Дунаєвецька ТГ

09/09/2026

🚨 УВАГА! РОЗШУКУЄТЬСЯ ЛЮДИНА!

Розшукується Свірідов Анатолій Анатолійович, 1957 року народження, який пішов із місця проживання в селі Січинці та наразі його місцеперебування невідоме.

Чоловік хворіє на деменцію, не орієнтується в просторі та часі.
Був одягнений:
▪️ футболка у смужку різних кольорів;
▪️ сині спортивні штани;
▪️ чорні гумові шльопанці.

🙏 Якщо ви бачили Анатолія Анатолійовича або маєте будь-яку інформацію про його місцеперебування, негайно повідомте поліцію за номером 102.

Просимо максимально поширити інформацію!
Кожна хвилина має значення!

09/09/2026

Вічна пам'ять та слава Захиснику України!

09/09/2026

🕊ДУНАЄВЕЧЧИНА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ДОРОГУ ЗАХИСНИКА ОЛЕКСАНДРА ПОПОВА

Є прощання, для яких неможливо знайти правильних слів. Є біль, який не вміщується у жодні речення. Сьогодні Дунаєвеччина схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу свого Захисника - молодшого сержанта Олександра Олександровича ПОПОВА.

У скорботній тиші рідні, друзі, побратими, знайомі та жителі громади віддавали останню шану Воїну, який поклав своє життя за Україну.

Олександр народився 22 квітня 1980 року в місті Рубіжне Луганської області. Там минули його дитинство та юність, там залишилася частина його серця.

У 2015 році життя привело Олександра до нашого міста, яке стало для нього другою домівкою. Тут він працював, навчав молодь, створив сім’ю, будував плани на майбутнє. Тут була його донечка Ангеліна, для якої він назавжди залишиться люблячим батьком, надійною опорою та прикладом мужності й доброти.

Коли російські окупанти прийшли на його рідну Луганщину, Олександр не зміг залишитися осторонь. У травні 2023 року він став до лав захисників України.
Він знав справжню ціну війни. Знав біль поранень, важкі дні лікування та відновлення. Але знову повертався до побратимів, бо відчував відповідальність за тих, хто був поруч, за свою родину, за Україну.

За мужність і відвагу Олександр був нагороджений відзнаками «На вістрі списа», «Хрест пошани», «За оборону України» та медаллю «За жертву крові».

💔31 серпня 2026 року поблизу Дружківки на Донеччині, під час виконання бойового завдання, життя молодшого сержанта Олександра Попова обірвалося.

Сьогодні його остання земна дорога була вистелена квітами, сльозами й людською вдячністю. Найважче прощатися рідним. Найважче усвідомити, що більше не почуєш знайомого голосу, не дочекаєшся кроків біля дверей, не обіймеш найдорожчу людину… Нехай любов до Олександра, спогади про прожиті разом роки та вдячність людей стануть опорою у цьому невимовному горі.

Олександр Попов не народився на Дунаєвеччині, але вона стала його домом. Сьогодні ця земля прийняла свого Захисника у вічність.

Його книга життя обірвалася надто рано. Та останні її сторінки назавжди написані словом — МУЖНІСТЬ.

🕯Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Воїна.
Вічна пам’ять Олександру Олександровичу Попову.
Вічна слава Захиснику України!

09/09/2026

ВИЇЗНИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН У МУШКУТИНЦЯХ

Сьогодні, відповідно до затвердженого графіка, секретар міської ради Юрій Чекман провів виїзний прийом громадян у селі Мушкутинці.

Під час прийому порушили низку важливих для населеного пункту питань:
🔹 аварійний стан колишнього хімічного складу та необхідність вжиття відповідних заходів;
🔹 забезпечення водонапірної станції генератором для безперебійного водопостачання;
🔹 ремонт дорожнього покриття та облаштування водовідведення на вулиці Ювілейній, зокрема на відрізку між автобусними зупинками;
🔹 обрізання дерев поблизу ліній електропередач і мереж водопостачання;
🔹 стан реалізації плану щодо формування земельних ділянок для ветеранів війни: пошук відповідних територій, виділення, формування та безоплатна передача ділянок у власність.

За результатами зустрічі Юрій Петрович надав роз’яснення щодо кожного звернення. Профільним структурним підрозділам міської ради доручено детально опрацювати порушені питання та визначити можливі шляхи їх вирішення.

