Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області

  • Home
  • Ukraine
  • Krasnoarmiysk
  • Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області

Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області, Government Organization, ВУлица Котляревського, 22, Krasnoarmiysk.

06/08/2026

Заклади швидкого харчування — що треба знати операторам ринку

Серед громадян України користуються попитом заклади швидкого харчування, де можна швидко, смачно і недорого перекусити.
Заклади швидкого харчування відносяться до підприємств громадського харчування, таких як кафе, ресторани, їдальні і до них теж діють вимоги чинного законодавства у сфері безпечності харчових продуктів та санітарного законодавства.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» - 771/97-ВР, заклад швидкого харчування підлягає державній реєстрації потужності. Для закладу швидкого харчування, який здійснює виробництво/приготування, зберігання або реалізацію харчових продуктів, потужність оператора ринку повинна бути зареєстрована, якщо для конкретної діяльності закон не передбачає експлуатаційний дозвіл. Згідно статті 23 обов’язок отримання експлуатаційного дозволу не поширюється на операторів ринку, які здійснюють експлуатацію закладів громадського харчування та закладів роздрібної торгівлі. Реєстрація здійснюється територіальним органом Держпродспоживслужби і є безоплатною. З 24 липня 2024 року діє новий порядок державної реєстрації потужностей за наказом Мінагрополітики № 431. Державна реєстрація потужностей здійснюється шляхом внесення відповідної інформації до реєстру. Статтею 43 встановлені гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей:
1. Рухомі та/або тимчасові потужності (палатки, кіоски, прилавки, рухомі транспортні засоби для торгівлі) повинні відповідати таким вимогам:
1) утримуватися в чистоті та належному стані;
2) забезпечувати захист від будь-якого ризику забруднення, зокрема від шкідників та гризунів;
3) бути обладнані засобами для підтримання належної особистої гігієни;
4) поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та дезінфікуються, зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів;
5) бути забезпечені гарячою та/або холодною питною водою у необхідній кількості;
6) мати належні засоби для гігієнічного зберігання небезпечних та/або неїстівних речовин та відходів (рідких або твердих), а також засоби для їх зберігання та подальшого поводження та/або мати відповідний договір щодо їх утилізації (знищення);
7) мати належні засоби для підтримання температури, необхідної для зберігання харчових продуктів, та її контролю;
8) забезпечувати розміщення харчових продуктів таким чином, щоб максимально знизити ризик їх забруднення.
Відповідно до саттей 21, 22 Закону 771/97-ВР, Вимог
щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 590 від 01.10.2012, оператор ринку має розробляти, впроваджувати та застосовувати постійно діючі процедури, що базуються на принципах НАССР. Згідно розділу ІV наказу 590, оператори ринку можуть впроваджувати процедури, засновані на принципах НАССР, що передбачає спрощене їх застосування у всіх випадках з урахуванням видів (природи) технологічних процесів, які здійснює оператор ринку, та розмірів потужності. На потужностях з незначним ступенем ризику (не здійснюються підготовка, обробка чи переробка харчових продуктів) небезпечні фактори можуть контролюватися за допомогою програм-передумов. У таких випадках є достатнім застосування лише принципу 1 системи НАССР "Аналіз небезпечних факторів" і дозволяється не використовувати інші принципи системи НАССР.
До таких потужностей можуть належати (перелік не є вичерпним):
- Рухомі та/або тимчасові потужності (палатки, кіоски, прилавки, рухомі транспортні засоби для торгівлі);
- Потужності, що здійснюють приготування та продаж напоїв (бари, кав’ярні тощо);
- Потужності, що здійснюють прості технологічні операції з підготовки харчових продуктів (наприклад, нарізання), за умови забезпечення програмами-передумовами належного проведення таких операцій;
- Потужності, що транспортують чи зберігають попередньо запаковані харчові продукти або продукти, які не псуються швидко (довготривалого зберігання).

