27/08/2026
❓ А чи знали ви, що Іван Франко був не лише письменником і громадським діячем, а й практикуючим статистиком?
Ділимося дописом Головне управління статистики у Львівській області до 170-ї річниці від дня народження Франка – про його погляди на дані, середні величини та відносні показники, які залишаються актуальними й сьогодні.
Коли статистика допомагає по-новому подивитися на відому постать – радимо прочитати 👇
До 170-ї річниці від дня народження Івана Франка
Іван Франко та статистика: як Каменяр вчив бачити суть за цифрами
Коли ми згадуємо Івана Франка, то найчастіше уявляємо письменника чи громадського діяча. Та мало хто знає, що він був ще й практикуючим статистиком, а його статистичні дослідження з життя «робучого люду» Галичини викладені у наукових економічних працях 1878-1887 років.
Працюючи зі статистичними таблицями та вивчаючи методи збору інформації, Іван Франко у статті «Статистика яко метода і яко наука» вивів правила, які й сьогодні є базою для офіційної статистики. Його висновки полягали в тому, що статистика вивчає масові явища, де об’єктивну картину дають не стільки абсолютні дані, скільки відносні показники та середні величини.
Предмет статистики — це масові суспільні явища, а не окрема людина
Іван Франко наголошував: статистика досліджує не окрему людину, а масові явища — життя громад, суспільства та держави в цілому.
Середнє значення — це про явище, а не про вас
Сьогодні часто можна почути нарікання, що середня величина, наприклад заробітна плата, яку оприлюднює офіційна статистика, є недостовірною. Франко спростував цей міф ще у XIX столітті: середня величина й не повинна збігатися з досвідом кожної окремої людини. Вона описує не конкретно вас, а явище в цілому, вирівнюючи тимчасові «хвилі» та показуючи загальну закономірність.
Сила відносних показників
Франко доводив: абсолютні дані не дають повного розуміння явища. Уявіть два міста: в одному народилося 1 000 дітей, а в іншому — 500. Де демографічна ситуація краща? Не поспішайте з висновками. Якщо в першому місті живе мільйон осіб, а в другому — лише 100 тисяч, то, очевидно, що у другому місті ситуація краща, оскільки на 1000 жителів народилося 5 дітей проти 1 дитини у першому місті.
У своїй праці «Наші народні школи та їх потреби» Іван Франко наводив такі факти: у Галичині 1891 року мешкало 6,6 млн осіб у 6230 громадах, а кількість неграмотних сягала 4,9 млн. Проте саме відносні показники розкривають глибину проблеми: 73,8% населення не вміли читати, оскільки майже 3000 громад взагалі не мали шкіл. На 1 школу припадало 163 дитини, що значно перевищує показник, наприклад у Франції, що теж говорить про проблему нестачі шкіл в Галичині.
Саме тому Франко рекомендував використовувати відсотки або робити розрахунки «на 1000 жителів» тощо. Тільки це дозволяє чесно порівнювати різні території, епохи й явища.
Чому це важливо зараз?
Змінилися технології та обсяги даних, але суть залишилася тією ж: довіра до статистики ґрунтується на єдиній методології збору даних, ретельній перевірці первинних джерел та якісному аналізі статистичних даних.
Іван Франко одним із перших показав, що за сухими таблицями ховається справжнє життя суспільства — треба лише вміти його прочитати.
