Бібліотека імені Василя Симоненка

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Бібліотека імені Василя Симоненка

Бібліотека імені Василя Симоненка Сучасна публічна бібліотека і місце спілкування

Бібліотека ім. В. А. Симоненка для дітей Централізованої бібліотечної системи Голосіївського району міста Києва

У 2022 році відзначаємо
70-річчя від дня заснування бібліотеки
30-річчя присвоєння бібліотеці імені Василя Симоненкароці

У фонді бібліотеки є докуметальні матеріали про життя та творчість поета-шістдесятника Василя Симоненка, книги, подаровані друзями поета – членами Національної сп

ілки письменників України. В бібліотеці реалізується проекти "Книга, подарована читачами" та "Українські письменники – дітям!", "Видатні люди з нашої вулиці", міжнародний проект "Твори культуру: бібліотечні інноваційні послуги. Традиційне рукоділля через книгу і бібліотеку". Книжкові фонди оновлюються за "Програмою поповнення бібліотечних фондів" від Український інститут книги 2020, 2021 рр.

Бібліотека відкрита для творчих людей і творчих заходів, пов'язаних з книгою, освітою і культурою.

Світ стає ближчим, коли знаєш, як у ньому орієнтуватися.2 вересня у нашому просторі відбувся тренінг з інформаційної гра...
02/09/2026

Світ стає ближчим, коли знаєш, як у ньому орієнтуватися.

2 вересня у нашому просторі відбувся тренінг з інформаційної грамотності «Корисні мобільні застосунки для навігації».

Говорили про маленькі цифрові інструменти, які допомагають знаходити дорогу, прокладати маршрути, відкривати нові місця й почуватися завжди впевнено.

Трохи знань, трохи практики — і гаджет перетворюється на надійного супутника в дорозі. 📱

Сьогодні, 30 серпня, день народження Павла Глазового — людини, яка вміла сміятися разом із народом, але ніколи не сміяла...
30/08/2026

Сьогодні, 30 серпня, день народження Павла Глазового — людини, яка вміла сміятися разом із народом, але ніколи не сміялася над його болем.

Мабуть, у цьому й полягає особлива сила його гумору.

Павло Прокопович пережив Голодомор. На його очах голодною смертю померла молодша сестричка. Пройшов війну, повернувся додому з трьома бойовими орденами і… віддав їх сусідським дітлахам. Пережив нелюбов радянської влади, яка боялася його гострого пера й тримала письменника під постійним наглядом. Але заборонити його не змогла. Бо його слово вже належало людям.

Попри все, Павло Глазовий писав. Іноді по п’ять-сім усмішок на день. За життя видав тринадцять книжок сатири й гумору та вісім книжок для дітей. Закінчив філологічний факультет Київського педінституту, був закоханий у літературу й збирав книги. Його київська квартира на вулиці Льва Толстого була скромною, зате найбільшим багатством у ній була бібліотека.

І, можливо, саме тому його творчість так легко впізнається й сьогодні.
Вона народилася з живої української мови: її інтонацій, прислів’їв, народної мудрості, дотепності. У його байках і гуморесках живе той особливий український сміх – добрий, іскристий, влучний. Сміх, який не принижує, а звільняє. Не руйнує, а додає сил.

Глазовий сам дуже точно знав, навіщо пише:
«Моя душа й моє перо
служили тільки на добро».
І ще:
«Я так люблю веселий сміх.
Здоровий сміх, що гріє всіх!
Переливаю в слово радість,
Яку в душі своїй зберіг».

Сьогодні ці слова звучать особливо.
Бо ми живемо у час, коли сміятися не означає не бачити болю. Навпаки. Іноді сміх — це спосіб залишитися людиною, коли навколо надто багато того, що хоче цієї людяності позбавити.

Українці й сьогодні сміються. Жартують у найважчі моменти, знаходять дотепне слово там, де, здавалося б, його вже не може бути. Це не легковажність. Це наша внутрішня свобода. Наша здатність не дозволити темряві забрати в нас світло.

