Rat der Deutschen der Ukraine / Рада німців України

08/09/2026

🎂 Вона створювала порти, заводи й міста: історія Софії Фальц-Фейн

Сьогодні — день народження Софії Фальц-Фейн, однієї з найпомітніших підприємиць українського Причорномор’я кінця ХІХ — початку ХХ століття та представниці відомої німецької родини Фальц-Фейнів. Її часто згадують передусім як матір Фрідріха Фальц-Фейна — засновника всесвітньо відомого заповідника «Асканія-Нова». Але сама Софія була надзвичайно сильною та самостійною постаттю. Після смерті чоловіка у 1883 році вона взяла на себе управління великим родинним господарством і продовжила його розвивати. Вівчарство, конярство, птахівництво, харчова промисловість, торгівля — масштаби діяльності родини були справді вражаючими. До 1914 року господарства Фальц-Фейнів загалом мали понад 800 тисяч овець. У Херсоні працював великий консервний завод, продукція якого продавалася далеко за межами регіону.

⚓ Одним із найамбітніших власних проєктів Софії Фальц-Фейн стали Хорли. У 1897 році вона заснувала тут поселення та розпочала створення порту в незамерзаючій бухті Каркінітської затоки. За кілька років у Хорлах з’явилися причали, склади, митниця, судноремонтний док, телефонний і телеграфний зв’язок. Порт приймав торгові судна з різних країн, а сама Софія мала власне пароплавство, яке на початку ХХ століття налічувало кілька суден.

Але її діяльність не обмежувалася бізнесом. Вона підтримувала освіту, займалася благодійністю, розвивала інфраструктуру поселень, цікавилася мистецтвом і культурою. Історія Софії Фальц-Фейн — це також частина німецької спадщини України та історії людей, які своїми ідеями, працею й підприємницькою сміливістю змінювали український Південь.

🎬 Про Софію Фальц-Фейн ми розповіли і в нашій короткій анімаційній історії. Дивіться мультфільм за посиланням
https://youtu.be/Xj9lENj2RD0?si=A1F9UbiZwtWxqE4g

🎂 Sie gründete einen Hafen, baute Fabriken auf und entwickelte ganze Ortschaften: die Geschichte von Sofia Falz-Fein

Heute erinnern wir anlässlich ihres Geburtstags an Sofia Falz-Fein – eine der bedeutendsten Unternehmerinnen der Schwarzmeerregion Ende des 19. und Anfang des 20. Jahrhunderts und Angehörige der bekannten deutschstämmigen Familie Falz-Fein.

Oft wird sie vor allem als Mutter von Friedrich Falz-Fein erwähnt, dem Gründer des weltbekannten Naturreservats Askania-Nova. Doch Sofia Falz-Fein war selbst eine außergewöhnliche Unternehmerpersönlichkeit.

Nach dem Tod ihres Mannes im Jahr 1883 übernahm sie die Leitung des großen Familienbesitzes und entwickelte die Betriebe konsequent weiter. Schaf- und Pferdezucht, Geflügelhaltung, Lebensmittelproduktion und Handel gehörten zu den wichtigsten Geschäftsfeldern. Die Dimensionen waren beeindruckend: Bis 1914 hielten die Betriebe der Familie Falz-Fein insgesamt mehr als 800.000 Schafe. In Cherson betrieb die Familie zudem eine große Konservenfabrik, deren Produkte weit über die Region hinaus verkauft wurden.

⚓ Zu Sofia Falz-Feins ambitioniertesten eigenen Projekten gehörte Chorly. 1897 gründete sie dort eine Siedlung und begann mit dem Aufbau eines Hafens an einer eisfreien Bucht des Karkinitschen Golfs.

Innerhalb weniger Jahre entstanden Anlegestellen, Lagerhäuser, ein Zollamt, ein Dock für Schiffsreparaturen sowie Telefon- und Telegrafenverbindungen. Der Hafen wurde von Handelsschiffen aus verschiedenen Ländern angelaufen. Sofia Falz-Fein verfügte sogar über eine eigene Reederei mit mehreren Schiffen.