На що ще слід звертати увагу операторам ринку:

- здійснювати завезення харчової продукції та сировини тільки за наявності документів, що підтверджують походження цієї продукції, її якість та безпеку;
– дотримуватись умов зберігання продуктів харчування, осбливо тваринного походження (м'ясні, ковбасні вироби, молоко та продукція з нього, яйця, рибопродукти та ін.), швидкопсувних продуктів, які будуть використовуватись для приготування страв, мати достатню кількість холодильного обладнання;
– звертати увагу на маркування вхідної продукції, дату виготовлення та дотримуватись термінів її зберігання;
– дотримуватись умов режиму дезінфекції приміщень, обладнання, використовувати дезінфекційні, миючі та антисептичні засоби, дозволені Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) України;
- слідкувати за станом здоров'я персоналу — реулярно проходити обов'язкові профілактичні медичні огляди — відповідно до статті 45 Закону України «Про систему громадського здоров'я», статті 17 Закону України «Про охорону праці», Наказу МОЗ України № 1393 від 08.09.2025: Встановлює сучасний порядок проведення таких оглядів та нові форми облікової документації.

04/08/2026
04/08/2026

Жири – так само, як білки і вуглеводи — важлива частина нашого раціону, ми повинні кожен день отримувати їх в достатній кількості, щоб забезпечити нормальну роботу всіх систем нашого організму. Але тільки з одним уточненням: жири повинні бути здорові, мононенасичені, якими багаті не тільки риба і м’ясо, а й горіхи, насіння, молочні продукти, бобові та інші продукти. А ось трансжири (або трансізомери жирних кислот), і в першу чергу штучні, дуже небезпечні: за деякими даними, регулярне вживання продуктів з високим їх вмістом, здатне скоротити тривалість життя на п’ять років. Розбираємося, що таке трансжири і в яких продуктах їх найбільше.

Що таке трансжири
Транс-жири бувають природного і штучного походження. Природних багато в м’ясі, молоці і молочних продуктах. Деякий час вважалося, що вони також шкідливі для здоров’я, проте останнім часом лікарі і дослідники все частіше попереджають, що повне виключення природних транс-жирів з раціону може бути небезпечно. Наприклад, молочний жир допомагає кращому засвоєнню вітаміну D, який необхідний для кращого надходження кальцію в організм, а також для регуляції обміну речовин.
Штучні трансжири утворюються під час переробки харчових продуктів, а також при синтезуванні масел. Трансжири здатні довгий час не псуватися, вони повільніше піддаються окисленню — все через те, що гідрогенізація змінює структуру клітин. Саме ці властивості зробили трансжири такими популярними: продукти, приготовані з їх використанням, довше залишаються свіжими, краще переносять транспортування, дешевше у виробництві. Але ці ж зручні властивості трансжирів роблять їх дуже небезпечними для нашого здоров’я. Дослідження підтвердили прямий зв’язок між регулярним вживанням продуктів, багатих трансжирами, і підвищеним ризиком атеросклерозу, відкладення холестеринових бляшок в судинах, хвороб серця і навіть деяких форм раку. Як визначити трансжири в складі продуктів?
На жаль, трансжири практично неможливо виявити самостійно – точно сказати, чи використовувалися штучні трансжири при виготовленні, можна тільки після лабораторного дослідження. Але можна звертати увагу на склад і інгредієнти, з яких виготовлений той чи інший продукт. Так, найчастіше трансжири маркуються як гідрогенізовані жири, гідровані жири або олії, модифіковані жири і кулінарні жири. Також варто бути обережними з продуктами, до складу яких входить маргарин, який сам по собі є трансжиром — як і будь-яке м’яке або рідке масло, з якого зробили тверде.

04/08/2026

Ботулізм у ветеринарній практиці
Етіологія та епідеміологія
Ботулізм спричиняється нейротоксинами Clostridium botulinum (типи A–G). Резервуар — грунт, ілисті донні відкладення. Джерела інфекції для тварин: зіпсований силос, контамінована вода, просрочені м'ясні продукти, органіка що розкладається у вольєрах.
Патогенез
Токсин блокує вивільнення ацетилхоліну в нервово-м'язовому синапсі. Результат — прогресуюча в ҆ялість, параліч дистальних та проксимальних м'язів. При ураженні дихальних м'язів розвивається дихальна недостатність.
Клінічна картина
Період інкубації: 2–14 днів.
Симптоми:
слабкість, гіпотонія м'язів;
неспроможність піднятися ( спочатку страждають задні кінцівки );
птоз, проблеми із жуванням і ковтанням;
мідріаз, загальна млявість;
летальність без підтримуючого лікування — до 70–100%.
Діагностика
Клінічна діагностика часто ґрунтується на анамнезі та симптомах. Лабораторно: послід мишей, посів фекалій, виявлення токсину в кормі. ЕМГ показує відсутність блокади нервово-м'язової передачі.
Лікування
Етіотропної терапії немає. Застосовуються:
антитоксин (полівалентний або моновалентний) — максимально ефективний на початкових стадіях;
інтенсивна підтримувальна терапія (внутрішньовенне харчування, респіраторна підтримка);
профілактика вторинних інфекцій;
видалення токсину з ШКТ (промивання, адсорбенти).
Профілактика
Вакцинація проти ботулізму (типи A, B, C, D, E) для коней, КРС, вівців. Контроль якості кормів, гігієна утримання, запобігання контамінації води.
Прогноз
Залежить від тяжкості та своєчасності антитоксинної терапії. За ранньої діагностики та адекватної підтримки можливе одужання за 2–4 тижні. Летальність при відсутності лікування — висока.

