01/09/2026
«УКРАЇНСЬКА: МІЙ ВИБІР»💙💛
Війна.
Вона дуже швидко все пояснила. Дуже швидко, конкретно, без помилок пофарбувала оточуючий світ в чорне і біле. Їй вистачило декількох місяців, щоб докорінно винищити всі сумніви і підготувати ґрунт для нової мене. Я прийняла остаточне рішення перейти на українську мову в серпні 2022 року.
Перехід.
Для того щоб почати говорити іншою мовою не достатньо просто вивчити багато слів. Якби це було так, все було б дуже просто. Але кількість людей, які вчать іноземні мови і кількість людей, які справді починають говорити ними дуже яскраво демонструє той факт, що знати слова - не означає говорити.
Для того, щоб почати говорити потрібно знати шаблонні фрази, вирази, фразеологізми, анекдоти, ба, навіть трохи розбиратись в історії, казках і ключових постатях відповідної країни.
Без всього цього багажу знань, памʼятаючи лише пару сотень слів, можна, хіба що, в магазині без проблем скупитись.
Тож, прийнявши рішення назавжди розпрощатись з російською, я прийняла неабиякий виклик. Потрібна була якась система, або хоча б базовий набір дій. І мені довелось вигадувати його самотужки.
Крім того в мене був син, якому на той момент було всього 4 роки. Це такий вік, коли діти вже добре розмовляють, висловлюють свої думки, але не мають великих різносторонніх знань. І підійти до дитини 4х років, щоб повідомити йому новину типу такої: «дорогий сину, з сьогоднішнього дня ми прийняли рішення перестати говорити мовою, якою ти 4 роки спілкуєшся і перейти на мову, яку ти декілька разів чув у садочку» вигдядало б досить нерозумно.
Тому ми вирішили діяти обережно і поступово.
Спочатку ми з чоловіком почали спілкуватись українською. Виходило дуже дивно, шаблонно. Але потрібно було з чогось починати. Наступним кроком ми почали шукати фільми українською і дивились їх всією сімʼєю. В фільмах зустрічається дуже багато життєвих ситуацій, які легко запамʼятовуються. І я стала помічати, що використовую їх в побуті. Дуже часто я підхоплюю цікаві фразеологізми саме з гарно адаптованого перекладу. Крім цього ми перевели на українську мову всі технологічні гаджети, які мали: телефони, компʼютер і інше.
Нам було дуже важко. Соромно було на вулиці говорити щось українською. Страшно помилятись. І кожен день доводилось знову і знову відповідати собі на питання чому б не розслабитись і не кинути все.
А потім прийшло розуміння, що нам навʼязували думку що помилитись це сором. Нас запенювали: «якщо не вмієш - краще і не починати». Нас переконували: «якщо ніколи не розмовляв українською, то це по-дурному виглядає починати в такому віці». Але ці всі переконання насправді не наші! Я не знаю ні одної людини яка сама прийшла до такої думки! Зазвичай ці фрази ми десь спочатку чули! А значить, вони не допомагають на шляху україномовності. Насправді ні разу не соромно помилитись, коли ти вчиш іншу мову! Рішення змінити мову або переїхати в іншу країну не має ніякої завʼязки з віком. Це просто рішення. І його можна прийняти і в 20 років і в 90. А вчити мову будь якої країни - варте поваги, а не ганьби! А тим більше, якщо ти в 80 років вирішив вчити мову країни, в якій живеш.
Та найефективніше на цьому шляху нам допомогли саме книги! Коли я додала цей пункт - розмовляти стало досить легко. Бо книга має те, що не мають інші носії інформації! Книга має послідовне, логічне, художнє викладення завершених думок. Книга має час. Іншими словами, на читання книги не виділяється строго розрахований період, за який ти її маєш прочитати. Ти маєш стільки часу скільки хочеш. Книгу можна читати швидко, можна повільно. Можна щось пропустити, а можна навпаки, приходити до потрібної думки скільки хочеш разів. Завжди є можливість зупинятись, зосереджуватись, запамʼятовувати, аналізувати і вивчати скільки хочеться. А це напрочуд цінний дар, який може дати тільки книга.
Також ми зіткнулись з неочікуваною проблемою. Справа в тому, що Дніпро - це місто, де декілька століть російська мова була ознакою високого положення в суспільстві. А наповнювалось воно україномовними селянами, які в утисках московської влади, намагались заробити копійку, шляхом переїзду в районний центр.
Ольга Ключник, м. Дніпро
#ДМПБ
Управління культури міста Дніпра
Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради