18/07/2026
🫡🇺🇦
■ ПРО «ПІРАТА», ЯКИЙ ЗБИВ У НЕБІ НАД КАНЕВОМ ДВА ВОРОЖІ ШАХЕДИ
------------------------------
ВІСТІ З ФРОНТУ
------------------------------
Канівцю Денису Луніну не вдалося піти до армії. Причина - висновок військово-лікарської комісії. Через ускладнення після хвороби в дитинстві Денис повністю втратив зір на одному оці, а іншим бачить лише приблизно на 50 відсотків.
Однак бажання захистити свою родину, своє місто і свою батьківщину від ворога не зникло. У складі мобільної вогневої групи Канівського добровольчого формування територіальної громади під час бойового чергування в ніч із 22 на 23 жовтня 2025 року Денис Лунін поцілив у два ворожі безпілотники типу Shahed. Офіційно підтвердити та зарахувати вдалося збиття другого дрона. Перше збиття не зарахували через відсутність необхідної фото- та відеофіксації.
"Пірат" - такий позивний дали Денисові побратими. У Каневі він живе 20 років. Разом із дружиною Юлією виховує двох синів - 19-річного Руслана та 13-річного Ярослава. До повномасштабної війни Денис працював у господарській групі Миронівської птахофабрики.
- 24 лютого 2022 року ми з кумом прийшли до військкомату. Відстояли чергу - добровольців було кілька сотень. Утім, нам повідомили, що насамперед мобілізують резервістів - чоловіків, які вже мають бойовий досвід. Нам порадили піти до міської ради, де на той час формувалося добровольче формування територіальної громади. Ми теж записалися. У перші дні облаштовували блокпости: носили мішки, споруджували укріплення. Згодом почали виходити на чергування - патрулювали місто, стежили за громадським порядком. Пізніше кума мобілізували в ЗСУ, а мене знову не взяли через рішення ВЛК, - розповідає Денис.
За його словами, у перші дні повномасштабної війни люди були надзвичайно згуртованими. Вони готувалися захищати місто, самоорганізовувалися та виявляли свої найкращі якості. Згодом цей запал, на жаль, почав згасати.
Канівське ДФТГ було підпорядковане 118-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Коли потреба у великій кількості блокпостів зникла, частина добровольців повернулася до цивільного життя, інші мобілізувалися до лав Збройних Сил України.
У складі ДФТГ залишилися такі люди, як Денис, - чоловіки й жінки, готові добровільно, безоплатно та із зброєю в руках захищати своє місто. Оскільки чергування у формуванні не оплачуються, це стало причиною суперечок у багатьох родинах канівських оборонців. Як-не-як, людям потрібно було працювати й заробляти на життя.
У 2025 році із членів Канівського ДФТГ сформували мобільну вогневу групу "Гаруда". До її складу увійшов і Денис Лунін. Бійці пройшли навчання на базі 118-ї бригади.
Як не дивно, Денис, який бачить лише одним оком, та й тим наполовину, вражав умовні цілі краще за багатьох інших учасників навчань. Інструктори іноді навіть сумнівалися, що він дійсно має настільки сер-йозне порушення зору.
Після навчання розпочалися бойові чергування. Під час одного з них, у ніч на 23 жовтня 2025 року, Денис Лунін і здійснив свої влучні постріли.
- Незадовго до цього з нами розмовляв Канівський міський голова. Просив докласти максимум зусиль для захисту міської котельні. Наближалися холоди, опалювальний сезон. Якби котельня вийшла з ладу внаслідок влучання дрона, це мало б важкі наслідки для міста, - пригадує Денис.
Тієї холодної осінньої ночі, яку Денис та його побратими запам'ятали на все життя, мобільна вогнева група захищала цей об'єкт критичної інфраструктури.
