05/09/2026
КЛАСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ТЕМАТИЧНА ГРАФІКА З ФОНДІВ ХХМ
В колекції музею зберігаються ілюстрації Володимира Лободи до «Сорочинського ярмарку» М.Гоголя. Цей унікальний подарунок музею передав Андрій Кісь – куратор виставкового проекту «Гілея. Володимир Лобода», який було експоновано в ХХМ у лютому 2020 року.
Цей допис присвячено нашому другу і однодумцю фотохудожнику і дизайнеру книг Андрію Кісю, який 6 вересня 2024 року пішов у засвіти. Наша безмірна подяка за плідну творчу співпрацю і світла пам'ять!
«Сорочинський ярмарок» геніального українця Миколи Гоголя перевидавали багато разів, різними мовами та з різноманітним художнім оформленням. Цей твір переживе ще не одне видання, адже кожне покоління по-своєму перечитуватиме цю прекрасну «сюрреалістичну» повість, інтерпретуватиме сюжет, персонажів, діалоги…
Актуальність «Сорочинського ярмарку» в наш тривожний час особлива не тільки тому, що тут п’ять разів натрапляємо на згадку про «москаля», і він може будь-що «хапнути зненацька»…
Гоголь творив у той час, коли люди ще не культивували таких понять, як «толерантність», «загальнолюдські цінності», «гендерна рівність»… Зло називали злом, добро – добром, цінності були просто цінностями, гнів називали гнівом, а не «мовою ненависті». Автор міг запросто вкласти в уста своєму персонажеві слова: «Господи, Боже мій! І за що така напасть на нас, грішних? І так багато всякої погані на світі, а ти ще й жінок наплодив!» Іронія, забава, гра є наскрізною темою Гоголевого «Ярмарку», де поряд із розкішним національним колоритом немає ані крихти етнографізму чи меланхолійного опису природи. Тут усе – символи і знаки, як-от містичні з’яви червоної свитки чи свинячого рила. Тут полтавська плахта – всесвіт, на якому розграфлено ритм життя рідної для Гоголя Полтавщини.
Цей випуск присвячено естампам відомого художника Володимира Лободи (1943-2023) до «Сорочинського ярмарку» Миколи Гоголя, які він створив далекого 1983 року. Уродженець Дніпра Володимир Лобода – один із найяскравіших українських митців-нонконформістів, автор монументальних графічних, живописних та скульптурних циклів, художник-новатор, філософ, інтелектуал. Відомі такі його графічні цикли: «Велика мандрівка на Україну», «У ріднім краї емігрант, на батьківській землі чужинець», живописні цикли: «Людська комедія», «Портрет нації», скульптурні цикли: «Скульптури з галявини», «Хутірські різьби». Примітно, що 1991 року художник заснував мистецький хутір і музей неподалік місць, де відбувається дія «Сорочинського ярмарку» - на межі Полтавщини та Дніпровщини – у селі Туровому на березі річки Оріль.
«Провокацією» для створення серії гравюр до «Сорочинського ярмарку» була імперська традиція – закуповувати роботи художників з «околиць» для «Дирекції виставок Спілки художників СРСР».
«Посередником» у справі купівлі «Сорочинського ярмарку» був відомий на той час художник Дмитро Бісті. «Ви запропонуйте нам щось своє, українське… наприклад Гоголя…» - згадує Лобода слова Бісті. Оскільки дитинство художника минало на рідній для нього Полтавщини, адже мама була з роду Квіток, вагань щодо вибору твору не було. Документ від 30 липня 1985 року свідчить, що постановою секретаріату Спілки художників від 04.07.1985 р. закуплено 12 сюжетів, по 3 відбитки кожного і по 150 карбованців за сюжет. Отже, художник отримав 1800 карбованців, що на той час було чималою сумою. Для Володимира Лободи «акція» купівлі його творів була винятковою і рідкісною подією, адже він не був ані членом Спілки художників, ані працівником художнього фонду. Імперія загалом вміла «підгодовувати» своїх слуг, а вберегти себе від таких спокус навіть обдарованій людині було досить складно… Отож в «аналах» російських музеїв і нині зберігаються 3 примірники гравюр до «Сорочинського ярмарку».
Власне ці твори не можна назвати буквальними ілюстраціями до повісті – це радше паралельний візуальний ряд, який покликаний супроводжувати текст.
У гравюрах вгадуються окремі сюжети з повісті: в’їзд родини на ярмарок, зустріч дівчини і парубка, розмова Солопія Черевика, Охрімового сина і Параски, конфлікт Хіврі і Черевика, розмова Грицька з циганом, залицяння Ахтанасія Івановича до Февронії Ничипорівни, гостина у Черевика, з’ява свинячої голови, жінка верхи на чоловікові, рукав від червоної свитки, полон Черевика і Грицька. Майстер веде діалог з Гоголем та його твором, розкриває характери героїв, іронізує услід за автором.
Гравюри Володимира Лободи до «Сорочинського ярмарку» належать до «класичного» періоду майстра, коли його пластична мова стає виразно експресивною, а композиція – конструктивно вивершеною і «рафінованою». Художник експериментує з формою, лінією, плямою. Кожна гравюра Лободи є довершеною архітектурною конструкцією зі своїми капітелями, карнизами, фризами. Тут характерним є членування площини, велика пластична «дисципліна» художника поряд із вільними і розкутими лініями та формами.
В українському мистецтві ці твори можна порівняти з ілюстраціями Василя Седляра до Шевченкового «Кобзаря», а у світовому – з творами Пабло Пікассо до Овідієвих «Метаморфоз» чи Анрі Матіса «Лірики» П’єра Ронсара.
Андрій Кісь
Вступна стаття до книги М.В. Гоголя «Сорочинський ярмарок».
ЛА «ПІРАМІДА», Львів, 2018