Doch ihr Engagement beschränkte sich nicht auf wirtschaftliche Projekte. Sie förderte Bildung und Kultur, unterstützte soziale und wohltätige Initiativen und investierte in die Infrastruktur der von ihr entwickelten Siedlungen.

Die Geschichte von Sofia Falz-Fein ist zugleich ein Teil des deutschen Kulturerbes in der Ukraine. Sie erinnert daran, welchen bedeutenden Beitrag die Deutschen in der Ukraine zur wirtschaftlichen, gesellschaftlichen und kulturellen Entwicklung insbesondere des ukrainischen Südens geleistet haben.

🎬 In unserem kurzen Animationsfilm erzählen wir mehr über das Leben und Wirken von Sofia Falz-Fein.

Hier geht es zur deutschsprachigen Version 👇
https://youtu.be/KUKG6pVrs74?si=aLgO7lvi6L6fiQ13

Enjoy the videos and music you love, upload original content, and share it all with friends, family, and the world on YouTube.

07/09/2026

📷 Фотороботи Германа Крігера представлені на виставці «Руки, що тримають Незалежність» у Києві

У київському парку «Володимирська гірка» триває вулична фотовиставка Командування Сухопутних військ ЗСУ «Руки, що тримають Незалежність». До експозиції увійшли також кілька робіт Германа Крігера — українського фотографа німецького походження, який багато років співпрацює з Радою німців України.

У межах проєктів РНУ Герман Крігер неодноразово документував німецьку культурну та архітектурну спадщину України, допомагаючи зберігати її візуальну пам’ять і представляти її широкій аудиторії. Водночас він відомий як документальний фотограф, який працював з УНІАН, Ukraїner та іншими українськими медіа й суспільними проєктами.

Виставка присвячена тим, хто сьогодні тримає українську Незалежність у своїх руках. У центрі об’єктива — руки реальних захисників і захисниць України: піхотинців, артилеристів, медиків, інженерів, операторів БпЛА та військовослужбовців інших спеціальностей Сухопутних військ ЗСУ.

Для Ради німців України особливо приємно бачити роботи нашого багаторічного партнера на виставці, яка мовою фотографії розповідає про людей, що сьогодні захищають свободу України.

📍 Київ, парк «Володимирська гірка»
📅 Виставка триватиме до кінця вересня 2026 року.
Вхід вільний.

Запрошуємо киян і гостей столиці відвідати виставку та побачити роботи Германа Крігера наживо.

🇺🇦 Дякуємо всім захисникам і захисницям України, чиї руки сьогодні тримають нашу Незалежність.

📷 Fotografien von Herman Krieger in der Ausstellung „Hände, die die Unabhängigkeit tragen“ in Kyjiw

Im Kyjiwer Park Volodymyrska Hirka ist derzeit die Open-Air-Fotoausstellung „Hände, die die Unabhängigkeit tragen“ des Kommandos der Landstreitkräfte der Streitkräfte der Ukraine zu sehen. In der Ausstellung werden auch mehrere Arbeiten von Herman Krieger gezeigt – einem ukrainischen Fotografen deutscher Herkunft, der seit vielen Jahren mit dem Rat der Deutschen der Ukraine zusammenarbeitet.

Im Rahmen verschiedener Projekte des Rates der Deutschen der Ukraine hat Herman Krieger wiederholt das deutsche Kultur- und Architekturerbe in der Ukraine fotografisch dokumentiert. Mit seinen Aufnahmen trägt er dazu bei, die visuelle Erinnerung an dieses Erbe zu bewahren und es einer breiteren Öffentlichkeit zugänglich zu machen. Zugleich ist er als Dokumentarfotograf bekannt und arbeitete unter anderem für UNIAN und Ukraїner sowie an weiteren ukrainischen Medien- und Gesellschaftsprojekten mit.

Die Ausstellung ist den Menschen gewidmet, die heute die Unabhängigkeit der Ukraine in ihren Händen tragen. Im Mittelpunkt der Fotografien stehen die Hände ukrainischer Verteidigerinnen und Verteidiger – von Infanteristen und Artilleristen über Sanitäter und Pioniere bis hin zu Drohnenoperatoren und Angehörigen weiterer Bereiche der ukrainischen Landstreitkräfte.

