Бібліотека імені М.Коцюбинського Чернігів

02/09/2026

405-РІЧЧЯ ХОТИНСЬКОЇ БИТВИ
Сьогодні говоримо про героїчне минуле нашого народу. Нічого не перебільшуючи і не применшуючи, можна сказати, що воно було славним протягом багатьох століть. Українці ніколи не вели загарбницьких війн, їм щоразу доводилося захищатися. Так було і під час знаменитої Хотинської битви, де об’єднані сили України і Польщі захистили не тільки свої землі, а й інші народи від турецького нашестя.

405 років тому, у вересні 1621 року під Хотином зібралися величезні військові сили. Султанська Туреччина, яка вирішила завоювати Польщу, а потім Україну, знищити козацтво, зосередила тут майже 220-тисячне військо. Польські та українські збройні сили (70 тис., з яких близько 35 тис. становили козаки) кількісно значно поступалися турецьким. Хотинська війна 1621 року стала першим повномасштабним воєнним зіткненням Речі Посполитої та Османської імперії.

Головним героєм Хотинської битви для українців залишається гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Саме козацькому війську, яке він очолив, справедливо приписують ключову роль у стримані поступу Османської імперії. В цій битві запорожці прийняли на себе основний тягар турецьких нападів.

Про вирішальну роль українських козаків у Хотинській битві свідчать численні турецькі й польські тогочасні джерела, зокрема твердження її учасників. Навіть представники з польського табору визнавали, що козаки не тільки винесли на своїх плечах тягар війни і забезпечили перемогу, а й взагалі врятували Річ Посполиту від загибелі. Сеймовий комісар польської армії магнат Якуб Собеський заявив: «Справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Польщі були козаки». Вірменський хроніст Авксент писав: «Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемога сталася лише завдяки Богові і запорозьким козакам». Молдавський літописець Костін так поціновував запорожців та їхнього ватажка Сагайдачного під Хотином: «Козаки зі своїм гетьманом, що був справжньою людиною і воїном, трималися дуже стійко».

Мудрий політик та дипломат, досвідчений військовий , відомий успішними походами супроти Криму й Московії, Петро Конашевич-Сагайдачний сподівався, що участь у Хотинський війні спонукає королівську владу визнати права Православної церкви та покращити становище козацтва. Але після завершення кампанії цілком досягнути бажаного не вдалося. Гетьман, поранений татарською стрілою в серпні 1621 року, помер у квітні наступного року. Хотинська битва стала для Сагайдачного зенітом його слави як полководця. Відразу після смерті гетьмана наділили ореолом героя і захисника «отчизни від турчина». Та й вороги визнавали його військовий талант.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Оборона Хотина не лише зупинила просування османської армії углиб Речі Посполитої чи й далі в Європу. ЇЇ учасники – українські козаки , вкотре заявили про себе як про важливу військову силу. Розгром османського війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади.

Більше про Хотинську війну та очільника запорожців у цій битві Петра Конашевича-Сагайдачного пропонуємо дізнатися з книг, представлених на виставці.

Запрошуємо до бібліотеки.
Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

01/09/2026

Перший місяць осені приносить нові барви та відчуття. У народі кажуть «вересневий час - сім погод у нас». Назва першого місяця осені пов’язана з вересом – рослиною дуже поширеною на всьому Поліссі. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця жовтня.

Майже кожного дня вересня є ювілей літератора і це дає хороший привід заглянути до книжок, перечитати кращі твори вітчизняної та світової літератури, познайомитись із біографією письменника. Традиційно пропонуємо до перегляду книжкову виставку «Літературний календар: Письменники – ювіляри». У ВЕРЕСНІ цього року згадуємо майстрів українського та світового письменства:

02.09.26 - 210 років від дня народження ІВАНА ВАГИЛЕВИЧА (1811- 1866), українського поета, фольклориста, етнографа, філолога, громадського та культурного діяча, священника УГКЦ, одного із зачинателів українського національного відродження в Галичині та одного з авторів альманаху «Русалка Дністровая». Переклав українською мовою «Слова о полку Ігоревім», здійснив наукову публікацію «Літопису Нестора».

