15/04/2026
Як діловод виборов право літати і став одним із найкращих пілотів бригади
На рахунку Степана — вже понад пів сотні знищених окупантів. Дивлячись на цю статистику, важко уявити, що шлях до пульта керування дронами тривав понад два роки — бо старанного діловода не хотіли відпускати від документів.
До 128 бригади «Дике Поле» Степан приєднався разом із батьком. З окупантами вони зіткнулися вже в перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді вся країна бачила кадри, як російська бронетехніка блукала дворами харківських багатоповерхівок. Саме так — у власному дворі — Степан вперше побачив ворога.
Його рідну школу розстріляли російські снаряди. Люди, яких він знав, загинули під обстрілом, стоячи в черзі біля магазину.
Родина виїхала до Дніпра, і Степан разом із батьком вступив до лав 128 бригади «Дике Поле». Йому був 21 рік — і його направили не в бій, а на польову кухню.
— Я це на все життя запам’ятаю. Березень був дуже холодний: коли розрізав картоплину — вода на зрізі одразу замерзала крижаною кіркою. Руки німіли від холоду.
Згодом командири дізналися про його незакінчену вищу освіту, і Степана перевели діловодом у бухгалтерію. Але він наполягав, що хоче воювати. Зрештою домігся переведення до команди дронарів «Модуль» — і там спершу зраділи, що з’явиться людина, яка вестиме документацію.
— Уже в підрозділі я півтора року добивався, щоб мене допустили до польотів. Урешті сказав, що переведуся в інший підрозділ — і тільки тоді дозволили. Ніхто не очікував, що я буду вправним пілотом.
Та Степан зруйнував ці сумніви. Увесь вільний час він тренувався на симуляторах, і коли почалися бойові вильоти — одразу показав результат, навіть без навчання у школі БпЛА.
— Спочатку я рахував нейтралізованих росіян. А потім виявилося, що під маскуванням часто рухаються двоє чи троє. Я перестав рахувати на пів сотні.
Екіпаж Степана не раз опинявся під атаками ворожих дронів. Одного разу їхню автівку атакував «ждун», і в момент, коли всі чекали влучання, Степан пострілом із дробовика збив дрон просто на підльоті.
Зараз йому 25. Під час служби у 128 бригаді «Дике Поле» він встиг завершити навчання і отримати диплом. Йому вже пропонували офіцерське звання і посаду командира підрозділу. Але він жартує, що навіть смертельна небезпека не змусить його повернутися до роботи з документами — тим паче, коли є можливість літати.
— Коли закінчиться війна, я випущу в повітря весь магазин, сяду на мотоцикл і розженуся до 200 кілометрів на годину, щоб відсвяткувати. А потім піду до розробників дронів. А поки — хочу більше літати. Бо це неймовірне відчуття.
Він виборов право літати. І тепер використовує його на повну.
#ПростіЛюдиНепростаРобота
