07/09/2026
Побратим «Тур» – дронар, вампірівець. Працював менеджером на виробничому підприємстві, а у травні 2024 року пішов на війну.
«Коли дізнався, що війна стала повномасштабною, я поїхав на роботу, поспілкувався з працівниками. Порадилися, що будемо робити далі, – а потім усі свідомі пішли до мобілізаційного центру. Були великі черги, та нам сказали: наразі всіх не потребуємо, ви офіційно працюєте, викличемо вас повістками. Але я навіть не сумнівався: рано чи пізно маю піти захищати Україну».
Пройшов базовий військовий вишкіл – в Україні, а потім і за кордоном. Служити потрапив у 33-ю.
«Поїхав на Донеччину. Мене розподілили до кулеметного взводу – працював на кулеметах «Канік». Почалися воєнні будні: перший вихід, облаштування позицій, потім наступні виходи. А у вересні 2024 року під час евакуації пораненого я був уперше поранений».
По лікуванні «Тура» перевели до підрозділу безпілотних літальних апаратів.
«Спочатку я навчався на «мавіки», а потім перейшов на ударні бомбери, на «вампіри». У вересні 2025-го ми заїхали на Добропільський напрямок. Зі мною було два хлопці, а я був старший як командир розрахунку. Наша праця буза зорганізована так, що кожен відповідав за свій напрямок, але кожен міг кожного замінити».
Основні завдання, які виконують ударні бомбери, – доправлення вантажів на позиції, дистанційне мінування і, зрозуміло, безпосереднє ураження противника.
«На першому вильоті ми успішно доправили вантаж нашій піхоті біля Володимирівки – на позицію, до якої в інший спосіб дістатися було неможливо. А другий виліт – це було бомбардування, уламковим снарядом по живій силі противника. Воно так само вдалося – і емоцій наших було аж за край. Ліквідували тоді трьох ворогів, ну й ще кількох поранили».
Так «Тур» із побратимами-вампірівцями почали чи не безперервне знищення противника.
«Влучали і по піхоті, і по укриттях, і по важкій техніці ворога. Біля Володимирівки ми могли зробити по п’ятнадцять чи сімнадцять вильотів за добу: із пів на пів, із доправленням і бомбардуванням».
Бойовими успіхами завдячує командній праці свого екіпажу.
«Результат екіпажу ударного бомбера залежить насамперед від злагодженості людей. Одноосібно ніхто нічого не зробить – яким би він фахівцем не був. Має бути людина, яка організує працю: зважить, що кожна людина може робити, і розподілить правильно завдання. Але все залежить від злагодженості команди – я у тім на 200% переконаний!»
Уміння визначити завдання, відповідне до вмінь і здібностей бійця, – неодмінна риса лідера. Робота з новоприбулими воїнами – ще одна частина «Турової» праці.
«Кожна людина має нахил до чогось. Важливі як моторика рук, так і теоретичні знання – уміння скласти місію, зробити висновки щодо радіогоризонту, визначити, куди і як розвернути антену. Хлопці приходять із різним рівнем знань, але всі мають бажання навчатися. Хтось буде споряджальником, хтось – пілотом «мавіка», хтось – пілотом ударного бомбера».
Саме так відповідальність, злагодженість і правильне застосування здібностей кожного й кожної наближають нас до мети, якої ми всі прагнемо.
«Зупинимо агресора, відвоюємо наші території й потім відновимо їх. А світова спільнота знатиме нас як самодостатню європейську Націю, яка відбила навалу держави, набагато більшої від неї. І це буде нашою великою Перемогою».
33 Окрема Механізована Бригада
