Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна

02/08/2026

Сьогодні - річниця смерті Фрідріха Фальц-Фейна, засновника заповідника «Асканія-Нова».
Наприкінці ХІХ століття він ухвалив далекоглядне рішення: залишити частину степу недоторканою. У час, коли цілинні землі повсюдно розорювали, він вирішив їх зберегти.
Саме завдяки цьому рішенню в «Асканії-Нова» вцілів один із найбільших у Європі масивів справжнього типчаково-ковилового степу. Навколо нього розвивалися дендрологічний і зоологічний парк, почалися наукові дослідження та сформувалася унікальна колекція тварин.
На світлині - могила Фрідріха Фальц-Фейна в Берліні. Після революції він був змушений залишити Асканію-Нова і останні роки життя провів у Німеччині, де й помер у 1920 році.
Його надгробок прикрашають степові орли. Вони нагадують про світ, який Фрідріх Фальц-Фейн прагнув зберегти. Сам він залишився далеко від Асканії-Нова, а степовий орел як вид майже зник з українських степів.
Сьогодні заповідник переживає один із найтрагічніших періодів своєї історії. Російська окупація, масштабні пожежі, руйнування природних комплексів і втрата можливості повноцінно досліджувати та охороняти територію ставлять під загрозу те, що створювалося понад століття.
Та ідея, з якої почалася «Асканія-Нова», залишається незмінною: природа має цінність сама по собі. Її потрібно не підкорювати, а берегти.
Ми продовжуємо справу Фрідріха Фальц-Фейна: досліджуємо степи на підконтрольних територіях, працюємо над створенням нових природоохоронних обʼєктів, зберігаємо наукову школу й пам'ять про заповідник. Бо спадщина Фрідріха Фальц-Фейна - це не лише історія. Це відповідальність за майбутнє українського степу.

02/08/2026

🐴 2 серпня відзначають День поні.
З цієї нагоди ділимося новою розповіддю Наталі Корінець, заступниці директора Біосферного заповідника «Асканія-Нова» з наукової роботи, присвяченою поні, зокрема - шетландським.
У відео вона розповідає про історію цієї породи, її особливості та про те, як шетландські поні жили в «Асканії-Нова».
Додамо маленький спойлер: у розповіді є згадка про те, як шетландські поні подружилися з конями Пржевальського і що (точніше, хто) з цього вийшло. Побачити можна також на фото Віктора Гавриленка, зроблених в Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” до російської окупації.
А поки ми не маємо можливості запросити вас до заповідника, запрошуємо на наш YouTube-канал, де ми розповідаємо про мешканців “Асканії-Нова” та її історію 👉 https://youtu.be/nDRFbqpcP_A

31/07/2026

Нині цвіте ковила волосиста (Stipa capillata) - одна з рослин, без якої неможливо уявити справжній степ. Зібрали для вас цікаві факти про цей упізнаваний злак.

🌾 Назва "волосиста" повʼязана з будовою довгого, тонкого, шовковистого остюка, який може сягати 20 см. Остюк ковили особливий - він чітко відрізняє ковилу волосисту від усіх інших видів ковил, які зростаю в українських степах. Цей остюк голий, без тоненьких бічних волосків, як у інших видів. Саме він робить рослину схожою на пасма волосся.

🌾 Насіння ковили волосистої поширюється не лише вітром. Довгі остюки чіпляються до шерсті тварин, тому копитні історично були важливими "помічниками" у розселенні ковили.

🌾 Ковила волосиста сама «закручує» своє насіння в ґрунт. Остюк реагує на зміну вологості: коли повітря стає вологішим або сухішим, він скручується й розкручується, ніби маленький пружинний механізм. Завдяки цьому насінина поступово заглиблюється в землю.

🌾 Ковила волосиста майже не утворює суцільного покриву. Окремі дернинки ростуть на певній відстані одна від одної, залишаючи місце для десятків інших степових рослин. Завдяки цьому справжній степ надзвичайно різноманітний.

