Ковельська міська рада

06/09/2026

Ще одне життя обірвала війна. Сьогодні ковельчани провели в останню земну дорогу свого земляка, нацгвардійця Володимира Якимовича.

Доля не раз випробовувала його на міцність. Та труднощі не зламали Володимира, а лише загартували його характер — сильний, витривалий і готовий завжди прийти на допомогу.

Він зростав у великій і дружній родині, яку справді можна назвати унікальною: він із сестрою Іриною — двійнята, а ще дві його сестри, Тетяна та Олена, — близнюки.

Рідні згадують Володимира як доброго, щирого та безвідмовного. Навчаючись у ЗОШ №12, він був хорошим учнем, особливо цікавився хімією.

Після школи почав самостійно заробляти на життя. Працював на будівництвах, їздив на заробітки за кордон, трудився на пилорамі, закінчив водійські курси.

17 лютого 2026 року Володимира мобілізували. Він служив у 20-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України «Любарт».

Як водій автомобільного взводу підвозу, Володимир також опанував керування наземним роботизованим транспортним засобом. На ньому доставляв на передові позиції спорядження та провізію, а також евакуйовував важкопоранених побратимів. Працювати доводилося під ворожим вогнем, тож від його вміння та витримки нерідко залежали людські життя.

Про війну Володимир неохоче розповідав рідним. Натомість іноді ділився відео, які вони з побратимами знімали під час виїздів на бойові завдання. На них — спустошені та знищені ворогом міста і села.

Володимир намагався бути поруч із сім’єю хоча б телефоном. Цікавився, як справи у племінників, розпитував про їхнє навчання, знаходив час для коротких розмов із рідними.

Вранці 3 вересня він набрав сестрі Ірині, яка саме повернулася з-за кордону. Привітав її та свого племінника Сергія, якому того дня виповнилося 25 років. Ця розмова стала останньою.

Наступного дня родина отримала страшну звістку. Водій 2-го відділення автомобільного взводу підвозу військово-технічного майна 2-ї автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини 3009 Володимир Якимович загинув 3 вересня поблизу населеного пункту Бокове Покровського району на Донеччині.

Останній спогад про Володимира, який залишився у рідних, — коротке відео з фронту. На ньому Володя усміхається і махає рукою в камеру. Тепер цей простий жест вони сприймають як його прощання — прощання, про яке тоді ще ніхто не знав.

«Сьогодні ми проводжаємо людину, яка виконувала свій військовий обов’язок і до останнього залишалася вірною Україні. Для громади це ще одна страшна втрата, а для родини — біль, який неможливо виміряти словами. Ми завжди пам’ятатимемо, якою ціною виборюється наша свобода», — сказала секретар міської ради Оксана Багнова під час прощання з воїном у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Від імені Ковельської громади вона висловила щирі співчуття мамі Героя Галині Василівні, сестрам Ірині, Олені та Тетяні, їхнім сім’ям, усім рідним, друзям.

Про Володимира як воїна, його побратимів та силу українського війська говорив один із тих, хто служив поруч із ним:

«Володимир був одним із тих, без кого не існує військо, людиною, яка на цих судинах доріг привозила все, щоб армія функціонувала, щоб цей організм міг боротися проти тої зарази, яку ми повинні винищити і забути про її існування. Ми не зупинимося з нашими побратимами, як і не зупинилися наші предки, які воювали в цих лісах. Такі ж Володимири, такі ж хлопці, які зараз стоять на передовій. Це наша спадковість. Ми — воїни за походженням і за силою своєю. Ми спираємося на свою землю і ми її не віддамо. І ми будемо пам’ятати всіх, хто поліг за свою землю, за свої сім’ї».

Поховали Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава!

05/09/2026

Вічна пам'ять і слава!

Ще один скорботний вересневий день чекає на Ковельську громаду. Війна забрала життя ковельчанина, нацгвардійця Якимовича Володимира Володимировича (05.06.1982 р.н.), водія 2-го відділення автомобільного взводу підвозу військово-технічного майна 2-ї автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини 3009.

Солдат загинув 3 вересня 2026 року внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бокове Покровського району Донецької області.

Прощатися з бійцем будемо в неділю, 6 вересня, в соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Початок служби о 12:00 год.

Поховають Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Герою!

05/09/2026

Він загинув рівно за місяць до свого 43-го дня народження. Життя ковельчанина Романа Шафети обірвалося на Сумщині під час виконання бойового завдання.

Сьогодні Ковельська громада попрощалася з Героєм. У соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці зібралися рідні, друзі, знайомі, побратими та мешканці громади. Більше про життя Захисника, яким він був, розповіла секретар міської ради Оксана Багнова.

Роман — ковельчанин. Народився 27 вересня 1983 року. Навчався у школах №11 та №13, а професію токаря здобув у профтехучилищі №7.

