Юридична клініка юридичного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича

26/08/2026

📌Надано правничу допомогу громадянину у справі щодо оскарження постанови ТЦК та СП про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 грн.

📎Підставою для притягнення до відповідальності стало нібито несвоєчасне уточнення персональних даних. Про існування постанови клієнт дізнався лише у березні 2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

📍Ми підготували адміністративний позов, у якому звернули увагу на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності та порядку вручення постанови.

⚖️За результатами розгляду справи суд задовольнив позов, скасував постанову ТЦК та СП та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

🥳Результат: штраф у розмірі 17 000 грн скасовано рішенням суду у справі № 727/4284/26.

Позов готували студентки 4 курсу - Сивухіна Ольга та Раташнюк Кароліна

24/08/2026

17 квітня 2024 року Верховний Суд у справі № 761/40425/21 розглянув спір щодо незаконного поширення персональних даних та права особи на приватність у мережі Інтернет.

Позивач звернувся до суду після того, як його персональні дані та фотографії були опубліковані без згоди у соціальних мережах та Telegram-каналах. Він вважав, що такі дії порушують його право на повагу до приватного життя та завдають моральної шкоди.

📌 Позиція Верховного Суду:

Суд наголосив, що право на приватність є фундаментальним правом людини та охороняється як Конституцією України, так і статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поширення персональних даних без належної правової підстави або згоди особи є втручанням у приватне життя, навіть якщо інформація частково була доступною у відкритих джерелах.

📊 Верховний Суд підкреслив, що:
• фотографія особи належить до персональних даних;
• повторне поширення інформації з Інтернету також може бути порушенням прав;
• свобода слова не є абсолютною та повинна балансуватися з правом на приватність;
• особа має право вимагати видалення незаконно оприлюднених даних.

❗️ Висновок:

Верховний Суд підтвердив, що цифровий простір не скасовує права людини на приватність. Будь-яке використання персональних даних повинно здійснюватися добросовісно, законно та з дотриманням балансу між свободою вираження поглядів і правом на особисте життя.

Автор: Каріна ДІДЕНКО

13/07/2026

📌27 вересня 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду ухвалив постанову у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23), у якій сформував важливу правову позицію щодо звільнення працівників в умовах воєнного стану.

📎Суть спору полягала в тому, що роботодавець звільнив працівницю на підставі пункту 6 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, посилаючись на неможливість забезпечення її роботою у зв’язку з бойовими діями та введенням воєнного стану. Позивачка вважала звільнення незаконним та звернулася до суду з вимогою про поновлення на роботі.

📍Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України роботодавець має право розірвати трудовий договір лише у разі неможливості забезпечити працівника роботою через повне знищення або відсутність виробничих, організаційних чи технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

❗Суд наголосив, що сам факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення працівника. Роботодавець зобов’язаний довести наявність прямого причинного зв’язку між бойовими діями та неможливістю продовження трудових відносин.

📎У цій справі суд встановив, що підприємство знаходилося в місті Одеса, де безпосередні бойові дії не відбувалися, а роботодавцем не було доведено факту знищення майна чи відсутності умов для роботи. У зв’язку з цим Верховний Суд визнав звільнення незаконним та підтримав висновки судів попередніх інстанцій про поновлення працівниці на роботі.

⚖️Правове значення цього рішення полягає в тому, що Верховний Суд сформував підхід до застосування трудового законодавства в умовах воєнного стану та підтвердив необхідність дотримання гарантій захисту трудових прав працівників навіть під час війни.

Автор публікації: Поліна МАЗУР.

25/06/2026

19/06/2026

⚖️Постанова Верховного Суду від 31.07.2023 у справі № 761/19046/22 (Об’єднана палата Касаційного цивільного суду) є важливим прикладом того, як принцип верховенства права реально працює у сімейних спорах.

📌У цій справі Суд розглядав конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, а також процесуальне питання «чи може дитина виступати окремим позивачем із самостійними вимогами?».

📎Формуючи правову позицію, Верховний Суд спирався, зокрема, на:

▪️ ст. 2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства як справедливий, неупереджений та ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичної особи;

▪️ ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення має бути законним та обґрунтованим, ухваленим на основі повного й всебічного дослідження обставин справи;

▪️ ст. 7, 160–161, 171 СК України, що закріплюють принцип забезпечення найкращих інтересів дитини під час вирішення спорів між батьками;

▪️ ст. 31 та 242 ЦК України, які передбачають відсутність у малолітніх осіб повної цивільної процесуальної дієздатності та здійснення захисту їхніх прав через законних представників;

▪️ ст. 12 Конвенції про права дитини, яка гарантує право дитини бути вислуханою у справах, що її стосуються, але не робить її самостійним учасником процесу.

