29/08/2026
29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Прикладом незламності українського духу стала Іловайська трагедія 2014 року.
Іловайськ – місто в Донецькій області, важливий транспортний вузол. У серпні українські сили увійшли до міста, сподіваючись закріпитися і розвинути наступ.
Протягом літа 2014 року на сході України тривали запеклі бої. Добровольчі батальйони та підрозділи Збройних Сил намагалися звільнити окуповані міста, утримувати стратегічні позиції, відтіснити російські війська.
Однак унаслідок надходження з боку ворога підкріплення у вигляді регулярних військ, важкої техніки та артилерії – українські підрозділи опинилися в оточенні. Кілька українських батальйонів і підрозділів опинилися в «котлі» – оточенні біля Іловайська. Серед них бійці «Донбасу», «Дніпра-1», «Херсонесу», підрозділи Збройних Сил і Національної гвардії.
Попри надзвичайно складні умови, нестачу продовольства, води, боєприпасів та медичної допомоги, українські воїни продовжували чинити опір.
Однак російська сторона порушила досягнуті домовленості: під час виходу українських підрозділів із оточення через погоджений «зелений коридор» колони українських військовослужбовців були піддані обстрілу, що призвело до численних втрат та поранень захисників України.
Тоді українська армія втратила 366 воїнів, десятеро із загиблих були родом із Донеччини. 429 – отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 – потрапили у полон.
Українські воїни виходили з Іловайського оточення через соняшникові поля, саме тому традиційним символом пам’ятного Дня 29 серпня став соняшник. Відтоді ця квітка – з чорним, як українська земля, зернятком – стала символом Іловайської трагедії. Соняшник цього дня – не просто квітка. Це символ пам’яті, яка проростає крізь біль, і символ України, яка, попри всі спроби її знищити, живе, бореться і продовжує свій шлях до перемоги. Вона проростатиме знову й знову, як символ відродження українців, скільки б ворог не намагався нас знищити.
29 серпня ми схиляємо голови перед пам’яттю військовослужбовців, добровольців та всіх захисників і захисниць України, які загинули, захищаючи нашу державу.
Ми пам’ятаємо їхні імена, їхній подвиг, їхні мрії та родини, які вони залишили.
Пам’ять про загиблих – це не лише скорбота. Це відповідальність живих. Відповідальність берегти Україну, яку вони захищали, передавати наступним поколінням правду про їхній подвиг та не дозволяти стерти з історії ціну, яку українці заплатили і продовжують платити за свободу.