Für den Rat der Deutschen der Ukraine ist es eine besondere Freude, die Arbeiten unseres langjährigen Partners in einer Ausstellung zu sehen, die mit den Mitteln der Fotografie von den Menschen erzählt, die heute die Freiheit der Ukraine verteidigen.

📍 Kyjiw, Park Volodymyrska Hirka
📅 Die Ausstellung ist bis Ende September 2026 zu sehen.
Der Eintritt ist frei.

Wir laden die Einwohnerinnen und Einwohner Kyjiws sowie Gäste der Hauptstadt herzlich ein, die Ausstellung zu besuchen und die Fotografien von Herman Krieger vor Ort zu sehen.

🇺🇦 Unser Dank gilt allen Verteidigerinnen und Verteidigern der Ukraine, deren Hände heute unsere Unabhängigkeit tragen.

04/09/2026

🇺🇦🇩🇪 Сьогодні російська атака знову зачепила самий центр Києва — зовсім поруч із Німецьким домом. Вибухова хвиля була дуже потужною. У сусідніх будівлях, а також на поверхах вище, вибито багато вікон і пошкоджено приміщення.

На щастя, Німецький дім не постраждав. Наші старі дерев’яні вікна витримали вибухову хвилю: скло залишилося цілим, а рами просто відчинилися всередину. І найголовніше — ніхто з людей, які в цей момент перебували в Німецькому домі, не постраждав.

Було надзвичайно гучно, навколо — багато розбитого скла та слідів вибухової хвилі. Але всі, хто перебував у нашому центрі, — у безпеці.

Дякуємо всім, хто хвилюється за нас і пише.

Deutsches Haus-Kyjiw / ЦНК «Вiдерштраль»Німецький дім у Києві продовжує свою роботу.

Бережіть себе та своїх близьких.

🇺🇦 🇩🇪 Heute hat ein russischer Drohnenangriff erneut das Zentrum von Kyjiw getroffen – nur unweit von unserem Deutschen Haus. Die Detonation und die Druckwelle waren auch bei uns deutlich zu spüren. In den benachbarten Gebäuden und in den Stockwerken über uns gingen zahlreiche Fensterscheiben zu Bruch.

Umso erleichterter sind wir, dass unser Deutsches Haus selbst keinen Schaden genommen hat. Selbst die alten Holzfenster haben der Druckwelle standgehalten: Die Scheiben blieben ganz, einige Fenster wurden durch die Wucht der Explosion lediglich nach innen aufgedrückt.

Vor allem aber: Allen Menschen, die sich zu diesem Zeitpunkt in unserem Zentrum befanden, geht es gut. Niemand wurde verletzt.

Es war sehr laut, und in unmittelbarer Umgebung lag viel zerbrochenes Glas. Angesichts der Schäden rund um uns wissen wir sehr zu schätzen, dass bei uns alles glimpflich ausgegangen ist.

Vielen Dank an alle, die sich bei uns melden und nachfragen, ob es uns gut geht.

Das Deutsche Haus in Kyjiw bleibt geöffnet und setzt seine Arbeit fort. 🇺🇦🇩🇪

Фото: Telegram Zavertailo (Ресторан Завертайло у центрі Києва постраждав внаслідок атаки РФ)

03/09/2026

🇺🇦 Чи знали ви, що будівлю Маріїнської жіночої гімназії в Миколаєві спроєктував архітектор німецького походження?

У другій половині XIX століття Миколаїв стрімко розвивався як портове місто, а разом із цим зростала потреба в освіті для дівчат. 1870 року Миколаївське жіноче училище І розряду перетворили на Маріїнську жіночу гімназію.

Спочатку гімназія містилася у невеликому й холодному приміщенні, тому місто вирішило звести для неї нову будівлю. Проєкт розробив відомий миколаївський архітектор Євген Штукенберг (1859–1919).