Коли йому було 12 років, його сестрі Інні – 11, родина втратила батька. Мама Світлана Миколаївна сама виховувала дітей, а Роман дуже рано подорослішав. Він брався за різну роботу, працював на городі, любив готувати та радувати рідних домашньою випічкою. Особливо турботливим був до мами. Завжди намагався бути поруч, допомагав і підтримував.

З дитинства Роман захоплювався футболом і хокеєм, цікавився мотоциклами. Був затятим рибалкою, грибником.

Своє професійне життя пов’язав із будівництвом та ремонтами. Часто їздив на заробітки. Рідні кажуть, що мав «золоті руки»: швидко опановував нову справу і вмів самостійно виконувати найрізноманітнішу роботу.

Власної сім’ї Роман не створив, проте багато любові та уваги віддавав п’ятьом племінникам — Максиму, Віталію, Тимофію, Мирославі та Вероніці. Для них він був другом, наставником і порадником.

Коли почалася повномасштабна війна, багато друзів Романа стали на захист України. Дехто з них, на жаль, уже повернувся додому «на щиті».

Через проблеми зі здоров’ям Роман свого часу не проходив строкової військової служби. Хвороби давалися взнаки протягом усього життя. Та 4 травня 2026 року його мобілізували до лав Збройних Сил України.

Військовий вишкіл проходив на Житомирщині. Після підготовки долучився до 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ та вирушив на Сумщину.

12 липня мама востаннє говорила із сином. Після цього Роман поїхав на позиції. Зв’язку не було понад місяць. Щоб Світлана Миколаївна не хвилювалася, він просив побратимів за першої можливості телефонувати їй та передавати, що з ним усе добре.

Та згодом дзвінки припинилися. Після тривалого очікування родина отримала страшну звістку від командування.

27 серпня 2026 року поблизу села Мала Корчаківка на Сумщині солдат Роман Шафета, кулеметник 1-го аеромобільного батальйону військової частини А4030, загинув під час виконання бойового завдання.

Сьогодні рідні, друзі, побратими та вся Ковельська громада провели Романа в останню земну дорогу.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Світлані Миколаївні, сестрі Інні, її чоловікові Віталію, племінникам, усім рідним, друзям і побратимам Романа.

Дякуємо тобі, воїне, за захист, мужність і відданість Україні.

Романа Шафету поховали на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Герою!

04/09/2026

Завтра, 5 вересня, у Ковельській громаді - День жалоби

Страшна ціна нашої незалежності знову нагадує про себе гіркою звісткою. Ковельська громада в жалобі: війна обірвала ще одну життєву дорогу.

27 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумського району Сумської області загинув ковельчанин, солдат Шафета Роман Іванович (27.09.1983 р.н.), кулеметник 1-го аеромобільного батальйону військової частини А4030.

Прощання з бійцем відбудеться у суботу, 5 вересня, в соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Початок служби о 12:00 год.

Поховають Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Герою!

04/09/2026

У Ковельському історичному музеї можна познайомитися з роботами ковельчанки Тетяни Тимощук — художниці з кастомізації та майстрині з апсайклінгу.

Це виставка про речі, які отримують друге життя. Звичайний одяг у руках Тетяни перетворюється на особливі мистецькі вироби: вона оздоблює вживані речі вишивкою у техніці «гладь», додає до них крилаті вислови та рядки з творів українських поетів. Так те, що, здавалося, вже втратило актуальність, набуває власного характеру та історії.

Цікаво, що за фахом Тетяна — бухгалтерка. Працювала на різних роботах, але творчість завжди була важливою частиною її життя. Вона давно експериментує з різними техніками — від квілінгу та виробів із фетру до вишивки й живопису.
До слова, її вироби з фетру вже експонувалися в історичному музеї у 2017 році та в Галереї мистецтв у 2015-му.

Тетяна проводить майстер-класи для дітей і дорослих, бере участь у виставках та займається волонтерською діяльністю. Сьогодні її головне творче захоплення — кастомізація та апсайклінг одягу.

Історія жінки — одна з багатьох, які доводять, що захоплення може стати способом самореалізації, можливістю дарувати людям позитивні емоції та об’єднувати їх навколо краси.

Запрошуємо ковельчан завітати до історичного музею, щоб побачити роботи Тетяни Тимощук та познайомитися з її творчим світом.

За матеріалами історичного музею

04/09/2026

У Ковелі продовжують працювати над створенням доступного міського простору. У межах реалізації стратегічного напряму «Фізична безбар’єрність» Національної стратегії безбар’єрності експерти громадської організації «Зруш Скелю» провели моніторинг інфраструктурних об’єктів у місті.

На запрошення виконавця робіт з реконструкції парку культури і відпочинку імені Лесі Українки — ТзОВ «Волиньекобуд» — представники організації оглянули локації, де триває будівництво. Особливу увагу приділили новій громадській вбиральні та облаштуванню прилеглої території.

Олександр Коваль, Євген Сивопляс та Вікторія Бабак ознайомилися з проєктними рішеннями та оглянули майданчик. За результатами моніторингу надали фахові рекомендації щодо організації доступного входу та влаштування тактильних направляючих відповідно до державних будівельних норм.