Виїзні прийоми громадян регулярно проводяться в населених пунктах громади відповідно до затвердженого графіка. Це важливий формат відкритого діалогу, який допомагає владі бути ближчою до людей і своєчасно реагувати на потреби кожного населеного пункту.

09/09/2026

08/09/2026

ТУТ ЙОГО ЗНАЛИ ПРОСТО ОЛЕКСІЄМ. ТЕПЕР ЙОГО ІМ’Я - В ІСТОРІЇ ГРОМАДИ

Є місця, куди людина завжди повертається.
Для Олексія Паршикова таким місцем була Велика Кужелева. Село, де минули його дитинство і юність, де була родина, дім, знайомі з дитинства дороги. Звідси він пішов захищати Україну. Сюди повертався у короткі хвилини між війною. Тут його чекали.

І тут сьогодні відкрили пам’ятний банер на його честь.
На ньому - знайоме обличчя. Для когось - сина. Для когось - батька, брата, друга чи сусіда. Для побратимів - «Льоні». Для всієї громади - Захисника, який віддав життя за Україну.

Олексій не був народжений для війни. Він був будівельником, працював, створив родину, разом із дружиною виховував сина Андре та донечок-близнят Вікторію і Валерію. Мав звичайні людські турботи, плани та мрії.

Але 24 лютого 2022 року його життя розділилося на «до» і «після». У перший день повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав захисників України.

Попереду були служба, Запорізький напрямок, піхота, поранення 7 березня 2024 року, лікування та реабілітація. Після всього пережитого він знову повернувся до війська. Служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади, був водієм-електриком взводу безпілотних авіаційних комплексів.

Його відвага була відзначена медаллю «За відвагу» та «Козацьким Хрестом — За бойові заслуги».

А є ще одна дата, від якої особливо стискається серце. 2 грудня 2025 року Олексій востаннє був удома. Можливо, тоді ніхто не думав, що звичайні слова, погляди, обійми й кілька годин поруч стануть такими безцінними…

Через чотири дні, 6 грудня - у День Збройних Сил України - старший солдат Олексій Паршиков загинув поблизу Оріхова Запорізької області.

Йому було 49.

Сьогодні біля його портрета знову зібралися ті, для кого Олексій — не рядок у військовій біографії і не ім’я у списку полеглих. Він - частина їхнього життя.

Саме тому цей банер — не просто пам’ятний знак. Це мовчазне нагадування кожному, хто проходитиме повз, про людину, яка колись ходила цими ж вулицями, поспішала додому, ростила дітей, будувала плани, сміялася, мріяла…

А коли настав час — стала на захист усіх нас.
Олексію Івановичу Паршикову посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Дунаєвецької міської територіальної громади».

Відтепер у Великій Кужелеві є ще одне місце, біля якого хочеться сповільнити крок.
Поглянути в очі Захисника.
І просто пам’ятати.

Світла пам’ять Олексію Паршикову. Честь Воїну.

08/09/2026

🌿 ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ПРАЦІ, ЛЮБОВІ ТА РОДИННОГО ТЕПЛА

Сьогодні свій поважний 90-річний ювілей відзначає жителька села Панасівка Ковальчук Марія Іванівна.

Її життєвий шлях — це приклад невтомної праці, сили духу та відданості родині. Багато років Марія Іванівна сумлінно працювала в місцевому колгоспі, докладаючи чимало зусиль до розвитку рідного села.

Найбільшим багатством ювілярки є її велика й дружна родина. Марія Іванівна виховала трьох дітей, а сьогодні її серце зігрівають любов і турбота семи онуків та тринадцяти правнуків.

Шановна Маріє Іванівно! Щиро вітаємо Вас із 90-річчям! Бажаємо міцного здоров’я, душевного спокою, родинного затишку та світлих днів. Нехай поруч завжди будуть найдорожчі люди, а їхня увага, любов і турбота наповнюють Ваше життя радістю.

💐Низький уклін Вам за прожиті роки, невтомну працю, життєву мудрість і тепло, яке Ви даруєте своїй родині! Многая і благая літа!

08/09/2026

✔️ ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ ОПІКУНСЬКОЇ РАДИ

🔰 Сьогодні, 8 вересня, під головуванням заступника міського голови Валентини Чекман відбулося засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Дунаєвецької міської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки.

📌 Під час засідання було розглянуто питання щодо надання висновку про доцільність визнання особи недієздатною та призначення її батька опікуном.

👥 Опікунська рада є важливим механізмом захисту прав та законних інтересів повнолітніх осіб, які через стан здоров’я потребують особливого захисту, підтримки та опіки.