Після припинення роботи гімназії у 1918 році будівля продовжила виконувати освітню функцію. Тут працювала школа № 5, а згодом – Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса.

🔍 Більше про цю та інші пам’ятки культурної спадщини німців України можна знайти у нашому Telegram-каналі.

🇩🇪 Wussten Sie, dass das Gebäude des Marien-Mädchengymnasiums in Mykolajiw von einem Architekten deutscher Herkunft entworfen wurde?

In der zweiten Hälfte des 19. Jahrhunderts entwickelte sich Mykolajiw rasant zu einer wichtigen Hafenstadt. Damit wuchs auch der Bedarf an Bildungseinrichtungen für Mädchen. 1870 wurde die 1863 gegründete Mädchenschule I. Ranges in das Marien-Mädchengymnasium umgewandelt.

Zunächst war das Gymnasium in einem kleinen und kalten Gebäude untergebracht. Deshalb beschloss die Stadt, ein neues Gebäude für die Schule zu errichten. Den Entwurf erarbeitete der bekannte Mykolajiwer Architekt Jewgeni Shtukenberg (1859–1919).

Nach der Schließung des Gymnasiums im Jahr 1918 wurde das Gebäude weiterhin für Bildungszwecke genutzt. Hier befand sich die Schule Nr. 5 und später das Erste Ukrainische Gymnasium, das heute den Namen des ukrainischen Historikers, Komponisten und Politikers Mykola Arkas trägt.

🔍 Mehr über diese und andere Baudenkmäler des deutschen Kulturerbes in der Ukraine finden Sie in unserem Telegram-Kanal.

02/09/2026

🇺🇦 Цьогоріч минає 85 років від початку депортації німців у 1941 році. Десятки тисяч німців, чиї родини поколіннями жили на українських землях, були примусово позбавлені домівок і майна. Їх вивозили до віддалених районів Радянського Союзу, зокрема до Казахстану та Сибіру.

У Німецькому Домі-Київ відбулася зустріч поколінь «Родинні історії. Пам’ять і відповідальність» про історію депортацій та особисті родинні спогади. У церкві Святої Катерини відбулося пам’ятне богослужіння за жертвами репресій і депортації німців України. Разом із єпископом НЄЛЦУ Павлом Шварцом пам’ять постраждалих вшанували представники ДЕСС, КМДА, Посольства Німеччини та громадських організацій.

85 років потому ми продовжуємо пам’ятати, говорити й передавати цю історію наступним поколінням.

🇩🇪 Dieses Jahr jährt sich der Beginn der Deportation der Deutschen im Jahr 1941 zum 85. Mal. Zehntausende Deutsche, deren Familien seit Generationen in den ukrainischen Gebieten lebten, wurden gewaltsam ihrer Heimat und ihres Eigentums beraubt. Sie wurden in entlegene Gebiete der Sowjetunion deportiert, insbesondere nach Kasachstan und Sibirien.

Im Deutschen Haus-Kyjiw fand ein Generationentreffen unter dem Titel „Familiengeschichten. Erinnerung und Verantwortung“ statt, das der Geschichte der Deportationen und persönlichen Familienerinnerungen gewidmet war.
In der St.-Katharinen-Kirche fand ein Gedenkgottesdienst für die Opfer der Repressionen und Deportation der Deutschen der Ukraine statt. Gemeinsam mit dem DELKU-Bischof, Pawlo Schwarz, gedachten Vertreter des DESS, der Kyjiwer Stadtverwaltung, der Deutschen Botschaft und zivilgesellschaftlicher Organisationen der Opfer.

85 Jahre später erinnern wir uns weiterhin daran, sprechen darüber und geben diese Geschichte an die nächsten Generationen weiter.

02/09/2026

🇩🇪🇺🇦 Йоганн Вадефуль в Україні: партнерство громад як важливий інструмент підтримки

«Ми стійкі, ми не здаємося!» — саме так Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль описав налаштованість людей у Харкові під час свого візиту до України.

Особливу увагу міністр звернув на важливість муніципальних партнерств між українськими та німецькими містами й громадами, особливо з огляду на виклики майбутньої зими.