Саме тому творчість Павла Глазового не залишається сторінкою минулого. Вона продовжує звучати зі сцени, з книжкових сторінок, у голосах майстрів слова.

З його творчістю ми можемо зустрітися і у нашому просторі на книжковій виставці «Павло Глазовий: крізь усмішку — про життя».
Гумор автора і в наш час є своєрідним портретом українського характеру: живого, дотепного, доброзичливого і незламного.

І дуже важливо, що ця традиція продовжується…

Сьогодні діє Міжнародний фонд імені Павла Глазового, президентка якого — сучасна українська поетеса, авторка гуморесок та громадська діячка Антоніна Мушинська. Фонд популяризує творчість Павла Глазового та сприяє розвитку української культури, зокрема сатири й гумору.

Бо поки живе слово — живе пам’ять.
Поки звучить український сміх — живе наша свобода.
💙З днем народження, Павле Прокоповичу.💛

Дякуємо за сміх, який не тікає від життя, а допомагає його вистояти.

«Коли гриміла громом Україна,історія писалась кров’ю тих,хто розуміє велич слова —«Батьківщина».Юрій РуфДо Дня пам’яті З...
28/08/2026

«Коли гриміла громом Україна,
історія писалась кров’ю тих,
хто розуміє велич слова —
«Батьківщина».
Юрій Руф

До Дня пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність у нашому просторі представлено книжкову виставку «Земля ридає, плачуть небеса — Героїв Україна пам’ятає…».

Це виставка про тих, хто став на захист України. Про тих, хто боровся. І про тих, хто вже не скаже свого слова, але залишив його нам у книгах, поезії, спогадах, документах.

Література сьогодення говорить тут голосами військових і волонтерів. Вона звучить влучно й правдиво до мурашок у серці. Розповідає про живих і мертвих Героїв, вцілілих і зранених, про велич і ницість, про кохання і щирість, про нескорених духом синів і дочок рідної землі.

Серед представлених видань — книга ЮРІЯ ДАДАКА (Руфа) «Час революції». Поет, громадський діяч, науковець, спортсмен, мандрівник, засновник бренду «Ґwear» та літературно-просвітницького проєкту «Дух нації», учасник Всеукраїнський форум військових письменників. Юрій Руф був людиною, для якої Україна була не абстрактним поняттям, а щоденним вибором і відповідальністю.
З початком повномасштабного вторгнення він став до лав захисників України. 1 квітня 2022 року Юрій Руф загинув, захищаючи Батьківщину.
Його слова сьогодні читаються особливо гостро. Бо він писав про Україну, яку хотів бачити вільною, сильною і нескореною і сам віддав за неї життя.

Поруч — відома антологія « #Голоси» Всеукраїнського форуму військових письменників, літературної платформи, заснованої у 2019 році. В альманасі зібрані прозові й поетичні тексти, а також роздуми тридцяти авторів, які писали на війні та про війну. Деяких із них, на жаль, уже немає серед живих. Але їхні голоси продовжують жити у слові.

І серед всіх голосів особливо близьким для нашої бібліотеки є голос ВОЛОДИМИРА ВОЛІКОВА (Скіфа) — загиблого військового, бойового медика, лікаря-кардіолога, члена Національної медичної палати України, Заслуженого діяча естрадного мистецтва України, митця слова.

Для нашої бібліотеки Володимир був не лише автором, чиє ім’я сьогодні читаємо на обкладинці книги. Він був нашим другом, частиною бібліотечного життя.

Разом ми проводили патріотичні зустрічі для молоді, говорили про війну і мир, про силу духу, відповідальність, любов до України, про те, що означає бути громадянином своєї країни. Він умів говорити з молодими людьми просто, щиро й без зайвих слів так, щоб його слухали і щоб сказане залишалося в пам’яті.

