27/05/2026
Запорізький підкорювач космосу🚀🛰️ - Сигізмунд РАУБІШКО
Потрохи вертаємо із "небуття" видатних запоріжців. Перші фокус-групи із визначення топ-100 історичних дієвців міста зазнали зрозумілих вагань - через брак інформації щодо внеску тих або інших осіб у розвиток Запоріжжя. Тому маємо з подвоєною енергією актуалізувати якомога ширший спектр джерел для повернення славних імен нашої міської історії. Сьогодні хочеться згадати людину, чиє імя у Запоріжжі тривалий час асоціювалося з підкоренням космосу і чиє завзяття перетворило наше місто на один з провідних європейських центрів створення автоматизованих систем управління.
Сигізмунд Владиславович РАУБІШКО (13 березня 1928 — 30 липня 1989) - фахівець у галузі створення апаратури бортової автоматики балістичних ракет (БР) та космічних апаратів (КА). Лауреат Державної премії. З 1967 по 1989 рік — начальник філії КБЕ (ФКБЕ), заступник генерального директора — головного конструктора НВО «Електроприлад», м. Запоріжжя. Зробив внесок у створення апаратури бортової автоматики системи керування (СК) ракетно-космічної системи «Енергія–Буран» та модулів станції «Мир».
Зі спогадів головного конструктора Запорізької філії конструкторського бюро електроприладобудування («Пентагон») Бориса Гавраєка:
Наприкінці 1967 року був призначений новий директор ЗФ КБЕ Сигізмунд Владиславович Раубішко, який на початку 1968 року зумів «достукатися» до [керівництва]. Ми почали отримувати завдання: спочатку прості, потім складніші, далі за нами закріпили цілі напрями робіт. Запорізька філія КБЕ енергійно розвивалася, будувалися нові корпуси, було створено власне дослідне виробництво. З 1966 року за 20 років чисельність працівників зросла з 400 до 2500 осіб. З'явилися лауреати Державних премій, багатьох нагородили державними нагородами. При створенні станції «Мир» Запорізькій філії КБЕ доручається розробка системи керування для її спеціалізованих модулів «Квант-2», «Кристал», «Спектр» і «Природа». Конструктивно модулі являли собою однотипну конструкцію, і система керування для них, природно, була універсальною. Завдяки нашій енергійності та великому бажанню брати участь у комплексі робіт зі створення систем керування космічними апаратами (бортова та наземна апаратура, теорія, програмування, виробництво та всі види випробувань і експлуатації) нам вдалося самостійно створити системи керування бортовим комплексом усіх модулів станції «Мир», а згодом і модуля «Зоря» Міжнародної космічної станції. Були виготовлені дослідні зразки бортових приладів, проведено відпрацювання системи на створеному у нас комплексному стенді, потім був етап виготовлення штатних комплектів за допомогою Київського радіозаводу та здійснено постачання їх на складання модулів
