Дубенський замок

03/09/2026

02/09/2026

«ДОБРОЧИН».
Уже у самій назві цієї дубенської громадської організації закладено постулат високого благодійного змісту. Сьогодні ті, хто чинить добро, завітали до Дубенського замку із виставкою «Світ, який говорить серцем». Насправді, інколи одним малюнком на невеличкому аркуші паперу можна сказати у стократ більше, аніж у довгій промові.

Авторам картин та малюнків, які сьогодні демонструвались на мольбертах біля палацу князів Любомирських, - від 7 до 70 років. Більшість з них – члени громадського товариства інвалідів з дитинства «Доброчин», інші – небайдужі містяни, які підтримали творчу ініціативу. Об’єднала усіх найдорожча їхнім серцям тема – «МОЯ УКРАЇНА».

Очільниця «Доброчину» Ірина Дивак відзначає особливості виставки, якої ще в історії товариства не було. Справді, ми звикли згадувати це громадське об’єднання у сенсі вирішення проблем, пов’язаних з його життєдіяльністю. Поза увагою часто залишаються внутрішній світ цих людей, їхнє бачення та відчуття наколишнього середовища. Виставка за своїм задумом у якійсь мірі руйнує застарілі стереотипи і допомагає сприймати кожного з учасників виставки та їхніх колег як повноцінних членів громади.

Ініціатори і творці виставки прагнуть, аби термін «інклюзія» перестав бути гранню, яка ділить людей на категорії, а участь у творчих проєктах стала повсякденною нормою життя для кожного члена громади.

«Для нас важливо, щоб хоча б одна людина після споглядання картин членів товариства подивилась на наших підопічних не через медичний діагноз чи візок колісний, а найперше побачила в авторах картин непересічні особистості, які мають право мріяти і творити прекрасне», - поділилась своїми думками про ідею виставки Ірина Дивак.

Насправді. сьогодні у Дубенському замку відкрили не просто виставку, а двері у світ, який говорить серцем.

28/08/2026

28/08/2026

29 серпня – День пам'яті полеглих захисників України

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Дата 29 серпня пов'язана з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни — виходом українських військових з оточення під Іловайськом у 2014 році («Іловайський котел»). Тоді під час руху узгодженим «зеленим коридором», який мав бути безпечним, російські війська підступно розстріляли колони українських бійців.

Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

Сьогодні колектив Заповідника м.Дубно долучився до Всеукраїнської акції «Сонях», приуроченої до Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. З цієї нагоди у колишньому палаці князів Любомирських Дубенського замку ми відкрили невелику виставку-інсталяцію.
Пам’ятаємо і будемо пам’ятати!
🌻🇺🇦🙏

28/08/2026

Як це: намалювати картину словами?
Щоб зрозуміти цей літературний феномен, варто розкрити нову збірку поезій Любові Братащук і заглибитись у її зміст. Свою книгу авторка з села Козин на Дубенщині презентувала учора у залі князів Острозьких Дубенського замку. Достатньо було почути кілька римованих рядків вустами самої поетеси, щоб відчути цілу палітру різноманітних відтінків емоцій та відчуттів, тонкого сприймання природи.

Але книга «Мій любий Серпню» - то не лише картинки природи чи конкретна пора року. У ній – дзеркальне відображення душі поетеси у різному настрої, реагування на події та реалії сучасного життя.

Презентація книги співпала із закінченням останнього літнього місяця року. І дуже правильно хтось сказав: це не літо закінчується, це минає ще один рік нашого швидкоплинного життя. І все-таки, чому саме серпень у назві книги – передбачила питання від потенційного читача збірки її авторка. Адже у віршах читаємо й про людські долі, про любов, про друзів. Любов Братащук мала іншу версію озаглавлення книги. Але, якщо саме таку назву «затвердила» редакторка книги, відома поетеса нашого краю Любов Пшенична, - так тому і бути!

Серпень, на думку цього творчого дуету, це не лише про пору року. У ньому, за словами Любові Братащук, відображений певний стан душі, де є місце для ностальгії, смутку, вдячності і дуже багато любові до життя. Серпень ніби нагадує: не поспішай, зупинись і насолоджуйся останніми теплими днями…

Власною поезією на появу нової книги колеги відгукнулись на презентації майстри поетичного слова Дубенщини Люба Пшенична та Сергій Рачинець, рівненська поетеса Тамара Бацмай. Високу оцінку творчості поетеси, співачки, композиторки та художниці з Козина дав наш славний земляк Микола Тимчак, який вважає, що цю талановиту жінку при народженні у чоло поцілував сам Господь. Приєднались до привітань дубенська краєзнавиця Алла Семенюк та очільниця ГО «Інтелектуальний жіночий клуб „Волинська азалія“» Ерна Шевчук.