02.09.26 - 135 років від дня народження ПАВЛА ФИЛИПОВИЧА (1891-1937), українського поета та літературознавця доби Розстріляного відродження, перекладача з французької, латинської та російської мов, педагога. Попри те, що Филипович ніколи не належав до будь-якої політичної партії і не брав надто активної участі в громадському житті, його заарештовано у вересні 1935 року і засуджено разом із Миколою Зеровим за приналежність до «шпигунсько-терористичної організації». Страчений 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох. Його невеликий літературний доробок — дві збірки поезій: «Земля і вітер» (1922) і «Простір» (1925), відзначаються високою літературною культурою, глибиною думки й досконалістю форми. Вірші Павла Филиповича надруковані у збірці «Розстріляне Відродження: Антологія (1917-1933). Поезія-проза-драма-есей» (упорядник Ю. Лавриненко).

12.09.26 - 105 років від дня народження СТАНІСЛАВА ЛЕМА (1921-2006), польського письменника-фантаста, філософа та футуролога. Він по праву вважається одним з найбільш знакових авторів наукової фантастики, а його твори про космічні подорожі, роботів, співіснування людей та високих технологій багато в чому передбачили майбутнє.

65 років з часу опублікування С. Лемом «СОЛЯРІС»(1961)
Роман «Соляріс» – найвідоміший твір Лема – став класикою світової фантастики і приніс автору світове визнання. Ця глибока філософська історія про контакти з інопланетним океанічним розумом була двічі екранізована видатними режисерами: у 1972 році радянський майстер Андрій Тарковський створив атмосферний фільм «Соляріс», а у 2002 році вийшла голлівудська екранізація Стівена Содерберга. Обидві стрічки стали знаковими, популяризувавши ідеї Лема серед ще ширшої аудиторії. Сам Лем, щоправда, критично ставився до екранізацій та вважав, що жоден фільм повністю не відтворив філософської глибини його роману.

13.09.26 - 95 років від дня народження БОРИСА ХАРЧУКА (1931-1988), українського письменника, журналіста. Борис Харчук був одним з тих, хто наближав національне відродження. Був людиною з відкритим щирим серцем і християнською мораллю - говорили про нього ті, хто знав. Борисові Харчуку завдячуємо за створення журналу «Малятко». Це була його ідея. Він був першим головним редактором. Він - автор романів, повістей, оповідань, новел, есеїв, на сторінках яких проводив художнє дослідження українського національного характеру, народної моралі: «Волинь» (у чотирьох томах), «Місяць над майданом»(1971), «Хліб насущний»(1976), «Планетник»(1981), «Мертвий час» (1990) та інші. Писав твори і для дітей.

15.09.26 - 80 років тому народився ІВАН КОРСАК (1946—2017) — український письменник, журналіст, редактор. Із-під пера Івана Корсака вийшло понад десяток історичних романів та збірок оповідань, які здобули популярність серед читачів та критиків. Його твори висвітлюють різноманітні історичні події та життя відомих особистостей, часто фокусуючись на маловідомих фактах української історії. Найбільш відомі твори: «Тиха правда Модеста Левицького», «Корона Юрія II», «На розстанях долі». Його твори допомагають зберігати національну пам’ять та культуру.

17.09.26 - 162 р. від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО (1864 -1913) . Сонцепоклонник, модерніст, імпресіоніст. Коцюбинський почав літературну діяльність під впливом народницьких ідей, творчості Тараса Шевченка та Івана Нечуй-Левицького. В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana» (1904), «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911).

Цього року виповнюється 115 років з часу написання М.М. Коцюбинським «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ». Своїм твором він зробив Гуцульщину відомою на весь світ хоча сам був подолянином із Вінниці, для якого найріднішим містом став Чернігів.
У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів. У повісті яскраво передано гуцульські побут і життя з елементами фольклору. 1964 року повість екранізував Сергій Параджанов. Зйомки відбувалися у селі Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області та на його околицях. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість. У перший рік прокату фільм переглянули 8,5 млн. глядачів.

21.09.26 - 160 років від дня народження ГЕРБЕРТА ВЕЛЛСА (1866-1946), англійського письменника. Найбільш відомий як письменник-фантаст, хоча має значний доробок праць історичних, на політичну тематику, публіцистики. Протягом творчого життя Веллс написав близько 40 романів і багато оповідань, більше десятка полемічних творів на філософські теми і приблизно стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві всесвітні історії, близько 30 томів з політичними і соціальними прогнозами, більше 30 брошур на теми про Фабіанське товариство, озброєння, націоналізм, загальний мир тощо, три книги для дітей і автобіографію.