📍 Узагальнюючи зазначені положення, Верховний Суд висновував, що спір про визначення місця проживання дитини є спором між батьками, а не «самостійним спором дитини». Тому малолітня дитина не може виступати окремим позивачем із власними вимогами у такій справі. Її права та інтереси реалізуються через законних представників, а подання позову від імені дитини фактично дублює правову позицію одного з батьків і не створює самостійного предмета спору.

❗Водночас Суд підкреслив - думка дитини має бути врахована, але не є вирішальною, якщо суперечить її найкращим інтересам.

📎Також Об’єднана палата наголосила на можливості відступу від раніше сформованої попередньої судової практики, якщо це необхідно для забезпечення єдності та справедливості правозастосування. Це ще один прояв верховенства права — його динамічності та здатності до корекції.

✍️ Авторка публікації: студентка 4 курсу Олександра БРОШКО

17/06/2026

📎Європейський суд з прав людини у справі DANILEŢ v. Romania розглянув питання свободи вираження поглядів судді у соціальних мережах. Суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності через дописи у Facebook, які стосувалися питань суспільного інтересу та діяльності органів державної влади.

⚖️ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на свободу вираження поглядів.

📍Суд зазначив, що навіть судді, попри особливий статус та обов’язок дотримуватись принципу стриманості мають право брати участь у публічних дискусіях, зокрема щодо питань суспільного інтересу та верховенства права, однак реалізація цього права повинна узгоджуватися з їхнім обов’язком підтримувати довіру суспільства до незалежності, неупередженості та авторитету судової влади.

❗ЄСПЛ підкреслив, що:

1. Свобода вираження поглядів суддів поширюється і на їхню діяльність у соціальних мережах, включаючи публікації, коментарі та навіть «лайки».

2. Критика органів влади та суспільно важливих процесів є допустимою в демократичному суспільстві.

3. Водночас реалізація цього права повинна узгоджуватися з обов'язком розсудливості та необхідністю підтримання суспільної довіри до правосуддя.

4. Будь-яке втручання держави у свободу слова повинно бути пропорційним та необхідним.

5. Оцінка допустимості обмежень такої свободи має здійснюватися шляхом комплексного аналізу змісту висловлювань, контексту, наслідків, санкцій та процесуальних гарантій.

6. Дисциплінарне покарання не може застосовуватись лише через висловлення позиції з питань суспільного значення.



Автор публікації: студент Нікіта Стасюк

З повагою, команда Юридичної клініки!😊

15/06/2026

❗️Нарахований борг — ще не означає, що він є безспірним.

До нас звернувся клієнт після отримання судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору.

📄 Під час аналізу справи було встановлено, що між сторонами існує спір щодо обґрунтованості заявлених вимог, а тому така заборгованість не може вважатися безспірною.

✍️ Було підготовлено та подано заяву про скасування судового наказу.

⚖️ Суд погодився з наведеними доводами та скасував судовий наказ у справі №727/10806/25, роз’яснивши право звернення до суду вже в порядку позовного провадження.

💡 Висновок:
навіть якщо судовий наказ уже виданий — це не означає, що його неможливо скасувати. Вчасний аналіз документів та правильна правова позиція мають значення.

Автори публікації: студентки-консультанти 4 курсу Міняйлюк Лілія та Невмержицький Іван

З повагою, команда Юридичної клініки! 😊

15/06/2026

⚖️Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 сформував важливу правову позицію щодо електросамокатів. Суд розглядав справу про дорожньо-транспортну пригоду за участю електросамоката та дійшов висновку, що електросамокат, який приводиться в рух електродвигуном, є джерелом підвищеної небезпеки відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України. Це означає, що особа, яка ним керує, несе підвищену відповідальність за шкоду, заподіяну іншим учасникам дорожнього руху.

❗Суд підкреслив, що електросамокат не є «звичайною іграшкою» чи побутовим предметом, адже він здатний розвивати значну швидкість, створювати ризик для пішоходів та інших учасників руху і фактично виконує транспортну функцію. Тому водій електросамоката визнається повноцінним учасником дорожнього руху, а на його поведінку поширюються загальні правила безпеки.

