16/08/2026
Анатолій Серединський, рятувальник з Одеси
Після армійської служби Анатолій без вагань вирішив допомагати людям і прийшов до Служби порятунку. Каже, іншого шляху для себе навіть не уявляв.
За роки роботи став свідком сотень різних викликів – від щасливих історій порятунку до трагедій, які назавжди залишають слід у пам’яті. Та один із перших виїздів закарбувався на все життя:
«Того дня ми прибули на пожежу в житловому будинку. Через сильне задимлення працювали в апаратах захисту органів дихання та зору. На жаль, під час гасіння виявили тіло людини. Тоді я ще не усвідомлював, що такі трагічні випадки не будуть поодинокими – здавалося, це страшний виняток. Але з роками зрозумів: наша професія – це не лише врятовані життя, а й людський біль, який доводиться переживати разом із тими, хто втратив найдорожче», – згадує Анатолій.
Повномасштабне вторгнення він зустрів на добовому чергуванні: «Зранку ми почули вибухи. Спочатку було нерозуміння, що відбувається, у голові роїлося безліч думок. Але вже за лічені хвилини стало зрозуміло: життя кожного українця змінилося назавжди».
Війна кардинально змінила й роботу надзвичайників. Якщо раніше більшість викликів становили побутові пожежі, то сьогодні це ліквідація наслідків російських атак: зруйновані будинки, масштабні займання, поранені та загиблі люди.
«Емоційно буває дуже важко. Ніхто й уявити не міг, що нам доведеться працювати в таких умовах. Але ми розуміємо, наскільки потрібні людям. Саме тому збираємося з силами й продовжуємо виконувати свою роботу», – говорить рятувальник.
Особливо запам’яталася Анатолію тривала ліквідація пожеж після ворожих ударів, коли рятувальники без перепочинку працювали майже добу. Найболючішими залишаються виклики, де гинуть люди:
«Коли приїжджаєш на місце й бачиш зруйновані приватні будинки чи багатоповерхівки, розумієш: люди все життя розбудовували свій дім, створювали затишок для родин, а ворог знищив усе за одну мить», – ділиться герой.
Під час роботи на місцях обстрілів найбільше занепокоєння викликають повторні повітряні тривоги та загроза повторних ударів: «Найбільше хвилююся за своїх хлопців. Часто одне відділення працює за однією адресою, інше – за іншою. У такі моменти в голові лише одна думка: аби всі повернулися живими», – каже Анатолій.
За мужність, самовіддану службу та вірність українському народові Анатолій Серединський нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Після виснажливих чергувань він відновлює сили на риболовлі. Тиша біля води допомагає хоча б ненадовго відволіктися від пережитого та знову повернутися до строю. Найбільша мрія Анатолія сьогодні така ж, як і в кожного українця – мир та Перемога!
