26/08/2026
24 серпня йому мало б виповнитися 36 років, але назавжди лишилося 32. Максим Михайлов позивний "Непийпиво", митець і розвідник, ми пам'ятаємо! Дякуємо за чин!
Він міг годинами говорити про українську історію — і майже нічого про власні бойові виходи. Шив жупани, грав на кобзі, варив друзям каву. А на війні став розвідником-диверсантом, якому довіряли завдання глибоко в тилу ворога.
24 серпня Максиму Михайлову (1990–2022), позивний «Непийпиво», мало б виповнитися 36 років.
Він народився у Василькові рівно за рік до проголошення Незалежності. Коли в дитинстві побачив по телевізору ровесників України, навіть дорікнув мамі: «Чому ти не могла мене на рік пізніше народити?»
Мати Олена жартувала, що «народила партизана». Максим змалку був небагатослівним, упертим і сповненим пригод. Сам шив український одяг та вишивав сорочки, займався фехтуванням, знімав кіно, працював журналістом. У Києві відкрив «ПостАпокаліптичну Кав’ярню» й мріяв відродити її після війни.
Ще 2013 року його затримали й побили в росії, куди Максим приїхав підтримати місцевих козаків. Потім були найгарячіші дні Революції Гідності, війна на сході України та служба в добровольчих підрозділах.
13 лютого 2022 року Максим поховав батька, якого доглядав під час важкої хвороби. Через 11 днів росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Коли син збирав речі, мати запитала:
«Я можу якось тебе відмовити?»
«Ні», — коротко відповів він.
У складі батальйону «Братство» «Непийпиво» захищав Київщину, воював на Харківщині, брав участь у висадках на лівобережжі Дніпра та рейдах у тил окупантів. Він став одним із перших українських розвідників, які перенесли війну на територію ворога.
Перед останнім виходом побратим запитав Максима та його групу:
«Ви розумієте, що з вами може бути?»
«Так», — спокійно відповів «Непийпиво».
25 грудня 2022 року Максим разом із Юрієм «Святошею» Горовцем, Тарасом «Тарасієм» Карпюком і Богданом «Аполлоном» Ляговим виконував таємне завдання у Брянській області. Групу оточили російські військові. Чотирьом українцям запропонували здатися.
Вони відмовилися і прийняли останній бій.
За кілька днів Максим мав одружитися. Під час останньої зустрічі мама поклала йому в сумку цукерки. Коли речі воїна повернули додому, материнські гостинці так і лежали всередині.
7 березня 2023 року Максима та його побратимів відспівали у Михайлівському Золотоверхому соборі. Провести їх в останню путь на Майдан Незалежності прийшли кілька тисяч людей. Як і мріяли воїни, прощання відбулося під спів кобзаря Тараса Компаніченка.
Максимові назавжди 32.
За своє коротке життя він пройшов Майдан, АТО, бої за Київщину й Харківщину та останній рейд у тил ворога.
Він народився за рік до Незалежності й віддав за неї життя.
Вічна пам’ять і слава Максиму «Непийпиву» Михайлову.