🌾 У різні пори року ковила волосиста виглядає інакше. Навесні вона зелена й малопомітна, влітку виблискує остюками на сонці, а восени її дернини набувають солом'яного кольору. В будь-яку пору року ковилу волосисту можна розпізнати по сухому квітконосному стеблу (калдану), який зберігається практично рік, майже до наступного цвітіння.

🌾 Ковила є індикатором добре збереженого степу. Масові зарості ковили зазвичай свідчать, що ділянка довгий час не розорювалася.

Чи траплялось вам бачити ковилу волосисту в природі?

На фото - Тарутинський степ на Одещині

29/07/2026

Rewilding Ukraine разом з Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна та іншими партнерами розпочав реалізацію напрямку «Живі степи – стійкі громади: повоєнне відновлення пасовищ і сіножатей на півдні України».

Ми працюємо в Херсонській та Одеській областях, щоб розробити й випробувати ефективні природоорієнтовані методи відновлення степових екосистем, пошкоджених війною.
Проєкт поєднує наш багаторічний досвід відновлення Тарутинського степу з новими підходами до відновлення територій, що постраждали внаслідок бойових дій. Адже відновлені степи — це не лише повернення біорізноманіття, а й здорові ґрунти, стійкі до змін клімату ландшафти та нові можливості для місцевих громад.

Перші польові роботи вже проведено, і ми вже маємо перші результати. Найближчими днями розповімо більше про те, що вже вдалося зробити. 🌿

Інінціатива реалізується в рамках "Resilient Roots – Strengthening Grassroots Environmental Leadership in War-Affected Ukraine" за підтримки Austausch e.V., GreenRoots Hub та Brot für die Welt.

✅ https://rewilding-danube-delta.com/uk/news/livingsteppes/

📸 Кулан у Тарутинському степу, Frédéric Larrey

********************************************************************

🌾 Rewilding Ukraine, together with -Nova and other partners, has launched the "Living Steppes – Resilient Communities" initiative for the post-war restoration of steppe grasslands and hay meadows in southern Ukraine.

We are working in Kherson and Odesa region to develop and test effective nature-based methods for restoring steppe ecosystems damaged by war.

The project builds on our years of experience in restoring the Tarutyno Steppe while introducing new approaches to rehabilitating landscapes affected by military activities. Restoring steppe ecosystems is about much more than bringing back biodiversity - it also means healthier soils, climate-resilient landscapes, and new opportunities for local communities.

The first field activities have already been completed, and we are excited to share that the first results are already in. Stay tuned - we'll be sharing more about what we've achieved in the coming days. 🌿

The initiative is implemented within the framework of "Resilient Roots – Strengthening Grassroots Environmental Leadership in War-Affected Ukraine" with the support of Austausch e.V., GreenRoots Hub, and Brot für die Welt.

✅ https://rewilding-danube-delta.com/news/living-steppes-resilient-communities-project-launched-to-restore-steppe-grasslands-and-hay-meadows-in-southern-ukraine-after-the-war/

📸 Kulan in Tarutino steppe by Frédéric Larrey

29/07/2026

29 липня народився Іван Айвазовський - художник вірменського походження, якого знають насамперед як мариніста. Та серед його творів є й десятки полотен, присвячених українському степу. На них - безкраї простори зі степовими травами, отари овець і чумацькі валки з сірими українськими волами, що століттями були невід'ємною частиною степового ландшафту.
Саме таким був південь України наприкінці XIX століття - у час, коли Фрідріх Фальц-Фейн створював заповідник “Асканія-Нова”. Вівчарство стало основою господарства Фальц-Фейнів, з якого згодом виріс один із найвідоміших природоохоронних об'єктів Європи.
Айвазовський був знайомий з родиною Фальц-Фейнів, часто зупинявся в одному з їхніх маєтків, де мав власну кімнату-майстерню.
Сьогодні його степові картини нагадують не лише про красу цього ландшафту, а й про світ, значна частина якого вже зникла.