22/07/2026

Блутанг (катаральна лихоманка овець, «синій язик»)

Блутанг (Bluetongue, BT) — небезпечне трансмісивне вірусне захворювання жуйних тварин, яке має значний економічний вплив на тваринництво. Останніми роками хвороба активно поширюється країнами Європи, що підвищує ризик її занесення в Україну. Захворювання не становить небезпеки для людини, однак може спричиняти значні втрати через загибель тварин, зниження продуктивності та обмеження міжнародної торгівлі.
Етіологія
Збудником є вірус Bluetongue virus (BTV), що належить до роду Orbivirus родини Reoviridae. На сьогодні описано понад 24 серотипи вірусу, які відрізняються патогенністю та епізоотичними особливостями. Основним джерелом інфекції є віремічні жуйні тварини.
Сприйнятливі тварини
Найбільш чутливими є:
вівці;
велика рогата худоба;
кози;
дикі жуйні (олені, антилопи, лосі та ін.).
У великої рогатої худоби інфекція часто перебігає безсимптомно, але такі тварини можуть бути резервуаром вірусу.
Епізоотологія
Блутанг є трансмісивною інфекцією. Передача вірусу здійснюється переважно через укуси кровосисних мошок роду Culicoides. Пряма передача від тварини до тварини практично не відбувається. Найбільший ризик зараження спостерігається в теплий період року, коли активність переносників максимальна.
Клінічні ознаки
Інкубаційний період становить у середньому 5–20 діб.
У хворих овець спостерігають:
гарячку;
пригнічення;
анорексію;
рясну слинотечу;
серозні або слизово-гнійні виділення з носа;
набряк губ, язика та морди;
ерозії й виразки слизової оболонки ротової порожнини;
ціаноз язика («синій язик»);
кульгавість через ураження вінчика копит;
втрату маси тіла.
У тяжких випадках можливі аборти, народження нежиттєздатного потомства та загибель тварин.
Патологоанатомічні зміни
Характерними є:
крововиливи у слизових оболонках;
виразково-некротичні ураження ротової порожнини;
набряк язика;
ураження вінчика копит;
набряк легень;
крововиливи у серцевому м'язі та скелетній мускулатурі.
Діагностика
Діагноз встановлюють комплексно на підставі:
клінічних ознак;
епізоотологічних даних;
лабораторних досліджень.
Основними методами лабораторної діагностики є:
ПЛР (RT-PCR);
виділення вірусу;
ELISA;
серологічні дослідження.
Диференціальна діагностика
Блутанг необхідно диференціювати від:
ящуру;
злоякісної катаральної гарячки;
контагіозної ектими;
вірусної діареї ВРХ;
фотосенсибілізації;
отруєнь та інших стоматитів.
Лікування
Специфічної противірусної терапії не існує.
Застосовують:
симптоматичне лікування;
протизапальні препарати;
регідратаційну терапію;
м'які корми;
антибактеріальні засоби для профілактики вторинної бактеріальної інфекції за показаннями;
підтримувальну терапію.
Профілактика
Основними заходами профілактики є:
постійний епізоотичний моніторинг;
боротьба з переносниками (Culicoides);
карантин новоприбулих тварин;
контроль переміщення тварин;
вакцинація в неблагополучних регіонах відповідно до циркулюючих серотипів вірусу;
оперативне повідомлення державної ветеринарної служби при підозрі на захворювання.
Висновок
Блутанг залишається одним із найбільш значущих трансмісивних вірусних захворювань жуйних тварин. Поширення хвороби в країнах Європи потребує підвищеної настороженості ветеринарних лікарів України. Своєчасне виявлення, лабораторне підтвердження, контроль переносників та біобезпека господарств є ключовими складовими запобігання занесенню й поширенню інфекції.