24.09.26 - 130 років від дня народження ФРЕНСІСА СКОТТА ФІЦДЖЕРАЛЬДА (1896-1940), американського письменника, автора багатьох романів та оповідань про покоління «епохи джазу». Яскравий представник так званого «втраченого покоління». За життя письменника критики визнавали його найкращим твором роман «Великий Гетсбі»(1925), після його смерті високого поцінування здобула й «Ніч лагідна» (1935). Після посмертного опублікування незавершеного роману «Останній магнат» (1941), він міг стати черговим шедевром Фіцджеральда. Попри незавершеність, роман неодноразово лягав в основу театральних та кінопостановок, найвідомішою з яких є фільм Еліа Казана «Останній магнат» (1976) з Робертом де Ніро, Робертом Мітчем та Джеком Ніколсоном у головних ролях.

26.09.26 - 125 років від дня народження СЕМЕНА СКЛЯРЕНКА (1901- 1962), українського письменника, автора історичних романів та белетриста. Найвищим досягненням у творчості Скляренка є його історичні романи з останніх років життя: «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962) високо оцінені критикою за майстерне відтворення державно-творчої діяльності київського князя і повноту зображення життя Києва тієї доби на базі використання багатьох історичних джерел.

Запрошуємо до читання.

Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

31/08/2026

29/08/2026

29 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ЗА СВОБОДУ УКРАЇНИ

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день - нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під Іловайськом.

Саме цього дня 2014 року українські війська виходили з іловайського оточення по так званому «зеленому коридору», зазнавши найбільших втрат через віроломні дії регулярної армії Росії. Смертельний для наших захисників «зелений коридор» пролягав через поля із соняшниками.

Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

В цей день можна доповнити свій одяг зображенням соняха - символом пам`яті захисників, що загинули за Україну, і таким чином продемонструвати свою шану й повагу до людей, котрі віддали свої життя за наше мирне небо. Соняшник цього дня – не просто квітка. Це символ пам’яті, яка проростає крізь біль, і символ України, яка, попри всі спроби її знищити, живе, бореться і продовжує свій шлях до перемоги.

Пам’ятаємо і шануємо кожного захисника і захисницю, які віддали своє життя за те, аби в України було сьогодні і впевненість, що обов’язково буде завтра. Схиляємо голови у хвилині мовчання. Слава і вічна пам’ять нашим захисникам!

Герої живі, доки жива пам`ять про них. Пам’ять про загиблих – це не лише скорбота. Це відповідальність живих. Відповідальність берегти Україну, яку вони захищали, передавати наступним поколінням правду про їхній подвиг та не дозволяти стерти з історії ціну, яку українці заплатили і продовжують платити за свободу.

Запрошуємо до перегляду книжкової виставки, присвяченої Дню пам’яті захисників України. У творах, народжених війною, чітко простежується біль та надія, якими сповнені душі наших воїнів. Перебуваючи в епіцентрі війни, вони не зачерствіли, не зламалися - тримають оборону і звитяжно виборюють для України можливість бути.

Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

27/08/2026

27 серпня виповнюється 155 років від дня народження Теодора ДРАЙЗЕРА, відомого американського письменника та громадського діяча, яскравого представника літературного реалізму.

Народився 1871 року в містечку Террі-Хот (штат Індіана, США) у багатодітній родині бідних німецьких емігрантів. Дитинство хлопчика промайнуло у злиднях. Після навчання у приходській школі йому довелося самому заробляти на життя й не цуратися найчорнішої роботи вже у Чикаго. То були його «університети».

У справжньому університеті у Блаумінгтоні Теодорові пощастило провчитися лише рік завдяки допомозі шкільної вчительки, котра заплатила за його навчання. На початку 1892 року поталанило влаштуватися репортером у чиказьку «Дейли ньюс». Тут він успішно опанував ремесло газетяра. Вже 1899 року прізвище Драйзера з’являється у бібліографічному довіднику «Who s Who’ in America» з вказівкою професії – письменник-журналіст. Журналістика стала доброю школою, де виховався мужній талант Драйзера-романіста.

В американській журналістиці початок нового століття був ознаменований виступами «розгортачів бруду», як згодом із легкої руки Теодора Рузвельта назвали письменників, котрі повстали проти традиції «добропристойності» в літературі та прагнули відтворювати життя таким, яким воно було насправді, поставивши в центр своєї програми боротьбу за інтереси «маленької людини». Молодий Драйзер пристав до них і вирішив досліджувати психологію обділеного та честолюбного шукача щастя. Першим кроком на цьому шляху був роман «Сестра Керрі» (1900), якій критика зустріла вороже і він одразу ж був заборонений через «непристойність». До того ж, автора визнали «ганьбою Америки»: він одним із перших показав народне життя країни таким, яким воно є.

Попри роки матеріальної скрути та життєві негаразди Драйзеру пощастило повернутися до редакторського крісла в компанії «Баттерік паблікейшнс» та продовжити літературну діяльність.

Другий роман, який було розпочато ним десять років тому, було видано друком 1911 року. «Дженні Герхард» — це своєрідне дзеркальне відображення «Сестри Керрі». До речі, в основу сюжетів цих романів покладено реальні факти із життя сестер письменника.

Під час виходу другого роману Драйзер вже працював над масштабним романом про бізнес: ця тема віддавна цікавила його як журналіста, він заповзято вивчав біографії представників «династій неотесаних вискочок». Задум твору розростався: виникла ідея трилогії. Так з’явився цикл романів – «Трилогія бажань»: «Фінансист» (1912), «Титан» (1914), «Стоїк» (над цим романом автор працював останній рік життя і трохи його не доробив). В романах автор «…досліджує анатомію та філософію Успіху». Головний герой – фінансист-філософ, підвладний одному закону – закону власних бажань, який переживає відчуття даремно прожитого життя та марність титанічної боротьби за багатство та владу.

Наступним романом «Геній» Драйзер утверджує реалізм у мистецтві як своє кредо. Яскравий публіцистичний талант автора виявився у нарисах «Сорокалітній мандрівник», «Канікули уродженця Індіани»,книгах «Трагічна Америка», «Америку варто рятувати» та в багатотомній автобіографії. Тоді ж виник задум нового роману, який стане його тріумфом.

«Американська трагедія» (1925) з’явилася з декількох рядків кримінальної хроніки. Художній зір Драйзера дозволив йому у звичайній кримінальній справі розгледіти трагедію долі ординарної особистості. Типовість історії Клайда Гріфітса розвіює «американську ілюзію», що в «демократичних» Сполучених Штатах кожен може стати багатим і незалежним, аби розум та енергія.

Драйзер завжди знаходився в інтелектуальному та духовному пошуках. Спрага нового спонукала його у кінці 20-х років поїхати до СРСР. Результатом двомісячного перебування там стала книга «Драйзер дивиться на Росію» (1928), де є спогади про Київ, Харків, Одесу та інші міста України.

Теодор Драйзер помер 28 грудня 1945 року в Голлівуді. Він був першим з американських письменників, котрий у своїй художній творчості керувався думкою про антигуманність капіталістичної системи в країні «рівних можливостей» та викривав нелюдський та всесильний «економічний індивідуалізм» Америки.

Підготувала Ольга Чирик, бібліограф Центральної бібліотеки ім. М. М. Коцюбинського

#ТеодорДрайзер #соціальнийроман #реалізм #публіцистика #Американськатрагедія #Трилогіябажань #маленькалюдина

27/08/2026

ІВАН ФРАНКО - БУДІВНИЧИЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

До 170 - річниці від дня народження Івана Франка читальна зала бібліотеки підготувала книжкову виставку, на якій представлена творча спадщина письменника з фонду бібліотеки. Це нові сучасні видання його творів, унікальні видання минулих років: твори Франка мовами народів світу, діаспорні видання, а також спогади про письменника, дослідження і статті сучасних літературознавців.

Іван Франко увійшов в українську та світову історію як учений-енциклопедист, філософ, економіст, мистецтвознавець, поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик, як громадський та політичний діяч. Його художня спадщина - різноманітна й багата. Це філософські поеми і ліричні мініатюри, алегоричні казки і сповнені життєвої правди повісті та драми.

