04/09/2026
4 вересня — день, який двічі увійшов в історію Василя Стуса.
4 вересня 1965 року в київському кінотеатрі «Україна» відбулася прем’єра фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
Це мав бути святковий вечір. Стрічка, знята українською мовою за повістю Михайла Коцюбинського, стала справжньою подією для української культури. Однак того дня в кінотеатрі зібралися не лише шанувальники кіно. Біля будівлі чергували працівники КДБ, адже напередодні в Україні прокотилася хвиля арештів українських митців та інтелігенції.
Під час урочистої частини слово взяв літературознавець Іван Дзюба. Замість говорити лише про фільм, він повідомив зал про таємні арешти української інтелігенції й почав називати прізвища заарештованих. Директор кінотеатру намагався забрати в нього мікрофон, а в залі увімкнули сирену, щоб заглушити виступ.
Дзюбу підтримав В’ячеслав Чорновіл і закликав присутніх підвестися на знак протесту проти тиранії.
У перерві між частинами фільму виступив молодий Василь Стус. Він обурювався тим, що влада забороняє говорити правду, і закликав не мовчати перед обличчям репресій.
Цей вечір став одним із перших відкритих публічних протестів проти політичних переслідувань у Радянському Союзі. Для Стуса наслідки були тяжкими: його відрахували з аспірантури Інституту літератури Академії наук, а згодом радянська система дедалі сильніше обмежувала можливості його роботи й творчості.
У 1972 році Стуса вперше заарештували. Його звинуватили в «антирадянській агітації та пропаганді» за поезію, літературні статті й відкриту громадянську позицію. Він отримав п’ять років таборів і три роки заслання.
Після повернення в Україну Стус приєднався до Української Гельсінської групи, яка вимагала від радянської влади дотримуватися прав людини. У травні 1980 року його заарештували вдруге. Вирок був ще жорстокішим — 10 років таборів і 5 років заслання.
4 вересня 1985 року Василь Стус помер у таборі для політичних в’язнів ВС-389/36 біля селища Кучино на Уралі. Йому було лише 47 років. Обставини смерті офіційно не були належно розслідувані. Табірна адміністрація поховала поета потай від рідних, а його останки дозволили перевезти в Україну лише через чотири роки.
19 листопада 1989 року Василя Стуса, Олексу Тихого та Юрія Литвина перепоховали на Байковому кладовищі в Києві. На церемонію прийшли десятки тисяч людей. Це стало однією з наймасовіших акцій національного пробудження напередодні відновлення незалежності України.
І саме сьогодні, 4 вересня 2026 року, Національний банк України вводить в обіг нову банкноту номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса.
На зворотному боці банкноти зображено будівлю Донецького національного університету, де навчався поет. У дизайні використано мотиви, пов’язані з його творчістю, мозаїками Алли Горської та графікою Георгія Нарбута.
Колись Стуса намагалися змусити мовчати.
Сьогодні його обличчя — на найбільшій банкноті незалежної України.
І це, мабуть, найкраща відповідь історії.
#БібліотеканаКрушельницької
#Коднації
#ДМПБ