Гарним обрамленням творчої зустрічі у замку стали художні номери у виконанні хореографічного дуету будинку культури села Пустоіванне Козинської громади у складі Світлани Побережник та Романа Щепанського.

27/08/2026

🎯 Однією з розваг, яку полюбляли власники палацу Любомирських, було полювання. Тут на ньому добре зналися. І навіть влаштовували лови для короля.

📚 Детальніше про це розповідає Юрій Пшеничний, кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Дубно, експерт проєкту:

💬 — Полювання було розвагою, яка підкреслювала соціальний статус власників земель. Адже таким чином вони демонстрували, що місцевість належить тільки їм. Взагалі полюванню передував величезний етап підготовки. Це, зокрема, передбачало і тренування собак, і коней. До того ж виїзд забезпечувала велика кількість слуг.

🏹 Отож, полювати в лісах міг тільки власник цих земель. І коли в Дубно приїжджає король, то молодий на той час князь Михайло Любомирський вирішує розважити його і влаштовує лови. Згідно зі свідченнями, король тоді вполював ведмедя.

🐺 Також є свідчення, що, крім цього, королю влаштували лови на вовків. Це відбувалося вже у фосі — тобто в рові Дубенського замку.

🏅 У результаті король був настільки задоволений прийомом, що князь Михайло Любомирський отримав найвищі на той час нагороди та звання генерал-лейтенанта.

🎬 Про все це (і навіть більше) йтиметься в одній із анімаційних історій. Вони розповідатимуть про спадщину князів Любомирських. Такий продукт створюється в межах проєкту «(Ре)Анімована історія: спадщина князів Любомирських», який реалізовує ГО Регіональний центр розвитку "Тріада" у партнерстві з Рівненський Обласний Краєзнавчий Музей та Дубенський замок за підтримки Український культурний фонд.

На фото - Мисливська зала Державного історико культурного заповідника міста Дубно. На її стінах зображені фрагменти князівських полювань.

#запідтримкиУКФ

25/08/2026

У Дубенському замку «прописались» Реприза і Лада.

Ще зовсім недавно вони ніяк не могли звикнути до гучних вибухів у прифронтовій зоні, а сьогодні мирно пощипують травичку попід мурами середньовічної фортеці. І, здається, теж отримують задоволення від прогулянок навколо замку, коли відчувають у сідлі наїзника. Ну а про мегапозитивні емоції туристів, які вирішили скористатись незвичною послугою заповідника, годі й говорити!

Мова про 6-річну кобилку Репризу та старшу від неї поні Ладу, які уже п’ятий день уособлюють спільний проєкт громадської організації «Кентавр ЮЕЙ" та Заповідника міста Дубно, головна ідея якого – об’єднання історичного простору Дубенського замку та живого контакту з кіньми для створення єдиного туристично-реабілітаційного кластеру.

Звучить доволі пафосно. Але, щоб досягти кінцевої мети проєкту, треба вирішити чимало проблем побутового характеру – облаштування стайні, забезпечення тварин кормами тощо. Частину цих клопотів взяв на себе заповідник.

12 коней, 4 поні та 1 віслючок, якими опікується громадська організація, після евакуації з Очакова розмістились на колишній фермі у селі Судобичі Дубенського району. А дві «представниці» кінного поголів’я, яке раніше пережило обстріли на Луганщині та Харківщині, нині виконують важливу місію психоемоційного відновлення дорослих і розваг для дітей.

Одна із засновників організації Катерина Степанова каже, що тварини швидко адаптувались на новому місці. І попри те, що новий проєкт поки що знаходиться на стадії тестування, він викликав певний інтерес у відвідувачів. Звісно, у вихідні навантаження на коників зростає, особливо збільшується кількість дітей, які бажають подружитись з поні Ладою.

Коротким словом «ідилія» пані Катерина характеризує контакти організації з керівництвом заповідника, і додає, що навіть не сподівалась на такий теплий прийом від установи. Вона бачить перспективу цієї співпраці, і жалкує лише за тим, що зв’язок із заповідником налагодився наприкінці літа, а не на початку сезону.

Працівникам заповідника гріх було б не скористатись нагодою і не проїхатись верхи на Репризі у День Незалежності нашої держави.
Перевірено: крута психологічна розрядка гарантована!
🏇👌🫶