«Ті духові вартості, які вніс Іван Франко в наше громадянське життя, в нашу літературу й науку, такі великі, що сміло можна назвати його найбільшим сином України свого часу й поставити побіч Шевченка та Драгоманова між найбільшими історичними постатями України»,- писала газета «Діло» в жалобній статті 30 травня 1916 року.

Франка за життя одні побожно любили, інші боялись, а ще інші ненавиділи (така доля геніїв). Коли Франків дух перейшов у інший вимір, люди стали менше знати його через замовчування правди, яку він відкривав їм. Найсокровенніші Франкові праці прирікали на забуття, інші піддавали ідеологічному кривотлумаченню. У пору тотального гніту більшовицької ідеології І. Франка трактували як натхненного партійними ідеями «вічного революцьонера», Великого каменяра. Але за своєю сутністю його твори далеко за межами примітивної революційної ідеології:

Вічний революціонер -

Дух, наука, думка, воля, -

Не уступить пітьмі поля...

Франків «вічний революціонер» - це дух особи, що незмінно спонукає людину до вищих сфер пізнання, до світла, до гідного життя.

Будучи не лише пророком нашого національного відродження і визволення, а й аналітиком проблем української національної ідеї державотворення, в багатьох політологічних статтях і трактатах виступає як проникливий знавець нашої доби.

На початку нашого століття Симон Петлюра на сторінках «Украинской жизни» проголосив Івана Франка речником української національної ідеї: «Після Шевченка, - писав він, - долю поета-проводиря національного ідеалу українського народу прийняв Іван Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав».

Мислитель і митець світового рівня, який вільно писав українською, польською, німецькою й перекладав із 14 мов, багатогранна творча спадщина, якого налічує близько п'яти тисяч літературних творів та наукових праць. Те, що було опубліковане в сувороцензурованих 20-томному зібранні творів у 50-х роках та 50-томному у 80-х роках 20-го століття, охоплює тільки дві третини Франкової спадщини.

До 150-річчя від народження І. Франка за держзамовленням у програмі «Українська книга» видані додаткові томи до Зібрання творів у 50-ти томах (тт. 51, 52, 53, 54) та Покажчик купюр до зібрання творів, куди увійшли усі вилучені частини текстів. Одначе це ще далеко не охоплює всієї безцінної Франкової спадщини.

Із радянських видань творів Івана Франка неможливо скласти правдивого уявлення про його державотворницьку діяльність, духовно-інтелектуальний потенціал, його правду, його ідеї, бо вони замовчувались, перекручувались, редагувались.

Найважливіші твори Івана Франка, які становлять теорію і практичну характеристику української національної ідеї і висувають наймодерніші завдання перед нею зібрані в книзі, яка видана за нових часів і наша бібліотека має її в своєму фонді :

Будівничий української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д. Павличко.- К.:Вид. дім «Києво - Могилянська академія», 2006.- 640с.

Возняк С.М. У пошуках суспільного ідеалу (І.Франко і соціалізм). Монографія. - Івано-Франківськ, 2007. - 176с.

Панасенко Т.М. Іван Франко. - Харків :Фоліо, 2013.- 122с.

Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. - К.: "Либідь". 2006.- 360 с.; іл.

Запрошуємо до читання.
Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

26/08/2026

Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися,і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому. Богдан Ступка

Шановний читачу! Читальна зала бібліотеки ім. М. Коцюбинського до 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОГДАНА СТУПКИ пропонує вашій увазі книги про відомого українського актора театру і кіно, лауреата Шевченківської премії (1993) за головну роль у виставі «Тев’є-Тевель» (за Шолом-Алейхемом), Народного артиста УРСР (1980), Народного артиста СРСР (1991), Героя України (2011). Богдана Ступку вирізняла захоплива харизма, здатність відразу притягнути до себе погляд, і не відпускати увагу до самого кінця.

Понад сотня ролей в кіно і ще більше ролей в театрі, десятки нагород, відзнак та дипломів, — він був одним з найвпізнаваніших людей на всій території колишнього Союзу. У Голівуді його порівнюють з Робертом де Ніро й Аль Пачино. Польський режисер Кшиштоф Зануссі назвав Ступку обличчям України і одним із кращих акторів, з якими йому довелося працювати: «Поза сумнівом, він належав до числа світових асів».