15/07/2026

Паразитарні хвороби прісноводних риб
Паразитарні захворювання риб — це не лише біологічний феномен, а серйозна ветеринарна проблема. У прісноводних екосистемах паразити становлять до 70% усіх патогенних агентів. На відміну від наземних тварин, риба перебуває у щільному контакті з водним середовищем, що сприяє швидкій передачі інвазії. Для ветеринарного фахівця важливо розуміти, що більшість паразитів є опортуністами: вони проявляють свою летальну дію на тлі стресу, погіршення гідрохімічного режиму або переущільнення посадки риби.
Хвороби, спричинені найпростішими, моногенеями та трематодами
Найпростіші (Protozoa) та Міксоспоридії
Ця група характеризується високою швидкістю розмноження.
• Кокцидіоз та Сфероспороз: Ці хвороби часто мають латентний перебіг, але при спалахах призводять до масового некрозу епітелію кишечника (кокцидії) або ниркових канальців (сфероспори).
• Аероцистит (ЗПП): Запалення плавального міхура є критичним для коропових. Збудник руйнує стінки міхура, що призводить до втрати координації (риба плаває на боці або вертикально) та вторинного перитоніту.
• Циліофорози: Найвідомішим є іхтіофтиріоз (Ichthyophthirius). Паразит локалізується під епідермісом, утворюючи характерні білі вузлики ("манку"). Навіть поодинокі паразити викликають сильне роздратування, через що риба активно "чухається", пошкоджуючи слизовий шар.
Моногенетичні сисуни (Monogenea)
• Дактилогірози: Ці черви мають спеціальні прикріплювальні диски з гачками. Вони вражають зябра, викликаючи розростання сполучної тканини. В результаті зябра стають блідими, мозаїчними, а риба гине від задухи навіть при високому вмісті кисню у воді.
• Гіродактильози: На відміну від дактилогірусів, вони живородні, що дозволяє їм блискавично заселяти поверхню тіла риби.
Трематодози та їх небезпека
Особливу увагу слід приділити опісторхідозу, гетерофіїдозу та диплостомозу.
• Диплостомоз: Личинки (церкарії) проникають крізь шкіру і мігрують у кришталик ока. Це викликає помутніння кришталика, сліпоту та робить рибу легкою здобиччю для птахів (кінцевих хазяїв).
• Зооантропонози: Опісторхіс локалізується в м'язах коропових риб. Для ветеринара це питання харчової безпеки, оскільки недостатньо оброблена риба стає джерелом важкого захворювання печінки у людей.
Цестодози прісноводних риб (Стьожкові черви)
Цестоди — це справжні "грабіжники" організму. Вони позбавлені травної системи та абсорбують поживні речовини всією поверхнею тіла, позбавляючи рибу вітамінів та амінокислот.
• Ботріоцефальоз: Збудник Bothriocephalus acheilognathi потрапляє в організм через циклопів. У кишечнику риби вони можуть утворювати цілі "клубки", які механічно перекривають просвіт кишки, викликаючи запалення та виснаження.
• Каріофільоз (Каріоз): Стьожкові черви, що паразитують у коропових. Вони пошкоджують слизову оболонку кишечника своїми головками (сколексами), що призводить до анемії.
• Лігулідоз (Ременівець): Це "візитна картка" багатьох диких водойм. Величезні білі черви в черевній порожнині можуть важити до 30% від маси самої риби. У риб здавлюються гонади, що призводить до стерилізації популяції.
Нематоди, Акантоцефали та Крустацеї
Нематодози (Круглі черви)
• Філометроїдози: Найбільш специфічне захворювання коропів. Самки червоного кольору довжиною до 10-12 см локалізуються під лускою. Це псує товарний вигляд риби та викликає інтоксикацію.
• Рафідаскаридоз: Паразити вражають внутрішні органи, викликаючи їх деструкцію.
Акантоцефальози (Скреблики)
• Неохіноринхоз та помфоринхоз: Скреблики мають хоботок, усіяний гачками, яким вони буквально "прошивають" стінку кишечника. Це призводить до виникнення виразок, через які в кров потрапляє патогенна мікрофлора.
Крустацеози (Ракоподібні)
Ця група паразитів є видимою неозброєним оком і часто стає причиною паніки у власників господарств.
• Аргульоз (Риб'яча воша): Рачок Argulus має сисний ротовий апарат і отруйну залозу. Укус викликає сильне запалення, а ранка стає вхідними воротами для сапролегніозу (грибка).
• Лерніоз: Рачок вгвинчується в м'язи риби, залишаючи зовні лише частину тіла. На місці проникнення утворюються глибокі виразки та абсцеси.
• Ергазильоз: Паразитичні рачки, що фіксуються на зябрах, руйнуючи ніжні зяброві пелюстки.
Стратегія ветеринарного контролю та лікування
Профілактика
1. Меліорація водойм: Періодичне осушення ставів (літування) та переорювання дна з внесенням негашеного вапна (25-30 ц/га) для знищення личинок та яєць паразитів.
2. Біологічний метод: Введення у водойму "біологічних меліораторів" (наприклад, білого амура), які поїдають рослинність — місце проживання проміжних хазяїв (молюсків).
3. Карантин: Будь-яка нова партія риби повинна проходити через антипаразитарні ванни (сольові, формалінові або аміачні) перед випуском у загальну водойму.
Лікування
• Антигельмінтики: Застосування спеціальних кормів з додаванням препаратів (наприклад, празиквантелу або альбендазолу) при цестодозах та нематодозах.
• Ванни: При ектопаразитах (іхтіофтиріоз, аргульоз) ефективним є використання розчинів мідного купоросу, малахітового зеленого (в аквакультурі) або сольових ванн (5% розчин NaCl).