Харків уже отримав значну допомогу від свого міста-партнера Нюрнберга. Водночас багато українських громад усе ще шукають партнерів у Німеччині.

Йоганн Вадефуль закликав німецькі міста та громади активніше долучатися до нових і вже існуючих партнерств з Україною. Адже сьогодні йдеться не лише про суверенітет і свободу України, а й про безпеку та порядок у Європі й світі.

🤝 Партнерства між громадами — це не лише символ солідарності, а й конкретна допомога, довгострокова співпраця та прямі зв’язки між людьми.

Більше інформації про муніципальні партнерства з Україною:
👉 https://skew.engagement-global.de/ukraine.html

Інтерв’ю Йоганна Вадефуля Deutschlandfunk про його враження від візиту в Україну:
👉 https://www.deutschlandfunk.de/interview-johann-wadephul-aussenminister-cdu-zu-seinem-ukraine-besuch-100.html

📷 Фото: Tobias Koch

Wadephul in der Ukraine 🤝

‚Wir sind standfest, wir geben nicht auf!‘ – So beschreibt Bundesaußenminister Wadephul beeindruckt die Einstellung der Menschen in Charkiw. „Ich will jetzt auch anregen, dass die kommunalen Partnerschaften nochmal stärker auch [für die Unterstützung] genutzt werden,“ sagte er im Hinblick auf die Herausforderungen des kommenden Winters.

Die Bewohner Charkiws haben bereits viel Hilfe von ihrer Partnerstadt Nürnberg erhalten. Wadephul appelliert an alle deutschen Kommunen, sich in neuen oder bestehenden Partnerschaften mit der Ukraine zu engagieren. Schließlich stehe sowohl die Souveränität und Freiheit der Ukraine auf dem Spiel als auch die Ordnung Europas und der Welt.

Viele ukrainische Kommunen suchen noch dringend Partner! Informieren Sie sich zu kommunalen Ukraine-Partnerschaften 👉 https://skew.engagement-global.de/ukraine.html

Im Interview mit dem Deutschlandfunk erfahren Sie mehr von seinen Eindrücken beim Besuch der Ukraine 👉 https://www.deutschlandfunk.de/interview-johann-wadephul-aussenminister-cdu-zu-seinem-ukraine-besuch-100.html

Foto: Tobias Koch

01/09/2026

🇺🇦 Вереснева сторінка календаря «Німецька спадщина» знайомить із Кам’янкою на Одещині, колишньою німецькою колонією Мангейм, заснованою у 1808 році німецькими переселенцями-католиками.

Головною пам’яткою колишньої колонії є костел Різдва Пресвятої Діви Марії, збудований у 1850 році в неоготичному стилі. Наприкінці ХІХ століття храм розширили та добудували високу дзвіницю. Його шпиль сягав 53 метрів, а інтер’єр прикрашали шість вівтарів, картини та скульптури святих.

У 1935 році радянська влада закрила костел, а згодом його використовували як зерносховище. Після виїзду німецького населення у 1944 році храм почав занепадати. Сьогодні від колись величної споруди залишилися переважно стіни, однак костел і досі нагадує про історію німецької колонії Мангейм та її архітектурну спадщину.

👉 Детальніше про цю та інші німецькі памʼятки дізнайтеся у нашому Telegram-каналі.

🇩🇪 Die Septemberseite des Kalenders „Deutsches Erbe“ stellt Kamjanka im Gebiet Odesa vor, die ehemalige deutsche Kolonie Mannheim, die 1808 von deutschen katholischen Siedlern gegründet wurde.

Das bedeutendste Denkmal der ehemaligen Kolonie ist die 1850 im neugotischen Stil erbaute Mariä-Geburt-Kathedrale. Ende des 19. Jahrhunderts wurde die Kirche erweitert und um einen hohen Glockenturm ergänzt. Ihre Turmspitze war 53 Meter hoch, und der Innenraum war mit sechs Altären, Gemälden und Heiligenfiguren geschmückt.