Дебютував у кіно Ступка в ролі Олеся Дзвонаря в фільмі «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка у 1971 році. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.

У переліку ролей Богдана Ступки багато різного роду історичних постатей. Грав у кіно: «Вогнем і мечем» (1999) – мудрого Богдана Хмельницького, у «Молитві за гетьмана Мазепу» (2001) – суперечливого Івана Мазепу, у «Чорній раді» (2001) – гетьмана Івана Брюховецького, у «Водії для Віри» (2004) – турботливого батька-генерала, у «Заєць над безоднею» (2006) – закоханого генсека Брежнєва, у «Тарасі Бульбі» (2009) – шаленого козачого полковника Бульбу, а також Чингісхана («Таємниця Чінгісхана»), Олександра Керенського («Червоні дзвони»), Остапа Вишню («Із життя Остапа Вишні»)...

Протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, або, як він сам називав свою не дуже довгу роботу на цій посаді — «міністром оборони культури».

Богдан Ступка виступав на різних сценах, у різних ролях. Але по-справжньому любив Україну: «Все прекрасно, але все чуже. Найкраще місце – це Київ». Отримуючи міжнародні нагороди, Ступка наголошував, що радий сприяти тому, щоб прославляти свою країну. З повагою ставився і до українського глядача, кажучи: «Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов'язок кожного – зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, – патріоти України».

«Богдан Ступка справді явище надзвичайне: у нього доброзичлива українська душа, українська лагідність і делікатність характеру, українська співуча мова і навіть зовнішність українського інтелігента , який вийшов із гущі народу. Він українець за корінням і народженням, за генотипом і духом, за менталітетом і системою цінностей, за злитністю зі своїм народом і сприйняттям інших світів». Володимир Мельниченко

Література про Б.С. Ступку з фонду бібліотеки:

ТРИМБАЧ С. БОГДАН СТУПКА. МЕТАМОРФОЗИ. – К.: Дух і Літера, 2022. – 336с., іл. – (Серія Постаті культури»)
У цій книзі представлені біографічні нариси, фрагменти інтерв’ю та статті, присвячені актору. Читач зможе дізнатися про його стосунки з родиною, з друзями та про мистецтво акторства.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ М.П. БОГДАН СТУПКА. – Київ: Укрвидавполіграфія, 2018.– 120 с.– (Знамениті українці).
Книга розповідає про ролі реальних історичних персонажів, які Богдан Ступка прожив на театральній сцені й у кіно.

БОГДАН СТУПКА: МИТЕЦЬ І ЛЮДИНА. – К.: Книга, 2008. – 240с., іл.
Це книга про актора Богдана Ступку – корифея української національної сцени, творчість якого знає весь світ. На обкладинці використано портрет митця роботи художника Сергія Якутовича з підписом: «…Очікуючи Тараса Б…» Великому Актору і Майстру зі щирим захопленням і шаною – Ваш Сергій Якутович».

МЕЛЬНИЧЕНКО В. МАЙСТЕР. - К.: Либідь, 2005. – 392с., іл.
Автор висвітлює надзвичайно важливий у житті і творчості митця період зламу тисячоліть, насичений значною мірою етапними подіями, ролями, роздумами. Книга багато ілюстрована.

МЕЛЬНИЧЕНКО В. БОГДАН СТУПКА (ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ). - К.: Знання України, 2001. – 216с., іл..
Книга видана до 60-річчя видатного актора. Автор розповідає просвої буденні зустрічі з актором, якого близько знає багато років, про приватне життя Ступки, його сім’ю.

Запрошуємо ознайомитися з книгами про цю видатну особистість.

Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

#Мистецький календар

24/08/2026

Запрошуємо!

29 серпня о 16:00 у Центральній бібліотеці ім. М.М. Коцюбинського відбудеться презентація дебютної книжки фотографа й військовослужбовця Романа Закревського «Я стою у довгій черзі разом з іншими військовими».

«Реалії такі, що треба шукати своє місце у війську. І що раніше це трапиться, то швидше закінчиться війна. Я цього не розумів, та й зараз ще не усвідомлюю повністю. Добре, що є в кого вчитись», — пише Роман Закревський у своїй дебютній книжці.