Сьогодні цих зустрічей уже не повторити. Але залишилися фотографії, усмішки, розмови, спільні моменти — маленькі фрагменти часу, в якому Володимир був поруч.
Тому разом із цим дописом хочеться залишити фотоспогади про наші зустрічі з Володимиром. Про нього — живого… Усміхненого... Справжнього…

Його книга «Поезія, опалена війною» — автобіографічна. У ній немає вигаданих почуттів. Є те, що він сам пережив, побачив і пропустив через власне серце: любов до життя і Батьківщини, біль утрат, пам’ять про побратимів, тривогу і віру в мир.

Мабуть, найкраще про це говорить його власна поезія:
«Ми йшли дорогами війни,
Де попелом покриті мрії.
Життя і смерть в одних обіймах —
Ми йшли дорогами війни.»

Його поезія звучить як молитва за загиблих і як заклик до живих — берегти те, за що заплачено найвищу ціну.
Книга вийшла за сприяння Володимира Васильовича Шоломицького — волонтера медичних гуманітарних місій у зонах бойових дій, громадського діяча та керівника медичної служби «Національної медичної палати».

Володимир загинув 6 березня 2025 року. Але його слово залишилося.
І пам’ять про Володимира живе не лише в його книзі.

Наша бібліотека долучилася до акції «Стіл пам’яті — 2026». Порожній стіл — простий і водночас щемкий символ. Місце того, хто вже не сяде поруч. Місце очікування того, хто вже не повернеться. І водночас — місце, яке назавжди залишається зайнятим у наших серцях.

Наш Стіл пам’яті присвячений саме Володимиру Волікову — Скіфу.

І хоч сьогодні за бібліотечним столом бракує нашого важливого гостя, його місце серед нас — назавжди. У наших спогадах. У його книзі. У його поезії. У словах, які продовжують жити…

Ще одна особлива книга виставки — «Півострів називався Крим» ЄВГЕНА НЕВМЕРЖИЦЬКОГО (Луговододоленко Нікола Марія). Це філософська казка про втрату, пам’ять, любов до рідної землі та незламність людського духу.

Книга присвячена двоюрідному брату автора В’ячеславу Невмержицькому, який загинув у 2023 році під час оборони Бахмута, а також загиблим і зниклим безвісти воїнам 99-го батальйону 61-ї окремої мотопіхотної бригади, батальйону безпілотних систем «Легіон» 61 ОМБр, інженерно-саперної роти 61 ОМБр, Командування Сил безпілотних систем Збройних Сил України — усім загиблим і зниклим безвісти воїнам українського війська та цивільним, чиї життя забрала ця страшна війна.

А поруч — десятки інших книг: документальних, художніх, поетичних, написаних військовими й про військових. Про фронт і побратимство, про втрати й повернення, про мужність і страх, про любов і біль, про людей, які тримають нашу землю.

У цій виставці немає просто книг.
Є чиїсь життя…
Чиїсь голоси…
Чиїсь спогади…
Чиїсь останні слова…
І пам’ять, яку ми не маємо права втратити.

Бо поки ми читаємо їхні імена, вони залишаються з нами.
Поки перегортаємо сторінки — продовжуємо їхню розмову з Україною.
Поки звучить їхнє слово — вони живуть.

Вшановуємо всіх загиблих Захисників і Захисниць України.
Пам’ятаємо.
Дякуємо.
Віримо. 🇺🇦

27/08/2026

Кожна дитина заслуговує на місце, де її почують, підтримають і допоможуть розкрити унікальний потенціал. Саме таким місцем є Централізована система дитячо-юнацьких клубів "Щасливе дитинство" Голосіївського району міста Києва!

Це справжній простір можливостей, яскравих подій, творчості та дружби.

Різноманітні гуртки та секції: від творчих студій і рукоділля до інтелектуальних клубів.
Досвідчені педагоги: професіонали своєї справи, які стають для дітей не просто педагогами, а справжніми наставниками та друзями.
Цікаве дозвілля: регулярні майстер-класи, святкові заходи, конкурси, змагання та веселі проєкти.
Безпечне та дружнє середовище: простір, де діти вчаться спілкуватися, працювати в команді та знаходять вірних друзів.