Паразитарна ситуація у прісноводних водоймах вимагає постійного моніторингу. Основне завдання ветеринарного лікаря — не лише ліквідація спалаху, а й розрив біологічного циклу паразита. Тільки комплексне поєднання гідрохімічного контролю, біологічної меліорації та специфічної терапії дозволяє забезпечити здоров'я іхтіофауни та безпеку кінцевого споживача.

15/07/2026

БОТУЛІЗМ! ЯК УБЕРЕГТИСЯ?

Покровське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області вкотре нагадує про небезпечність такого харчового отруєння та наслідки для організму.
Ботулізм - це захворювання, що виникає в результаті отруєння токсинами бактерій ботулізму і характеризується важким перебігом з ураженням центральної і вегетативної нервової системи. Збудник Clostridium botulinum постійно існує в ґрунті, він утворює спори, надзвичайно стійкі до впливу хімічних і фізичних факторів (витримують кипʼятіння протягом 5 годин, гинуть при температурі 120°С через 30 хвилин). Бактерії містять одну з найсильніших у природі отрут - ботулотоксин. Зараження людини ботулізмом відбувається під час вживання продуктів тваринного і рослинного походження, забруднених клостридіями. Слід помʼятати, що токсин ботулізму не стійкий до високих температур.
Якщо прокипʼятити консервовану тушонку 20-30 хвилин, то властивості, що викликають інтоксикацію, зникають. Інкубаційний період при ботулізмі триває 12-24 години, але може бути від двох годин до декілька днів. До ранньої симптоматики ботулізму відноситься враження очей: розширення зіниць, відсутня реакція на світло, двоїння предметів. В подальшому порушується акт ковтання та жування, температура може бути в нормі. Без лікуванняв 60-70% випадках настає смерть.
При появі ознак отруєння необхідно негайно звернутись до лікаря. Чим раніше розпочато лікування тим більше шансів на життя. Але краще завжди дотримуватись профілактичних заходів щодо виникнення ботулізму.
Насамперед - це суворе дотримання основних санітарно-гігієнічних правил при оброці, зберіганні та приготуванні продуктів харчування і сировини.
У зоні ризику такі харчові продукти: вʼялена, копчена та солона риба, мʼясні та рибні консерви, консервовані продукти домашнього приготування, домашня ковбаса. В створених умовах, де відсутній кисень, наприклад в герметично закритих консервованих овочах, фруктах і грибах, які були погано промиті і оброблені термічно або непатраній рибі - мікроби ботулізму проростають і виробляють токсин. Саме такі умови створюються при домашньому консервуванні мʼяса, риби, птиці, грибів та приготуванні соленої, копченої риби, мʼяса, птиці.
Слід памʼятати, що токсин ботулізму не утворюється у кислому середовищі, тобто вживання при консервуванні оцту не дає можливості утворенню токсину ботулізму.
Профілактика ботулізму не складна. Необхідно ретельно очищати і промивати продукти проточною водою, швидко і ретельно видаляти кишки при післязабійному розчленуванні туші, чистити рибу негайно після вилову, для консервування використовувати лише свіжі, доброякісні продукти. Також, необхідно суворо дотримуватись рекомендованих правил обробки банок та теплової обробки продуктів. Домашні консерви потрібно зберігати в холодильнику, в прохолодному місці і бажано короткий термін. "Здуті" консерви ні в якому разі не вживати. Слід памʼятати, що мікроорганізм та його токсин не змінюють смаку, запаху, зовнішнього вигляду продуктів.

