01/06/2026
🇺🇦Посолка ЄС в Україні Katarina Mathernova:
💬 «У Києві квітнуть каштани. Кав’ярні заповнені. Люди гуляють Подолом, сидять на лавках біля Софійського собору, йдуть пішохідним мостом на Труханів острів. Вони зустрічаються з друзями на каву на Ярославовому Валу, прогулюються Ботанічним садом, вдихаючи аромат бузку. Збираються на Володимирській гірці, щоб побачити схід сонця над Дніпром.
Це місця, які я люблю у моєму Києві.
Цими вихідними Київ святкує свій День — річницю заснування міста каштанів у 482 році н.е.
І, мабуть, саме це я найбільше люблю в цьому місті — його вперту відмову переставати жити.
Київ став моїм тимчасовим домом. Горде, прекрасне місто. Величне місто. Місто, яке пахне кавою, книгами, оперою, дощем, бузком і стравами з усіх куточків світу. Місто золотих куполів і сміливих ідей.
Київ витримав століття спроб його зруйнувати. Один факт, який часто дивує людей: у 1941 році радянські війська, відступаючи, замінували Хрещатик перед тим, як покинути місто. Коли вибухівку підірвали, сотні будівель були зруйновані, і сотні людей загинули. Радянський режим завдав центру Києва більше руйнувань, ніж нацистське вторгнення.
Сьогодні Київ знову живе під постійною загрозою. Сирени повітряної тривоги переривають вечері, концерти, спокійний сон і ранкові прогулянки. Проте люди продовжують жити. Продовжують створювати. Продовжують закохуватися в це місто.
Кремль погрожує навіть західним дипломатам. Їм радять покинути Київ. Дмитро Медведєв навіть знайшов час написати, що в ЄС, мабуть, забагато дипломатів, і ми можемо дозволити собі втратити декого з них, якщо відмовимося від вимог Москви.
Але Київ — це зараз мій дім. Я тут живу і працюю. І я бажаю тобі, мій улюблений Києве, щасливого Дня міста!»
///
🇪🇺 Chestnut trees in Kyiv are blooming. Cafés are full. People walk through Podil, sit on benches near Saint Sophia, cross the pedestrian bridge to Trukhaniv Island. They meet friends for coffee on Yaroslaviv Val. Walk through the Botanical garden smelling the rows and rows of lilac. They gather on Volodymyr Hill to see the sun rise over the Dnipro.
These are the spots that I love in my dear Kyiv.
This weekend Kyiv celebrates its Day. The anniversary of founding this city of chestnuts in 482 AD.
And perhaps this is what I love most about this city. It’s stubborn refusal to stop living.
Kyiv has become my temporary home. A proud, beautiful city. A global city. A city that smells of coffee, books, opera, rain, lilacs and cuisines from every corner of the world. A city of golden domes and bold ideas.
Kyiv has endured centuries of attempts to break it. One fact often surprises people: in 1941, retreating Soviet forces mined Khreshchatyk before leaving the city. When the explosives were detonated, hundreds of buildings were destroyed and hundreds of people killed. The Soviet regime caused more destruction to central Kyiv than the N**i invasion.
Today, once again, Kyiv lives under threat. Air raid sirens interrupt dinners, concerts, calm sleep and morning walks. Yet people keep living. Keep creating. Keep falling in love with this city.
The Kremlin keep is threatening even Western diplomats. They are told to leave Kyiv. Dmitry Medvedev even took the time to write that the EU apparently has too many diplomats and could afford to lose a few if we refuse Moscow’s demands.
But Kyiv is my home for now. I live and work here. And I wish you, my beloved Kyiv, a Happy Kyiv Day!
🇪🇺🤝🇺🇦
