30/08/2026
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ 🙏
Найважче — чекати, коли не знаєш, чого саме чекати.
У кожному селі нашої громади залишилися порожні місця. На сімейних фото — обличчя тих, кого шукають. У телефонах — повідомлення, на які вже так давно ніхто не відповідає. У серцях рідних — одна-єдина надія, яку неможливо забрати: повернись…
Ми чуємо різне. Іноді побратими кажуть страшні слова, від яких земля йде з-під ніг. Іноді з’являється надія, що людина може перебувати у ворожому полоні. А найчастіше — нічого. Жодної звістки. Жодного пояснення. Лише тиша, у якій родини навчилися жити, засинати, прокидатися й знову чекати.
Та хіба можна перестати чекати того, кого любиш?
Кожне ім’я наших зниклих безвісти — не просто рядок у списку. За ним — мама, яка вдивляється у кожного військового. Дружина, яка досі не прибирає у шафі його речі. Діти, які чекають тата. Батьки, для яких роки очікування стали цілим життям.
І поки не поставлено крапку — надія живе.
Ми віримо, що колись настане день, коли кожен, хто сьогодні чекає, таки дочекається. Хтось обійме свого рідного живим. Хтось зустріне після довгих місяців ворожого полону. А тих, кого війна забрала від нас назавжди, ми повинні повернути додому, на свою землю, щоб вони нарешті знайшли спокій у рідній Україні.
Наша громада пам’ятає кожне ім’я.Чекає кожного.
Бо немає чужих серед тих, кого забрала від рідного дому війна.
І доки хоча б одна родина не знає правди — ми не маємо права мовчати. Доки хоча б одна мати чекає сина — ми повинні бути поруч. Доки хоча б один Захисник залишається у невідомості — Україна чекатиме і шукатиме.
Нехай колись кожне чекання завершиться поверненням.
З повагою,
Гребінківський селищний голова Роман Засуха 🇺🇦