Будьте обережні! Бережіть своє здоровʼя!

15/07/2026

Пріонні інфекції, чому небезпечно.
Пріонні інфекції є надзвичайно небезпечними, оскільки вони завжди закінчуються смертю, є абсолютно не виліковними та руйнують головний мозок, перетворюючи його структуру на схожу до пористої губки. Ці хвороби викликають не віруси чи бактерії, а аномальні білки ( пріони) , які змушують здорові білки організму змінювати свою форму на патологічну. викликаючи невиліковні руйнування мозку. На відміну від звичайних вірусів чи бактерій, пріони — це дефектні білки без нуклеїнових кислот, які змушують нормальні білки організму змінювати свою форму на патологічну.

Чому пріони небезпечні.
* Руйнування мозку: пріони накопичуються у нервовій тканині, викликаючи масову загибель нейронів. Покривається мікроскопічними порожнечами, перетворюючись на подібність до губки ( звідси назва губчасті енцефалопатії). Це призводить до повної втрати координації, агресії, судом, виснаження та загибелі.
* Стовідсоткова смертність: жодна тварина не здатна одужати після появи симптомів. Смерть настає у 100% випадків.
* Прихований перебіг: інкубаційний період триває роками, протягом яких тварина виглядає здоровою, але вже може заражати пасовища та інших тварин.
* Неймовірна стійкість: пріони не гинуть під час кип'ятіння, заморожування, дезінфекції спиртом, формаліном чи радіацією. Вони роками зберігаються в грунті.
* Відсутність імунітету: організм тварини не розпізнає пріони як ворогів, оскільки імунна система тварини не розпізнає їх як чужорідну загрозу. Організм взагалі не бореться з інфекцією.

Поширені пріонні хвороби тварин:
* Скрепі (чесотка) овець та кіз, викликає сильний свербіж через який вівці здирають шкіру об огорожі, порушення ходи та параліч.
* Губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби викликає агресію, втрату координації та виснаження.
* Хвороба хронічного виснаження: вражає оленів та лосів і викликає у них повну деградацію психики, швидко втрачають вагу, втрачають страх перед людьми.