Ми віримо, що щасливі діти – це фундамент нашого майбутнього. У «Щасливому дитинстві» створено всі умови для того, щоб малеча та підлітки розвивалися гармонійно, знаходили хобі до душі та впевнено крокували до своїх мрій.

Завітайте до найближчого клубу нашої системи, обирайте напрямок до смаку та приєднуйтесь до нашої дружньої родини!

Даруймо дітям щасливе дитинство разом!

Більше інформації за посиланням https://surl.li/irwezt
Управління культури Голосіївської РДА

Коли колір перестає бути просто кольором, він починає жити власним життям. Яскравий, сміливий, часом різкий, часом майже...
27/08/2026

Коли колір перестає бути просто кольором, він починає жити власним життям. Яскравий, сміливий, часом різкий, часом майже невагомий. Він зустрічається з іншим кольором, вступає з ним у суперечку, народжує несподівані поєднання, змінює настрій і ніби весь час перебуває у русі. У цих картинах багато енергії — тієї, яку неможливо залишити тільки на полотні. Вона переходить до глядача.

Саме такою постає виставка у нашому мистецькому просторі —«Свобода має колір» Mamuka Mamulashvili, військового, засновника і командира Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი.

Цікаво спостерігати, як по-різному вона відкривається людям. Діти зупиняються біля яскравих композицій, вдивляються, вигадують власні образи. Дорослі затримуються довше, намагаючись вловити настрій, ритм, внутрішню напругу. Для когось це просто гра кольорів, для когось — емоція, яку важко назвати. І, мабуть, у цьому одна з найцінніших властивостей мистецтва: кожен знаходить у ньому щось своє.

А за цією яскравістю стоїть доля людини, для якої свобода ніколи не була абстрактним поняттям.

Мамука Мамулашвілі народився 22 квітня 1978 року у Тбілісі. У чотирнадцять років брав участь у війні в Абхазії. Разом із батьком, генералом Зурабом Мамулашвілі, потрапив у полон і провів там три місяці, після чого був звільнений у межах обміну військовополоненими. Згодом брав участь у двох чеченських кампаніях.

Його життя могло піти зовсім іншим шляхом. Навчання в Туреччині, Парижі, спеціальність «дипломатія», робота радником міністра оборони Грузії. Але у 2014 році цей шлях привів його до України.

22 квітня 2014 року Мамука Мамулашвілі створив Грузинський національний легіон — добровольчий підрозділ, до якого увійшли грузинські військові. Легіон брав участь у боях за Луганський аеропорт, воював за Дебальцеве. У 2016 році офіційно увійшов до складу Збройних сил України, ставши першим іноземним підрозділом у складі української армії.

За військову службу Мамука Мамулашвілі був відзначений орденом Вахтанга Горгасалі III ступеня у Грузії. В Україні нагороджений орденом «Народний Герой України», орденом «За мужність», Хрестом Івана Мазепи, медаллю «За жертовність і любов до України» та іншими державними й церковними відзнаками.

Та поруч із військовою біографією існує ще одна — художня.

Мамука не професійний художник. Його роботи виконані переважно на склі олійними й акриловими фарбами, гуашшю. Але техніка тут лише засіб. Головне — те, що відбувається всередині кольору.

Можна довго говорити про війну, яку він бачив. Але достатньо подивитися на ці картини, щоб відчути: крізь усе пережите в ньому є місце для світла.
Можливо, тому вони такі яскраві.
Бо той, хто знає ціну темряви, особливо гостро відчуває світло. А той, хто знає ціну життя, бачить його в усіх його барвах.
І тоді назва виставки звучить уже зовсім не метафорично.

Свобода має колір.

🌈Можливо, він у кожного свій. Але поки ми здатні його бачити — свобода жива.🌈

Запрошуємо побачити її барви у бібліотеці ім. В. Симоненка.