Роман — фотограф і відеооператор із Чернігова, який у 2023 році долучився до Сил оборони України. До війни він звик дивитися на світ через об'єктив, спостерігати, фіксувати й розповідати історії інших. У війську сам став учасником подій, які раніше документував як фотограф.

«Я стою у довгій черзі разом з іншими військовими» — це збірка есеїв, що починається з моменту, коли автор їде до військкомату, ще не знаючи, як влаштоване життя на війні і що чекає на нього далі. Поступово читач разом із ним занурюється у військовий побут, знайомиться з людьми, яких Роман зустрічає під час служби, і спостерігає за його внутрішніми змінами.

Книжка вийшла у видавництві Ukraїner у 2026 році. Це перша книжка Романа Закревського і водночас особисте свідчення людини, яка намагається осмислити власне місце у війні, серед інших військових і в країні, що воює.

Модерує розмову Інна Адруг.
Щиро запрошуємо всіх бажаючих. Вхід вільний.

24/08/2026

35 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ: МИ З ТОБОЮ ОДНІЄЇ КРАЇНИ
ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!
День Незалежності України - особливе свято для кожного українця. Незалежність – це дух свободи, притаманний українцям, дух, що допомагає виборювати свободу сотні років, це відчуття свободи у країні, де ти живеш, це можливість вільного розвитку, це можливість говорити українською. Це найцінніше, що у нас є.

Ми з тобою однієї країни. Однієї історії. Однієї боротьби. Однієї мрії — жити у вільній, сильній, незалежній Україні. Тому обов’язково маємо вистояти попри все.
Цього року Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності — 35 років боротьби за право бути вільною державою, роки становлення, випробувань, досягнень і незламної віри у власне майбутнє. Сьогодні ця дата набуває особливого змісту, адже свою незалежність український народ щодня відстоює у війні з російським агресором.

Червоний хрестик традиційної української вишивки на символічному зображенні творить наш Тризуб і огортає контури України. Це більше, ніж орнамент. Це наш генетичний код, що зшиває покоління, міста й долі в єдине ціле. Це пам’ять про минуле, сила сьогодення та віра в майбутнє. Саме ці цінності допомагають нам вистояти й залишатися єдиними, де б ми не були.

Наш абсолютний здобуток, наша перемога - це здобуття державної незалежності. Ми відновили державну самостійність і стали засновниками сучасної держави Україна, держави українського народу.

Українці намагалися відстояти власну державу щонайменше з часів Київської Русі, а пізніше — козацької доби, коли Гетьманщина фактично функціонувала як автономна політична одиниця з власним військом, судочинством і дипломатією. У 1918 році Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку повністю самостійною державою — цей документ на десятиліття став символом для наступних поколінь борців за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності, а 1 грудня народ підтвердив його на референдумі з приголомшливими 90,32 % «за». Сьогодні, у 2026-му, ми відзначаємо 35 років не лише державного суверенітету, а й безперервної боротьби за право бути собою — від економічних штормів 1990-х до повномасштабної війни, що стала найжорстокішим випробуванням. 35-річчя — це нагадування, що незалежність не дарують раз і назавжди, її щодня виборюють.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька. Вона тривала всі роки нашої незалежності, але була прихованою і непомітною і перебувала в інертному стані. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на подобу, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського.

Українці вистояли, а наша армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає.

Війна загартувала й згуртувала нас. У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою перемоги. Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності.

Сьогодні Україна стримує агресію ворога завдяки зусиллям на військовому, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям.

Ми пам’ятаємо кожного Героя, який віддав життя за свободу й незалежність України і схиляємо голови перед їхнім подвигом. Дякуємо кожному хто сьогодні захищає нашу державу, допомагає війську, рятує людей і своєю щоденною працею зміцнює Україну.

Поки ми працюємо, навчаємося, виховуємо дітей, будуємо плани та готуємося зустріти річницю Незалежності, вони без перепочинку зі зброєю в руках боронять Україну, стримують ворога й виборюють право українського народу жити у вільній, незалежній державі під синьо-жовтим прапором.

З нагоди святкування 35-річчя Незалежності України, читальна зала бібліотеки підготовила книжково-ілюстративну виставку, де представлені книги про боротьбу нашого народу за державність.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

Бібліотека працює щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.