02/07/2026

Лейкоз великої рогатої худоби - методи діагностики
Лейкоз великої рогатої худоби – це хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, збудником якого є вірус лейкозу, який належить до онкогенного типу.
Протягом століття вчені багатьох країн проводили дослідження з вивчення етіології даного захворювання і лише 1969 рік увійшов до історії, як рік відкриття вірусу лейкозу великої рогатої худоби.
Захворювання протікає у прихованій формі, характеризується ураженням кровотворної системи з проявленням лімфоцитозу у крові, та утворенням злоякісних пухлин в органах та тканинах організму.
У тваринному світі найчастіше зустрічається лейкоз корів, а також до захворювання схильні тварини віком від 3 до 7 років.
При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу:
вертикальний – від матері до плоду під час внутрішньоутробного розвитку в останні 6 місяців вагітності;
горизонтальний – від однієї тварини до іншої коли вірус лейкозу починає виділятися з організму із молозивом, молоком, зі слинною рідиною.
Проведення діагностичних дослідженнь ВРХ на лейкоз є обов’язковим ветеринарним заходом для виявлення інфікованих тварин, запобіганню поширенню хвороби та забезпеченню безпеки молочної продукції.
На сучасному етапі в Україні діє державна програма ерадикації лейкозу — серологічній діагностиці (не рідше одного разу на рік) в обов’язковому порядку підлягає все поголів’я великої рогатої худоби, починаючи з 6-місячного віку.
Відбір, доставка проб крові, молока, молозива, патологічного матеріалу в лабораторію, їх дослідження проводять відповідно до діючих нормативно-правових документів.
Основними методами прижиттєвої діагностики лейкозу ВРХ є серологічні дослідження.
Реакція імунодифузії (РІД) проводиться для масового скринінгу стада. Метод виявляє специфічні антитіла до вірусу у сироватці крові - це основний та обов’язковий тест для визначення інфікованих тварин.
Імунодефіцитний аналіз (ІФА) - найбільш чутливий та сучасний метод, дозволяє виявити антитіла до білка вірусу лейкозу. Метод ІФА дає можливість діагностувати хворобу на ранніх стадіях (інкубаційний період ), коли РІД ще може бути негативним.
Гематологічний метод (загальний аналіз крові) використовується для підтвердження діагнозу та виявлення тварин, у яких хвороба перейшла у гематологічну стадію. У таких корів виявляють стійкий лімфоцитоз та атипові форми клітин.
Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
своєчасна діагностика хвороби;
чітке знання епізоотичної ситуації у кожному стаді ВРХ;
негайне виведення зі стада (ферми) інфікованих вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
дотримання правил асептики і антисептики при масових обробках тварин;
проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.
Проблема лейкозу має велике біологічне, економічне і соціальне значення, так як розповсюдження цього захворювання наносить скотарству значних збитків, тому що частіше реєструється у високопродуктивних тварин найбільш цінних молочних порід, що відбивається на обсязі виробництва продуктів тваринництва, їх якості та несе небезпеку генофонду племінного скотарства.

25/06/2026

Правила відбору та пересилання патологічного матеріалу від тварин

Правильний відбір, фіксація та пересилання патологічного матеріалу від тварин є визначальним етапом ветеринарно-патоморфологічної та лабораторної діагностики. Від якості виконання цих процедур безпосередньо залежить достовірність гістологічного, бактеріологічного, вірусологічного чи токсикологічного дослідження. Порушення правил відбору (автоліз, гниття, неправильна фіксація) робить матеріал непридатним для аналізу і може призвести до помилкового діагнозу.

Загальні принципи відбору матеріалу полягають у відборі патологічного матеріалу від тварин здійснюється ветеринарним лікарем або патологом одразу після загибелі тварини, забою чи проведення розтину (аутопсії), а також під час хірургічних втручань чи прижиттєвої біопсії.
Основні вимогами є:
- Терміновість: Матеріал відбирають якомога швидше після смерті тварини — бажано в перші 2–4 години, оскільки автолітичні та гнильні процеси в трупі тварини розвиваються швидко, особливо в теплу пору року.
- Інструментарій: Використовують чистий, гострий, попередньо продезінфікований і простерилізований інструмент (скальпель, ножиці), щоб уникнути механічного пошкодження тканин та перехресного забруднення.
- Зона відбору: Шматочки органів і тканин беруть на межі патологічно зміненої та видимо здорової ділянки, захоплюючи обидві зони, що дозволяє оцінити перехід і динаміку процесу.
- Розмір шматочків: Товщина фрагментів не повинна перевищувати 1–1,5 см — це забезпечує рівномірне проникнення фіксатора по всій товщині тканини.
- Обережність: Не допускається стискання пінцетом, розтягування, зминання чи висушування тканини на повітрі до моменту занурення у фіксатор.

Особливості відбору залежать також і від виду дослідження. Патологоанатомічний розтин (секційний матеріал): при повному розтині тварини відбирають шматочки з усіх органів, де виявлено макроскопічні зміни, а також контрольні (умовно інтактні) ділянки тих самих органів для порівняння. Обов'язково фіксують:
- легені (з різних часток);
- печінку, селезінку, нирки;
- серце (стінку шлуночків, клапани);
- шлунково-кишковий тракт (з вмістом і без);
- регіонарні лімфатичні вузли;
- головний мозок (за показаннями).
Біопсійний матеріал: весь отриманий прижиттєво матеріал (пункційна, інцизійна чи ексцизійна біопсія) направляється на дослідження повністю, без додаткового розрізання дрібних фрагментів, щоб не втратити структуру.

