20/08/2026
Його позивний — Оплот, і він курсант Інституту Військово-Морських Сил. Спеціалізація — «Корабельна зброя». Майбутній командир корабля. 25 років, із контрактників. І — кавалер ордену «За Мужність» III ступеня — за порятунок людей.
Молодий чоловік відчув війну на собі й дивився смерті в очі. Він — один із наших ветеранів.
Продовжуємо розповідати про курсантів Інституту, які мають реальний бойовий досвід.
Оплот каже про відносно недавнє минуле, а в очах — відблиск прильотів «градів» і «смерчів». Він досі чує крики дітей, яких евакуював із лівого берега Дніпра. Професійний моряк. Із тих, на кому тримається національний флот. Тримаються Збройні Сили. Тримається держава.
Родом з Волині. За плечима — Військово-морський ліцей імені адмірала Безкоровайного та наш коледж, який готує старшин. У ліцей потрапив, вважай, випадково.
«Я хотів вступити в такий самий, але в Луцьку, всі іспити склав, усе було норм, але чомусь не виявилося вільних місць. Мені запропонували Одесу, так я й опинився на морі», — розповідає воїн.
Війна для нього почалася ще у 2014-му. Мама була учасницею Євромайдану.
«Мені було страшно за неї, і я вирішив, що буду військовим, — зізнається Оплот. — Щоб захищати. Щоб мами не виходили на площі й не билися з «Беркутом» та ще кимось. Щоб діти не боялися».
У відділенні військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту він опанував мінно-торпедну справу, а як контрактник служив у БЧ-5, електромеханічній. Моторист. В цьому статусі й зустрів повномасштабну війну:
«Так, добре пам'ятаю початок. Це був вечір 21 лютого. Приблизно о 22:00 був наказ на вихід всім одиницям. Командир тоді зібрав нас і сказав, що не знає, що відбувається, але потрібна готовність до бою та походу, ми виходимо, а там подивимося. Ми вийшли й працювали в акваторії. А о 4 чи 5 ранку полетіли ракети. Я піднявся нагору й бачив, як ракети вдарили по нашому штабу в Очакові. Так, було страшно — здебільшого через нерозуміння, що відбувається. Я ще телефон тоді розбив і не мав зв'язку із сім'єю. Уявляю, що відчувала мама».
Десантний катер радянської побудови, всього п'ять осіб екіпажу, командир - старшина. Оплот стояв на вахті в машинному відділенні. Це особливий вайб: ти внизу, біля ватерлінії, звуки працюючого двигуна та генератора забивають все інше (рятують лише навушники), про ситуацію ти можеш судити тільки за сигналами машинного телеграфу: «Повний вперед», «Середній», «Малий назад». Якщо прилетить ракета, то ти дізнаєшся про це останнім, коли вже буде пізно.
Катерок тим часом працював на знос своєї конструкції та психіки екіпажу. У лютому-березні 2022-го він був задіяний у масштабній операції — треба було евакуювати цивільних і військових із територій, які стрімко захоплював ворог. Херсон, Лівобережжя.
«Ми діяли практично цілодобово, — розповідає Оплот. — Як паром. Снували туди-сюди під прикриттям бійців морського центру ССО. Вивезли сотні людей».
Чоловіки, жінки, діти, домашні тварини. Навіть легкові машини перевозили.
Рекорд катера — 111 врятованих людей за раз, при тому що десантна місткість одиниць цього проєкту — всього 20 морпіхів.
«Ми робили свою справу», — стримано коментує курсант.
Важка, нудна й надзвичайно небезпечна праця. Противник гатив по них усім, чим тільки можна, але вони впоралися, зберегли корабель, врятували людей і самі вижили.
За цей подвиг вся невелика команда отримала державні нагороди.
Чому Інститут Військово-Морських Сил? Оплот пояснює це просто:
«Так вийшло, що я опинився на флоті. Я військовослужбовець, роблю кар'єру. Я хочу навчитися нового й закріпити свій професіоналізм. Вірю, що зможу послужити своїй країні та народу ще краще, якщо здобуду вищу освіту».
Успіхів тобі, курсанте! Віримо, що ти впораєшся з усіма викликами, як упорався з ними у 2022-му! Пишаємося тобою.
#ВІРЮвЗСУ
