27/07/2026
Проблеми з пенсіями та соціальним забезпеченням часто пояснюють демографічною ямою. Мовляв, пенсіонерів надто багато, а працюючих - надто мало, тому і пенсійний вік росте. Це справедливо, але тільки в межах псевдораціоналістичної "ліберально-ринкової" ідеології зразка минулих століть. В її рамці держава в цілому та соціальне забезпечення і пенсії зокрема існують за рахунок працюючих людей, які платять податки та соціальні внески. Псевдораціоналісти мають властивість робити висновок: якщо українці так погано розмножуються - значить треба завезти мігрантів як робочу силу. Ігноруючи, звісно, наслідки навали чужинців для української нації.
В сучасних умовах технократична держава має заробляти не на одних лиш податках. В першу чергу дохід держави - це ренти: ресурсні, промислові, технологічні. Після понад трьох десятиліть системної деіндустріалізації та нехтування наукою, в Україні лишились переважно сировинні ренти - і ті більшою частиною поділені між олігархами та чужинцями, які зручно вмостились на наших природних ресурсах під прикриттям “ліберально-ринкового” псевдораціоналізму.
Але є і гарна новина. Після усунення паразитів і націоналізації сировинних рент - ділити ці ренти між українцями в Україні через демографічну яму можна буде значно щедріше, ніж, скажімо, в Китаї між китайцями чи в Індії між індусами - країнах з понад мільярдним населенням, яке ще й треба годувати та забезпечувати.
З іншого боку, потенціал для витворення індустріальних та технологічних потужностей з високими рентами для держави та суспільства в Україні є, і в епоху технологій для цього не обов'язково мати надвелике населення. Значно важливіша якість населення, і творча нація, яка породила Піроцького, Корольова, Полякова та безліч інших винахідників навряд чи матиме з цим проблеми. Принаймні, якщо українцям вдасться об'єднатись навколо ідеології української технократії і перебудувати державу на її засадах.
Заміщення людської праці технологіями вирішує проблему низької чисельності населення України. Точніше, ця проблема перестане бути проблемою, адже військова, промислова і в деякій мірі навіть наукова міць держави більше не залежатиме від арифметичної кількості населення. Навпаки, країни з великим населенням (такі як Китай та Індія) через кілька десятиліть зіткнуться з питанням: що робити з мільярдами безробітних? Якщо мільярди людей отримуватимуть безумовний базовий дохід, а всю роботу робитиме механотроніка та штучний інтелект – якість життя громадян напряму залежатиме від природних ресурсів країни на душу населення. І тут українська демографічна яма з недоліку перетворюється на перевагу нашої країни. Навіть якщо нас, українців, буде відносно мало – ми будемо нацією безсмертних підкорювачів космосу, маючи і на Землі величезну багату природними ресурсами територію. Головне – не віддати свою землю зовнішнім ворогам, не пустити до себе навалу чужорідних мігрантів і змусити природні ресурси нашої землі працювати на нас. Тому українській нації потрібна сильна технократична держава з ядерним статусом, а на чолі її – технократична еліта з твердою націоналістичною ідеологією та вкрай ревнивим ставленням до природних багатств української землі.
Технократична ідеологія бачить українську державу як одну велику “мегакорпорацію”, яка об’єднує в собі науковий, промисловий та військовий потенціали нації. Українська держава має перетворитись на один великий завод-лабораторію з ведення високотехнологічної війни та науково-технічного поступу української нації. При технократії матиме місце й приватний бізнес там де він ефективніший (наприклад, перукарні, ресторани, дрібні виробництва). Але в умовах України практика вже показала, що тільки держава з українськими технократами на чолі здатна власними силами рухати прогрес в стратегічних галузях. Держава повинна сама проявляти ініціативу в технологічних новаціях. Справжніх, як летючий електротранспорт, мікророботи та аерокосмічні системи з екраноракетопланами, а не в бутафорських псевдо-новаціях, як електромобілі, нові моделі смартфонів та умовно-багаторазові ракети з вертикальним стартом. Ніхто не принесе Україні майбутнє настільки швидко, наскільки це зробить українська технократична наддержава. І ніхто не буде ділитись надбаннями прогресу з українцями настільки ж щедро. Описаний в розділі 1.6 історичний приклад Франції при Шарлі де Голлі доводить правильність подібної політики.
https://ukrtp.org/i2-7
