
Зоря його таланту
(до 85-річчя з дня народження Лубківського Романа Мар'яновича,
українського письменника, державного і громадського діяча, дипломата)
0«Поетична творчість Романа Лубківського – досі не розкрите, навіть приблизно не розгадане й належно не оцінене явище української літератури. За радянських часів критика недобачала цього поета. Він не виділявся римованою публіцистикою на честь тоталітарного режиму, його поезія вібрувала, наче камертон душі протестного покоління шістдесятників.»
/Дмитро Павличко/
Без поета Романа Лубківського немислима історія української літератури другої половини ХХ і першого десятиліття ХХІ століття. За його творчістю нащадки будуть вивчати пульсацію подій нашої посттоталітарної епохи з усіма її катаклізмами і трансформаціями.
Роман Мар`янович Лубківський народився 10 серпня 1941 року у селі Острівці Теребовлянського району Тернопільської області, в селянській родині.
У 1958 р. закінчив середню школу у місті Теребовля.
Ще навчаючись у десятому класі, друкувався в обласній газеті «Вільне життя». Першим його віршем є «Хвала людині» (1957 р.), а потім були вірші «Балада про червоні маки», «Рідний край», які він так і не включить у жодну зі своїх збірок.
У 1963 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка.
Поетичний хист Романа Лубківського інтенсивно розвивався саме під час навчання в університеті. У цей час вірші молодого поета-початківця друкуються у багатьох періодичних виданнях, а саме: «Молодь України», «Ранок», «Дніпро», «Жовтень» та інших.
Після закінчення вишу молодий Роман працював редактором у видавництві «Каменяр». Служив у Радянській армії.
Далі заступник головного редактора журналу «Жовтень» («Дзвін»).
Перша збірка віршів Романа Лубківського «Зачудовані олені» вийшла у видавництві «Каменяр» у 1965 році. А потім були збірки «Громове дерево» (1967, обласна комсомольська премія ім. О. Бойченка), «Ромашка» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977, премія ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини»), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня» (1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Погляд вічності» (1990, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка). За ними йшли «Балканський Христос», «Камінне жниво» (2001), «Квітень у серпні», «Сто і одна строфа Романа Лубківського» (2003), «Янголом у снігах» (2005), «Frum Romanum» (2009), «Нічна варта» (2011).
У творчому доробку Романа Лубківського є теми, до яких він повертається постійно: зображення національного поступу народу, його безсмертного «духу, що тіло рве до бою»; логічне поєднання честі і краси; зображення епохи і її взаємопроникнення в особистий світ людини; змалювання руху як одвічного людського ділення і утвердження; показ гармонії стосунків у світі людини і світі природи.
Завдячуючи Роману Лубківському, український читач пізнав слов`янський поетичний світ. Він видає чи не перші в Україні авторські перекладні антології «Слов`янське небо» (1972), «Слов`янська ліра» (1984). Ці книжки дали нам можливість пізнати феномени слов`янських поетичних культур.
Роман Мар`янович здобув законне місце у гроні найвідоміших українських майстрів перекладу, адже переклав сотні творів, серед яких збірки поезій Десанки Максимович, Лацюноволеського, Франце Прешерна, Янки Купали. Відтворив українською мовою драму Юліуша Словацького «Срібний сон Саломеї» та драму Йозефа Вацлава Фріча «Іван Мазепа».
Займав вагоме місце Роман Лубківський і у політичній діяльності країни. Так у 1990–1994 рр. він був народним депутатом України. Від 1992 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці, 1993–1995 рр. – у Чеській Республіці.
Саме за ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.
Від 1995 р. – професор факультету міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського національного університету.
У 2006 – 2007 рр. – голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
У 1996 – 2000 рр. – голова львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом – його почесний голова.
У 1997–2001 рр. – начальник управління культури Львівської ОДА.
З ініціативи Романа Лубківського було відновлено пам`ятні місця, пов`язані з Маркіяном Шашкевичем, Богданом-Ігорем Антоничем; без нього не було б музею Михайла Грушевського, пам`ятників Юрію Дрогобичу, Українським Січовим Стрільцям у Карпатах, на Маківці, не було б ще десятка, а, може сотень справ, через які наново постали перед нами Іван Франко, Соломія Крушельницька, Богдан Лепкий та інші великі наші попередники.
За вагомі внески Романа Лубківського було відзначено багатьма нагородами та преміями, серед них Кавалер Ордену «За заслуги» II і III ступенів, заслужений діяч культури Польщі (нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури, 1977), літературна премія імені Павла Тичини (1979), премія імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду (1984), премія імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу (1988), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992), Премія імені Максима Рильського (2008), премія Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа» (2008).
Помер Роман Лубківський 23 жовтня 2015 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
У серпні 2016 року у Львові на фасаді будинку на вулиці Крушельницької, 19, де мешкав письменник, було встановлено меморіальну таблицю. 13 серпня 2017 року в Острівці на фасаді церкви святого Димитрія УГКЦ також відкрито пам`ятну таблицю Роману Лубківському.
Відділ комплектування фонду та інформаційно-бібліографічної роботи
Бібліографічний огляд літератури
👉 http://library.tnpu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=5293:lubkivskuj-r-m&catid=52&Itemid=128&lang=ua
Підготувала Н. В. Галіцька
серпень 2026 р., 16 джерел