📍У рішенні Верховний Суд також зазначив, що для визнання електросамоката джерелом підвищеної небезпеки не має вирішального значення:

* чи зареєстрований він як транспортний засіб;
* яка потужність його двигуна;
* чи потрібне посвідчення водія для керування ним.

❗Головним є те, що використання такого засобу пересування створює підвищений ризик заподіяння шкоди оточуючим.

📌Правове значення цього рішення полягає в тому, що у разі ДТП водій електросамоката може:

* нести цивільну відповідальність за матеріальну та моральну шкоду;
* бути притягнутим до адміністративної відповідальності за порушення ПДР;
* у випадку тяжких травм або смерті потерпілого — навіть до кримінальної відповідальності за статтями Кримінального кодексу України.

⚡Це рішення стало одним із перших прецедентів в Україні, де електросамокати були прямо прирівняні судом до об’єктів підвищеної небезпеки.

❗За ДТП передбачені штрафи від 850 грн, за нетверезе кермування — 17–34 тис. грн. Якщо аварія спричинила травми чи смерть — можливе ув’язнення. Винуватець також зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілим.

Авторка публікації: студентка Лілія Міняйлюк

З повагою, команда Юридичної клініки!😊

12/06/2026

📌СУТЬ СПОРУ

Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати наказ про призупинення дії трудового договору та стягнути понад 2,2 млн грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов був обґрунтований тим, що після запровадження воєнного стану для працівників роботодавця було встановлено простій, а з 01.04.2022 дію трудового договору з позивачем призупинено.

Позивач стверджував, що про накази щодо простою, призупинення трудового договору та подальшого звільнення він належним чином повідомлений не був і дізнався про це лише у 2024 році після отримання відповідей на адвокатські запити.

Роботодавець заперечував проти позову та зазначав, що працівника повідомляли через месенджер Viber, а також шляхом надсилання розрахункових листів електронною поштою✉️.

👩🏻‍⚖️ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

⚖️ Розглядаючи справу, Верховний суд звернув увагу на положення ст. 100 ЦПК України, відповідно до якого електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Верховний суд також наголосив, що повідомлення у месенджерах та скріншоти переписки можуть бути належними та допустимими доказами, якщо вони дають можливість встановити:

▫️учасників листування;
▫️зміст повідомлень;
▫️обставини, які підтверджуються цим листуванням.

📌 ЩО ВСТАНОВИЛИ СУДИ?

Суди встановили, що:

▫️ повідомлення було направлено на номер телефону, який позивач сам зазначив у позовній заяві;

▫️ скріншоти містили інформацію про призупинення дії трудового договору;

▫️ позивач відповів на повідомлення словом «Ок», що підтверджувало ознайомлення зі змістом повідомлення.

❗️ Верховний Суд підкреслив, що відсутність електронного підпису не робить автоматично переписку чи скріншоти недопустимими доказами, оскільки вони оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Авторка публікації: студентка 4 курсу Пшик Діана.

З повагою, команда Юридичної клініки!😊

08/06/2026

⚖️13 березня 2024 року Верховний Суд у справі № 712/10999/22 розглянув спір щодо захисту честі, гідності та ділової репутації через публікацію в соціальній мережі Facebook.
📍Позивач звернувся до суду через допис та коментарі, у яких його називали образливими словами та звинувачували у неправомірному використанні земельних ділянок. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали інформацію недостовірною, зобов’язали відповідача спростувати її та виплатити моральну шкоду.
📌Однак Верховний Суд дійшов іншого висновку. Суд зазначив, що критичні висловлювання, емоційні оцінки, гіперболи та суб’єктивні думки є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Такі висловлювання не підлягають спростуванню відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» та практики ЄСПЛ.
📎Водночас Верховний Суд наголосив, що навіть оціночні судження не можуть висловлюватися у відверто брутальній та принизливій формі. Якщо образливі вислови принижують честь, гідність чи ділову репутацію особи, це може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
📃У результаті Верховний Суд відмовив у вимогах щодо спростування інформації та публічних вибачень, але стягнув на користь позивача 10 000 грн моральної шкоди за образливу форму висловлювань.

Автор публікації: студент Георгій Гранічук

З повагою, команда Юридичної клініки!😊