27/07/2026

Продовжуємо збирати звуки степу для нашої майбутньої виставки - і тих степів, що тепер недоступні через війну, і тих, які є на підконтрольній території. Тільки погляньте кого там можна буде послухати 😍😍😍

26/07/2026

☀️ Сьогоднішній захід сонця в Тарутинському степу 🌾🌾

25/07/2026

Як і обіцяли, пояснюємо, що роблять бабаки на цих фото.
Вчора ми запропонували вам 4 варіанти відповідей:

А — сваряться через конкуренцію
Б — вітаються після сплячки
В — граються як діти
Г — демонструють мирні наміри

Правильна відповідь - демонструють мирні наміри
Ці бабаки не сваряться і не з'ясовують стосунки. Навпаки - вони підтверджують родинні зв'язки та показують, що не становлять загрози одне для одного.
Бабаки живуть родинними групами, де соціальні зв'язки мають велике значення. Дотики лапами і взаємне обнюхування допомагають їм підтримувати зв'язок між родичами та показувати одне одному, що вони не становлять загрози.
З людського боку це легко сприйняти як боротьбу. Але для бабаків це частина їхньої власної мови - не тільки з голосами, але і запахами, рухами й дотиками.

📷 На фото — бабаки у Тарутинському степу

24/07/2026

Що, на вашу думку, роблять ці бабаки на фото з Тарутинського степу? 🤔

🥊 А — сваряться через конкуренцію
👋 Б — вітаються після сплячки
🤼 В — граються як діти
🤝 Г — демонструють мирні наміри

Напишіть свій варіант у коментарях 👇
Правильну відповідь опублікуємо завтра в цей же час 🕘

23/07/2026

Наш заповідник теж є серед тих, хто підтримує ідею особливого статусу для Великого Лугу 🌱

❕Сьогодні розпочала роботу 48-ма сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — головний міжнародний майданчик, де ухвалюються рішення щодо збереження найцінніших природних і культурних об'єктів світу.
Саме напередодні цієї події ми звернулися до Міністерства культури України й Національної комісії України у справах ЮНЕСКО із закликом розпочати процедуру включення Великого Лугу Нижнього Дніпра до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО як змішаного культурно-природного об'єкта.

🖉 За короткий час звернення підтримали вже понад 100 громадських організацій та наукових установ, а також понад 300 науковців, природоохоронців, діячів культури та громадських активістів. Це свідчить про надзвичайно широку суспільну та професійну підтримку цієї ініціативи.

Особливо цінно, що до неї долучилися не лише природоохоронні організації. Свою підтримку висловили історики, археологи, культурні інституції, наукові установи, національні природні парки та інші державні установи. Саме так формується спільне бачення Великого Лугу як єдиного природно-культурного ландшафту світового значення.

🌱 За участі десятків фахівців уже підготовлено детальну концепцію майбутньої номінації Великого Лугу до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Фактично це ґрунтовне наукове обґрунтування, побудоване відповідно до вимог ЮНЕСКО, яке може стати основою для підготовки офіційної номінації до Попереднього списку. Вперше в Україні настільки широка професійна спільнота ініціює включення нового об'єкта до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І це, без перебільшення, історичний крок.

Ми розуміємо, що це лише початок великої роботи. Після завершення 48-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ми перейдемо до розробки номінаційної форми для подання Великого Лугу до Попереднього списку всесвітньої спадщини. Цю роботу ми будемо здійснювати у співпраці з Сектором забезпечення взаємодії з ЮНЕСКО Міністерства культури України. Ми також запрошуємо долучитися до цієї роботи учасників спільного звернення та зробити свій професійний внесок.

Водночас уже сьогодні є підстави для оптимізму. Нещодавно під егідою ЮНЕСКО українські та шведські партнери підписали меморандум про співпрацю у сфері дослідження та збереження спадщини Великого Лугу, а також створили Міжнародний центр дослідження та збереження Великого Лугу. Це важливий сигнал, що міжнародна співпраця навколо Великого Лугу вже триває. Ми переконані, що підготовка номінації до Списку всесвітньої спадщини стане її логічним продовженням.

Фото: Вінсент Манді