22/05/2026
У день перепохування Тараса Шевченка, бібліотека пропонує читачам інформаційну годину.
Сьогодні пам'ятний день-22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса
Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на
Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні
шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з
його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі—«Як умру, то поховайте
мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій..».
Після того, як п'ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у
Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського,
після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й
перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з
небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва &
(20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева
Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслужено
в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне
свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши
спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всьогс
українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу
Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою
а замість волів впрягся люд. «і повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з
далекого краю до свого дому»,- згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і
дівчата — декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим
зіттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби веск
стрічний люд бачив того, про кого лише чув.