- "Шахед" наближався з боку Тарасової гори. Він почав знижуватися, видаючи характерний звук. Ми приготувалися до стрільби. Я побачив ціль на екрані й почав її супроводжувати. Доповів, що тримаю дрон на прицілі, та отримав дозвіл відкрити вогонь на ураження. Натиснув на гашетку і дав чергу. Влучив просто в бойову частину - підбитий "шахед" вибухнув. Емоції були нестримними: ми кричали, стрибали від радості. Сказати, що ми раділи, - нічого не сказати. Через ці емоції ми не встигли належним чином зафіксувати збиття, тому офіційно його нам не зарахували.
За кілька хвилин з'явився другий ворожий безпілотник.
- Ми знову прицілилися й відкрили вогонь. Підбитий дрон почав втрачати висоту, а згодом упав і вибухнув у районі кладовища села Бобриця. Цього разу ми встигли зробити необхідну фіксацію, тому саме друге збиття було підтверджено та зараховано офіційно.
Денис зізнається: відчуття, коли знищуєш ворожу ціль, яка могла принести людям смерть і руйнування, настільки сильне, що він готовий чергувати по кілька діб, аби знову і знову збивати російські безпілотники.
- Якось я пішов порибалити. Поки сидів на березі, почалася повітряна тривога. За кілька хвилин я побачив у небі "шахед" і пошкодував, що в цей момент не перебуваю на чергуванні. Незнайомий чоловік, який рибалив неподалік, запитав, чи не займаюся я збиттям дронів. Я відповів, що займаюся, і поцікавився, як він про це здогадався. Чоловік сказав, що я прицілився у "шахед" спінінгом - це мене й видало, - усміхається Денис.
За влучний постріл, який допоміг уберегти місто від ураження ворожим дроном, Дениса Луніна Добровольче формування Черкаської територіальної громади, до складу якого входить мобільна вогнева група, нагородило медаллю "Доброволець російсько-української війни". Відзнаку йому вручив міський голова Ігор Ренькас - за мужність, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності України під час захисту об'єктів критичної та соціальної інфраструктури Канівської міської територіальної громади.
Дениса та його побратимів також відзначили Черкаська обласна військова адміністрація, Православна церква України, громадські організації Канівщини.
Проте самих нагород недостатньо. Бійці мобільної вогневої групи, до складу якої входить Денис, чергують безоплатно та не мають окремих соціальних гарантій. Вони віддають захисту міста власний час, змушені поєднувати бойові чергування з роботою, і щоразу ризикують життям та здоров'ям.
Для цих людей важливою була б не лише моральна, а й практична підтримка громади. Це могла б бути компенсація частини витрат на оплату комунальних послуг, допомога з придбанням твердого палива або інші передбачені законодавством форми підтримки. Так місто могло б не лише словами, а й конкретними справами подякувати людям, які добровільно стоять на його захисті.
- Хочу подякувати всім, хто підтримує наш підрозділ і допомагає нам виконувати бойові завдання. Окрема подяка нашому командиру Миколі Бовшику, який власним коштом придбав автомобіль для мобільної вогневої групи. Для нас це не просто транспорт, а можливість швидко дістатися на позицію і вчасно стати на захист міста, - говорить Денис.
Денис Лунін не зміг стати військовослужбовцем через стан здоров'я. Проте це не завадило йому знайти своє місце в обороні країни. Коли над Каневом з'явилася ворожа ціль, "Пірат" зробив те, заради чого прийшов до військкомату ще 24 лютого 2022 року, - став на захист своєї родини, свого міста та України.
Марія ГЛАМАЗДІНА,
кореспондентка газети «Дніпрова зірка»
м.Канів Черкаської області
----
■ МЕДІА-ПРОЄКТ «ВІСТІ З ФРОНТУ» розповідає історії наших захисників - воїнів із Канівщини. Ініціатива реалізується завдяки підтримці депутатки Черкаської обласної ради, голови Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді» Тетяни ВОЛОЧАЙ.
■ ПОДЯКА Іллі ТРУФАНОВУ – за надане фото та сприяння в організації матеріалу.