1935 schlossen die sowjetischen Behörden die Kirche, die später unter anderem als Getreidespeicher genutzt wurde. Nach der Ausreise der deutschen Bevölkerung im Jahr 1944 begann die Kirche zu verfallen. Heute sind von dem einst prächtigen Bauwerk hauptsächlich die Mauern erhalten. Dennoch erinnert die Kirche bis heute an die Geschichte der deutschen Kolonie Mannheim und ihr architektonisches Erbe.

👉 Mehr über dieses und andere deutsche Denkmäler erfahren Sie in unserem Telegram-Kanal.

31/08/2026

🇺🇦 31 серпня 1941 року: постанова «Про німців, які проживають на території Української РСР»

Через три дні після указу від 28 серпня про переселення німців Поволжя Політбюро ЦК ВКП(б) за пропозицією НКВС СРСР ухвалило спеціальну постанову «Про німців, які проживають на території Української РСР».

Документ стосувався ще підконтрольної радянській владі частини Лівобережної України. Німців, які перебували на обліку як «антирадянський елемент», передбачалося заарештувати. Решту працездатного чоловічого населення віком від 16 до 60 років — мобілізувати до будівельних батальйонів НКО та передати НКВС для використання у східних областях СРСР.

Вже з 2 по 5 вересня 1941 року в межах виконання постанови було заарештовано 7 091 особу, а 13 484 німецьких чоловіків мобілізовано та під конвоєм відправлено на будівництва ГУЛАГу НКВС.

Події кінця серпня – початку вересня 1941 року стали частиною масштабної репресивної політики радянської держави щодо німецького населення України.

🇩🇪 31. August 1941: Beschluss „Über die in der Ukrainischen SSR lebenden Deutschen“

Drei Tage nach dem Erlass vom 28. August über die Umsiedlung der Wolgadeutschen verabschiedete das Politbüro des ZK der WKP(B) auf Vorschlag des NKWD der UdSSR den Sonderbeschluss „Über die in der Ukrainischen SSR lebenden Deutschen“.

Der Beschluss betraf den zu diesem Zeitpunkt noch unter sowjetischer Kontrolle stehenden Teil der linksufrigen Ukraine. Deutsche, die als „antisowjetische Elemente“ registriert waren, sollten verhaftet werden. Die übrigen arbeitsfähigen deutschen Männer im Alter von 16 bis 60 Jahren sollten in Baubataillone des Volkskommissariats für Verteidigung mobilisiert und dem NKWD für Arbeitseinsätze in den östlichen Gebieten der UdSSR überstellt werden.

Bereits vom 2. bis 5. September 1941 wurden im Zuge der Umsetzung des Beschlusses 7.091 Personen verhaftet. Weitere 13.484 deutsche Männer wurden mobilisiert und unter Bewachung zu Baustellen des GULAG-Systems des NKWD gebracht.

Die Ereignisse Ende August und Anfang September 1941 waren Teil der umfassenden Repressionspolitik des sowjetischen Staates gegenüber der deutschen Bevölkerung der Ukraine.

29/08/2026

Після Другої світової війни людей німецького походження депортували із Закарпаття до Сибіру, Казахстану та інших регіонів Радянського Союзу. На збори давали лише кілька днів. Дім, майно, землю — усе доводилося залишати. Частина депортованих так і не повернулася. А ті, кому вдалося повернутися, згодом виїхали до Австрії чи Німеччини. Як пережили депортацію ті, кого покарали лише за їхнє коріння?

Nach dem Zweiten Weltkrieg wurden Menschen deutscher Herkunft aus Transkarpatien nach Sibirien, Kasachstan und in andere weitliegende Regionen der Sowjetunion deportiert. Sie hatten nur wenige Tage Zeit, ihre Sachen zu packen. Haus, Eigentum, Land – alles mussten sie zurücklassen. Ein Teil der Deportierten kehrte nie zurück. Und diejenigen, denen die Rückkehr gelang, zogen später nach Österreich oder Deutschland. Wie haben diejenigen die Deportation überstanden, die allein wegen ihrer Herkunft bestraft wurden?

Danke Суспільне Ужгород

Після Другої світової війни людей німецького походження депортували...