29/07/2026
🇺🇦 1865 — народився
Андрей
ШЕПТИЦЬКИЙ
Граф Андрей Шептицький ЧСВВ (у хрещенні Роман Марія Александер; 29 липня 1865 — 1 листопада 1944) — предстоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький, архієпископ Львівський (1901—1944). Єпископ Станиславівський (1899—1900). Доктор права (1888) і богослов'я (1894), меценат. Один із найвидатніших провідників української церкви й національного руху першої половини ХХ ст. Представник шляхетного та графського роду Шептицьких.
💢 29 липня 1865 року в селі Прилбичі неподалік Львова народився Андрей Шептицький — Митрополит Української греко-католицької церкви, великий церковний реформатор, культурний меценат і провідник української національної ідеї.
Роман Марія Александр Шептицький — таке ім’я він отримав при хрещенні — походив зі старовинного шляхетного роду, що зберіг руське (українське) коріння. Здобувши блискучу освіту в Кракові, Вроцлаві, Хирові та Краковському університеті, у 1888 році він приймає чернечий постриг у монастирі отців василіян у Добромилі й обирає ім’я Андрей. Через кілька років стає священником, а вже у 1900 році — митрополитом Галицьким, главою УГКЦ.
Протягом понад 40 років служіння Шептицький був духовним, культурним і політичним провідником українського народу.
🔹 Він реформував духовну освіту, щоб виховувати інтелігентне, національно свідоме духовенство.
🔹 Впроваджував живу українську мову в богослужіння, щоб зробити Церкву ближчою до людей.
🔹 Заснував гімназії, підтримував українські школи, фінансував діяльність «Просвіти» й інших культурно-просвітницьких організацій.
🔹 Саме з його ініціативи у 1905 році був створений Національний музей у Львові — як скарбниця українського мистецтва та історичної пам’яті.
🔹 У 1914 році виступив за створення українського університету у Львові.
Шептицький виступав не тільки як церковний і культурний лідер, а й як політична постать.
Він був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму, де послідовно захищав права українців. Прагнув виборчої реформи, яка б забезпечила українському народу гідне представництво у владних структурах. На жаль, реалізувати ці плани завадила Перша світова війна.
У 1914 році, під час російської окупації Львова, митрополита арештували. Він провів три роки у засланні в Росії — проте навіть там продовжував працю, зокрема — ініціював створення Російської греко-католицької церкви, де екзархом став Леонід Федоров.
У період міжвоєнний Андрей Шептицький невтомно працював над консолідацією українців — як церковною, так і політичною.
Він був меценатом українських художників, музикантів, науковців. Фінансував шпиталі, банки, сільськогосподарські кооперативи. Вірив у силу освіти, культури й економіки як фундамент української державності. Підтримував молодіжні рухи, зокрема “Пласт”, організовував виховні табори, дбав про формування патріотичного духу в нових поколіннях.
У 1933 році митрополит рішуче засудив Голодомор, організований радянською владою. Його голос лунав як одне з небагатьох правдивих свідчень жахливої трагедії українського народу.
Під час Другої світової війни Андрей Шептицький благословив Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року, водночас виступаючи проти нацистської політики терору. Він особисто рятував євреїв від знищення, переховуючи їх у монастирях, сиротинцях і навіть у митрополичих палатах. Один із врятованих — рабин Давид Кахане — називав його «праведником народів світу», хоча офіційне визнання від Яд Вашем митрополит поки що так і не отримав.
Андрей Шептицький — це обличчя Української Церкви, яка не ховалася за мурами храмів, а йшла до людей, лікувала, навчала, захищала і боролася.
Його спадщина — це не лише архіви, храми чи інституції. Це — моральна опора, яка надихає українців до боротьби за правду, свободу і гідність.
Схиляємо голову перед його пам’яттю.
Пам’ятаємо. Продовжуємо справу. Перемагаємо.
💢 «Під час війни особливо важливо довіряти Богові. Воєнні часи приносять нам неодно терпіння і неодну спокусу. Йде лиш про це, щоб з Божою благодаттю тривати при Божому законі і сильно надіятися на Всевишнього, що його пресвята ласка оберне на наше добро всі терпіння, які нам зіслав. Досвіди принимаємо з Божих рук; нічого не діється без волі Небесного Отця, Бог, добрий Батько, змилосердиться над нами, простить наші гріхи і дасть діждатися благословенного часу миру.»
💢 «Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, взаємне поборювання й отаманщина, яка випливає з роздорів і вже так сильно спричинилася до руїни й упадку усіх наших надій при першій нашій пробі побудувати Українську Державу… Є в душі Українця глибока й сильна воля мати свою державу, – та, попри ту волю, знайдеться, може, однаково сильна і глибока воля, щоб та держава була обов’язково такою, якою хоче її мати партія, чи кліка, чи група, чи навіть одна особа. Бо як же пояснити те фатальне ділення між собою, ті спори, роздори, сварні, ту партійність, яка нищить кожну національну справу?! Як пояснити психіку таких численних гарячих патріотів, праця яких має визначний руїнний характер?!»
💢 «Дуже часто самі українці стають ворогами для України. Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти… Як довго у національних справах більше пам’ятати будуть українці про власне індивідуальне добро, так довго загальна справа не буде могти успішно розвиватися. Бо тої загальної справи просто не буде, бо не буде її в свідомості і в совісті людей.»
● Андрей ШЕПТИЦЬКИЙ
⭕️ РУХаймось разом – до Перемоги!
🔻 Більше інформації:
www.rukh.team
t.me/rukhteam
https://www.facebook.com/rukh.team
https://www.instagram.com/nru.ua/