Операційний матеріал: видалені під час операції органи, новоутворення чи їх фрагменти направляють цілком разом з описом краю резекції. За потреби (великий об'єкт) — роблять серію розрізів і відбирають репрезентативні шматочки з різних ділянок пухлини, капсули та межі з нормальною тканиною.
Матеріал для бактеріологічного та вірусологічного дослідження: відбирається (до фіксації формаліном), у стерильні контейнери, без консервантів, бажано в перші години після загибелі тварини, оскільки формалін повністю інактивує патогени і робить матеріал непридатним для цих видів аналізу.

Фіксація патологічного матеріалу
- Стандартний фіксатор — 10% нейтральний (буферний) розчин формаліну.
- Співвідношення об'єму фіксатора до об'єму тканини — не менше 10:1.
- Тривалість фіксації — 24–48 годин залежно від розміру та щільності тканини (кістки, рогові утворення потребують довшого терміну).
- Контейнер з фіксатором повинен бути достатньо великим, щоб шматочок не торкався стінок і вільно омивався розчином з усіх боків.
- Для термінових (експрес) досліджень — наприклад, при підозрі на сказ чи інші особливо небезпечні інфекції — матеріал не фіксують, а доставляють у нативному вигляді охолодженим.

Маркування та супровідна документація:
- кожна ємність з матеріалом підписується незмивним маркером і обов'язково супроводжується документом (супровідним листком, актом відбору проб), що містить:
- вид тварини, породу, вік, стать, кличку або ідентифікаційний номер (бирка, чіп);
- власника тварини або назву господарства, адресу;
- дату загибелі/забою/відбору матеріалу;
- клінічний та попередній патологоанатомічний діагноз;
- перелік і анатомічну локалізацію відібраних зразків (з нумерацією, що відповідає нумерації на контейнерах);
- мету дослідження (гістологія, бактеріологія, токсикологія тощо);
- ПІБ та підпис ветеринарного лікаря, який проводив відбір.
Пересилання (транспортування) матеріалу:
- Контейнери з фіксованим матеріалом мають бути герметично закритими, без протікання фіксатора.
- Первинну тару (банки, пакети) додатково упаковують у вторинну — щільну тару (ящик, контейнер), що оберігає від механічного пошкодження й розливу під час перевезення.
- Нативний (нефіксований) матеріал для бактеріологічних, вірусологічних чи термінових досліджень транспортують охолодженим (на льоду в термоконтейнері), без заморожування, у найкоротші терміни.
- При підозрі на особливо небезпечні та зоонозні інфекції (сказ, сибірка, ящур тощо) пересилання здійснюється з дотриманням вимог біологічної безпеки: герметична потрійна упаковка, відповідне маркування «Біологічно небезпечний матеріал», супровід спеціальним направленням до уповноваженої лабораторії (державної ветеринарної лабораторії, державного НДІ).
- Транспортування здійснюється у визначені терміни, зазначені у відомчих інструкціях, з урахуванням температурного режиму.

Також існує певний порядок дій для особливих випадків:
- Кісткова та хрящова тканина — потребує етапу декальцинації перед подальшою гістологічною проводкою.
- Шкіра, ріг, копито — фіксують довше через щільність тканини, інколи попередньо розм'якшують.
- Матеріал від птиці та дрібних тварин — через малий розмір органів часто відбирають і фіксують орган цілком, без розрізання.
- Матеріал для імуногістохімічних та молекулярних досліджень — вимагає суворого дотримання часу фіксації (без перефіксації), а частину зразка бажано доставити у свіжому/замороженому вигляді.

Отож, дотримання встановлених правил відбору, фіксації, маркування та пересилання патологічного матеріалу від тварин є необхідною умовою отримання достовірного діагностичного результату. Будь-яке порушення технології на етапі забору чи транспортування (затримка, неправильна фіксація, відсутність маркування) знижує цінність матеріалу і може зробити подальше дослідження неінформативним або взагалі неможливим

Address

ВУлица Котляревського, 22
Krasnoarmiysk
85300

Opening Hours

Monday 08:00 - 17:00
Tuesday 08:00 - 17:00
Wednesday 08:00 - 05:00
Thursday 08:00 - 05:00
Friday 08:00 - 04:00

Telephone

+380623921555

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Покровське управління ГУ ДПСС в Донецькій області:

Shortcuts

Share