02/09/2026
🎞️ “Пам’ять складається із фрагментів”: Олена Гром про фотопроєкт “П’єта”
У ветеранському просторі Київ Мілітарі Хабу в Дарницькому районі відкрилася фотовиставка “П’єта” – проєкт, присвячений українським воїнам, які загинули на війні, та матерям, які зберігають пам’ять про своїх синів.
Експозиція об’єднує документальні портрети матерів та їхні спогади про синів – якими вони були, що любили, про що мріяли. Через ці історії авторка повертає загиблим їхню індивідуальність – за цифрами воєнних втрат знову постають конкретні люди, їхні характери, звички, мрії та життя.
📷 Авторка “П’єти” Олена Гром – фотографка та режисерка з Донеччини, лауреатка нинішньої Національної премії України ім. Т. Шевченка. Понад 8 років вона документує війну та її вплив на долі людей. Alena Grom
Важливу роль у створенні проєкту відіграв Київ Мілітарі Хаб. За сприяння нашої команди авторка познайомилася з більшістю героїнь “П’єти”. Для фотографки було принциповим не просто знайти жінок для зйомки, а вибудувати довіру, щоб кожен портрет і кожна історія народжувалися з особистого контакту.
До Дня пам’яті Захисників і Захисниць України експозицію “П’єти” Київ Мілітарі Хаб за підтримки КМДА представив на Хрещатику. Тепер виставка продовжує свою роботу у ветеранському просторі Дарницької філії Київ Мілітарі Хабу на Харківському шосе, 168-Ж. Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку.
👥 Ми поговорили з Оленою про те, як народилася “П’єта”, чому пам’ять для неї складається з особистих фрагментів і деталей та яку роль у створенні проєкту відіграли довіра і співпраця з Київ Мілітарі Хабом.
❓ Як фотографія стала вашою професією:
“Фотографією почала займатися ще в Донецьку, де встигла змінити кілька професій, перш ніж камера стала головною. У квітні 2014-го довелося залишити місто. Перший рік у Києві фотографування рятувало від війни: знімала вуличні сцени, шукала що завгодно, аби не торкатися теми дому”.
Олена каже, що за цей час в неї утворився “емоційний мозоль” як захист від проживання чужого горя. Проте є теми, які прошивають наскрізь, і “П'єта” стала однією з них.
❓ Як з’явилася ідея “П'єти”:
“Ще у 2017-му я знімала марш, присвячений військовим. В одній із колон ішли матері з портретами загиблих синів. Одна жінка тримала портрет обличчям до себе: вона хотіла, щоб сина шанували, і водночас не була готова виставляти горе напоказ. Ця суперечність не відпускала мене роками. Взятися за тему одразу не могла і дозріла лише після 2022-го”.
❓ Про що ви говорили з героїнями перед камерою:
“Я записала багато розмов. Перші виходили сухими й протокольними: служба, дата загибелі, звання. Поступово я зрозуміла, що пам’ять складається із фрагментів. Одна з героїнь Наталія розповідала мені про сина Дмитра: як він грав у футбол, як годинами стояв перед дзеркалом, про 50 пар ідеально складених білих шкарпеток, про кота, що впізнавав саме його кроки. З таких фрагментів я почала писати короткі документальні історії, де зберігається голос матері, а в тексті через прості деталі читалося життя. Дмитро в цих рядках знову любить футбол, має кота, сміється і живе”.
❓ Яка роль Київ Мілітарі Хабу у створенні “П’єти”:
“Я фотографувала героїню Оксану. Саме вона розповіла про Київ Мілітарі Хаб. Я звернулася до вас, і директорка Олександра одразу пішла назустріч. Завдяки цій довірі знайшлася більшість моїх героїнь, тож зрештою відбулася виставка. Коли працюєш сама, розраховуєш лише на власні сили. А разом із командою з'являється ресурс довести справу до кінця”.
❓ Що глядач має усвідомити після виставки:
“Не хочу диктувати, що відчувати. Головне, щоб після експозиції людина пам’ятала, що за виразом “загиблий військовий” стоїть конкретна людина, яку любила мати, в якої були родина, друзі, життя до війни. Смерть сина не закінчує історію – любов і пам'ять залишаються”.
👉 Виставку “П'єта” можна подивитися в Дарницькій філії Київ Мілітарі Хабу за адресою: Харківське шосе, 168-Ж.
