Олешківська територіальна громада

03/09/2026

01/09/2026

01 вересня - річниця загибелі Олександра КОСТИНИ.

Олександр КОСТИНА народився на Херсонщині. Жив та навчався в селі Козачі Лагері.

Здобув середню спеціальну освіту, був призваний Цюрупинським районним військовим комісаріатом та проходив військову службу у складі Першої оперативної бригади Національної гвардії України, де служив старшим кулеметником.

31 серпня 2015 року під час подій біля Верховної Ради України стався вибух гранати, внаслідок якого Олександр отримав тяжкі поранення.

01 вересня 2015 року Олександр помер, не приходячи до тями.

Йому було лише 20 років…

Олександр похований у рідних Козачих Лагерях.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов’язку Олександра Костину посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Минають роки, але пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, не згасає. За кожним ім’ям - чиєсь життя, мрії, родина, друзі та ціле майбутнє, якого Герой уже не зміг побачити.

Схиляємо голови в пам’ять про Олександра та всіх Захисників і Захисниць України, які віддали життя за свободу та майбутнє нашої держави.

Світла пам’ять. Безмежна вдячність.

Вічна слава Герою!

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

31/08/2026

31 серпня - річниця загибелі Юрія СТЕПАНЕНКА

Юрій СТЕПАНЕНКО народився 6 лютого 1995 року в місті Олешки.
Зростав разом зі старшою сестрою та братом. Батьків у Юрія не було, тому його вихованням займалися дідусь і бабуся, які проживали у селі Піщанівка. Юра був наймолодшим у сім’ї - добрим, щирим, але водночас сильним і мужнім.
У 2001 році Юрій пішов до Підстепненської школи, де навчався протягом 11 років. Після закінчення школи здобув професію механіка.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій разом із родиною перебував в окупації - у селі Олександрівка. Щойно вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, він одразу став на захист держави.

Юрій служив солдатом-навідником у складі військової частини А1910, 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
Він виконував бойові завдання, захищав Україну та своїх побратимів. Неодноразово ризикував власним життям, рятуючи інших на полі бою.

23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання Юрій отримав тяжке поранення легенів. Після лікування, лише через місяць, він повернувся до служби - до своїх побратимів, до боротьби за Україну.
31 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час стрілецького бою з противником, артилерійського та мінометного обстрілів Юрій загинув від поранень, несумісних із життям.
Йому було лише 28 років...
Юрій похований на Алеї Слави центрального кладовища по вулиці Соборній у місті Васильків Київської області.

Схиляємо голови в пам’ять про Юрія та всіх Захисників і Захисниць України, які віддали життя за свободу та майбутнє нашої держави.

Світла пам’ять. Безмежна вдячність.
Вічна слава Герою!
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

31/08/2026

https://youtube.com/watch?v=C15vBj0Pxyc&si=c6rw8zAFHrQbTeNw

Тимчасово окуповані Олешки на лівобережжі Херсонщини опинилися у фа...

30/08/2026

https://youtu.be/bpHQlqRJEAk?si=2qOp1ubqY_71lpJC

У підземному просторі хабу «На розі» в Херсоні вирує життя. Тут про...

29/08/2026

29/08/2026

29 серпня - річниця загибелі Ярослава СІНЬКА

Ярослав СІНЬКО народився та виріс у селі Козачі Лагері Херсонської області. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення школи працював у Цюрупинському лісництві на лісовій пожежній станції.

У червні 2014 року Ярослава призвали на військову службу за мобілізацією. Він служив номером обслуги у складі 93-ї окремої механізованої бригади.

29 серпня 2014 року Ярослав загинув під час виходу українських військових з Іловайського оточення на Донеччині. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Особу Захисника вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи.
Спочатку Ярослава поховали у Дніпропетровську як тимчасово невстановленого Захисника України. 25 липня 2015 року його перепоховали у рідному селі Козачі Лагері.

Указом Президента України від 16 січня 2016 року Ярослав Сінько посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня - за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті України, та вірність військовій присязі.
Йому був 41 рік…

Ярослав був єдиним сином у своїх батьків.

Схиляємо голови в пам’ять про Ярослава та всіх Захисників і Захисниць України, які віддали життя за свободу та майбутнє нашої держави.

Світла пам’ять. Безмежна вдячність.
Вічна слава Герою!
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

29/08/2026

29 серпня - річниця загибелі Олега ГРЕБІНСЬКОГО

29 серпня 2014 року загинув Олег ГРЕБІНСЬКИЙ - Захисник України, старший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон».

Олег народився в Крижополі на Вінниччині. Закінчив Херсонське морехідне училище імені лейтенанта П. П. Шмідта, проходив строкову військову службу.

У травні 2014 року, коли Україна вже боролася за свою свободу й територіальну цілісність, Олег добровольцем вступив до батальйону «Херсон». Він свідомо обрав шлях захисника і вирушив туди, де вирішувалася доля України.

У серпні 2014 року Олег брав участь у боях за Іловайськ.

29 серпня - у день, який назавжди став однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни, під час виходу українських військових з Іловайського оточення через так званий «зелений коридор» колона була розстріляна ворогом.
Олег загинув між селами Новокатеринівка та Горбатенко на Донеччині.
Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише у 2015 році завдяки експертизі ДНК було встановлено його особу. 11 вересня того ж року Олега Гребінського перепоховали у селі Кринки на Херсонщині.

Він залишив по собі родину - батьків, сестру, дружину, сина та доньку.

За особисту мужність, високий професіоналізм, вірність військовій присязі та захист державного суверенітету й територіальної цілісності України Олег Гребінський посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Схиляємо голови в пам’ять про Олега та всіх Захисників і Захисниць України, які віддали життя за свободу та майбутнє нашої держави.

Світла пам’ять. Безмежна вдячність.
Вічна слава Герою!
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.