Разом з тим, експерти проаналізували один із відрізків маршруту безбар’єрності — перехрестя вулиць Незалежності та Олени Пчілки. Тут оцінили пониження бордюрів, стан покриття та наявність тактильних елементів. Побували й у парку Тараса Шевченка, де перевірили рівень доступності громадської вбиральні.

Під час моніторингу відзначили й позитивний приклад приватної ініціативи — безбар’єрний вхід та облаштовану прилеглу територію біля одного з громадських закладів на вулиці Незалежності – ресторану «Оранж». Такий підхід демонструє соціальну відповідальність бізнесу та його готовність самостійно створювати комфортні й доступні умови для маломобільних груп населення.

Важливо, що такий моніторинг відбувається безпосередньо під час будівництва. Це дає можливість своєчасно врахувати рекомендації експертів та усунути можливі недоліки ще до завершення робіт.

04/09/2026

У Ковелі наносять нову дорожню розмітку. Розпочали з пішохідних переходів, зокрема поблизу закладів освіти, адже з початком нового навчального року інтенсивність руху на цих ділянках традиційно зростає.

Згодом оновлюватимуть розмежувальні лінії на дорогах. Загалом роботи охоплять близько 50 вулиць міста. Їх виконує підрядна організація ТзОВ «Трафік Менеджмент Груп», яка визначена переможцем тендеру.

Розмітку наносять поетапно — з урахуванням погодних умов та пріоритетності ділянок. У більшості випадків використовують спеціальну дорожню фарбу. На окремих відрізках із новим асфальтовим покриттям планують застосувати холодний пластик. Його передбачено використати, зокрема, на вулицях Заводській, Відродження, частково Грушевського та провулку Шевченка.

03/09/2026

У Ковелі стартує новий масштабний проєкт з модернізації систем водопостачання та водовідведення за фінансової підтримки NEFCO — «Реконструкція та відновлення об’єктів постачання питної води та станцій очищення стічних вод у місті Ковель».

Для його реалізації громада отримала грант у розмірі 3,787 млн євро. Передбачено заходи, спрямовані на підвищення якості питної води та зменшення витрат на її очищення. Також заплановано будівництво сонячних електростанцій на території КП «Ковельводоканал», що дозволить зменшити витрати на електроенергію та підвищити енергетичну незалежність підприємства.

Це надзвичайно важливі капіталовкладення для міста, адже впродовж останніх 20 років на підприємстві не проводили комплексної модернізації. Процеси знезалізнення та знезараження води забезпечуються за допомогою застарілого обладнання. Основні технологічні трубопроводи експлуатуються вже понад 40 років, зазнали значного корозійного зношення та потребують заміни.

Наразі робота переходить до практичного етапу. Сьогодні під головуванням першого заступника міського голови Тараса Яковлева відбулося засідання робочої групи, під час якого визначили подальші кроки та затвердили план закупівель. Проведення тендеру заплановане вже цього року, початок будівельних робіт — у 2027 році, а завершення — у першому кварталі 2028 року.

Впровадження передбачених заходів стане важливим кроком для оновлення міської інфраструктури та забезпечення надійного й ефективного функціонування систем водопостачання та водовідведення Ковеля.

02/09/2026

Відтепер усі школярі 1–11 класів у Ковельській громаді, а це понад 9 тисяч дітей, забезпечені безоплатними гарячими обідами. Фінансування здійснюється за рахунок державної субвенції. Водночас із місцевого бюджету вже виділили понад 7 млн грн на придбання необхідного обладнання та оплату праці кухарів.

Це великий спільний проєкт, який потребував завчасної підготовки, закупівлі продуктів та обладнання, а також організації самого процесу харчування у кожному закладі освіти.

Директор ліцею №3 імені Лесі Українки Василь Оксентюк розповідає, що цьогоріч кількість обідів у них зросла більш ніж удвічі: якщо торік готували близько 400 порцій, то тепер — понад 900.

«Для нашого колективу це було непросте завдання, адже збільшилось навантаження на працівників харчоблоків. Виникало чимало й інших питань, але з цим викликом ми справилися. Міська влада допомогла з обладнанням — для ліцею придбали додатковий холодильник, посудомийну машину та комплекти посуду. Очікуємо також на нові меблі», — зазначає Василь Оксентюк.

За словами начальника управління освіти Віктора Бичковського, в усіх школах громади, які працюють в очному режимі, дітям сьогодні приготували необхідну кількість порцій. А для учнів Гішинської гімназії, де немає власної кухні, організували доставку обідів. Розширення програми потребує не лише підготовки приміщень та обладнання, а й достатньої кількості працівників.

«Тож ще є чимало питань, які потребують вирішення. Це лише перший день нового формату харчування, тож попереду ще багато роботи, процес поступово будемо вдосконалювати. Звичайно, враховувати побажання дітей, урізноманітнювати меню, щоб обіди були не лише корисними й повноцінними, а й справді смакували школярам», — каже Віктор Бичковський