📍 Київ, вул. Антоновича, 25
🗓 22 серпня — 30 вересня 2026 року
Вхід вільний.

🌿 РОДИННІ ПОСИДЕНЬКИ 9 —«Малюнок як давній спосіб ЛАДування себе та простору»Наші предки вміли говорити з простором без ...
24/08/2026

🌿 РОДИННІ ПОСИДЕНЬКИ 9 —
«Малюнок як давній спосіб ЛАДування себе та простору»

Наші предки вміли говорити з простором без слів. Вони залишали свої історії у знаках і символах на побутових предметах. Сонце, дерево, вода, птахи, геометричні орнаменти були не просто прикрасами. У них закладалися уявлення про світ, родину, силу, захист і зв’язок поколінь.

Можливо, саме тому малюнок і сьогодні може бути значно більшим, ніж просто творчість. Через образ, лінію, форму і колір ми іноді можемо побачити те, що важко висловити словами, відчути внутрішню опору, краще зрозуміти себе та своє місце у просторі й роді.

Саме цю тему — малюнок як один із найдавніших способів пізнання себе, взаємодії з простором та його ЛАДування, розкриватимемо на дев’ятих «Родинних посиденьках».

🔶Нашою суперспікеркою стане Юлія Попова — психологиня, мовна терапевтка, логопединя -наставниця, артпрактикиня і поетеса, практикиня із нейрографіки та авторка NeuroArchiLife — авторських алгоритмів і композицій на основі технології нейрографіки. Юлія працює також із МАК — метафорично-асоціативними картами, поєднуючи психологію, творчість, образи та слово у практиках самопізнання й особистісних змін.

Поговоримо про:
✔️символізм прадавніх малюнків;
✔️сакральну геометрію;
✔️малюнок як давній спосіб зцілення;
✔️ладування внутрішнього та зовнішнього простору і силу образів, через які можна відкрити власні сенси.

🔸А головною практикою зустрічі стане «Нейродерево — Сила роду».

Ми створюватимемо власне дерево і через його образ досліджуватимемо родові ресурси — цінності, знання, традиції та сильні сторони; відчуття опори й приналежності; власний шлях, вибори, мрії та напрямки розвитку. Подивимося і на родові установки: що хочеться продовжувати, а що — переосмислити.

За допомогою ліній, форм, символів, кольору та МАК спробуємо побачити власну внутрішню історію й те, як кожен із нас відчуває свій зв’язок із родом.

Моє коріння — частина моєї історії.
Але мої гілки — мій вибір…

🔶Вестиме зустріч Інна Кіфа — адвокатка, медіаторка, коучиня та засновниця проєкту «Родинні посиденьки».

«Родинні посиденьки» — проєкт, започаткований Інною Кіфою у січні 2026 року, який через актуалізацію родової пам’яті створює простір для соціокультурної реабілітації, зміцнення родинних зв’язків і національної консолідації. Його принцип — «від ладу в родині — до ладу в державі».

За час існування проєкту вже відбулося 8 зустрічей, проведено 8 майстер-класів, організовано три виїзні ретрити місцями сили України, а також записано інтерв’ю з майстрами, поетами та письменниками.

🌿 Цього разу зустрінемося, щоб через малюнок доторкнутися до власного коріння, почути себе й знайти більше ладу всередині та навколо себе.

📅 28 серпня 2026 року
⏰ 17:00
Участь — за попереднім записом:
📞 095 558 2705

Приходьте не просто малювати.
Приходьте відчути, побачити й поЛАДувати себе та свій простір. 🌿

Безпека дитини — це не лише правила, які дорослі повторюють знову і знову. Це навичка, якої також потрібно вчитися: розп...
20/08/2026

Безпека дитини — це не лише правила, які дорослі повторюють знову і знову. Це навичка, якої також потрібно вчитися: розпізнавати небезпеку, довіряти своїй інтуїції, вчасно сказати «ні» та знати, до кого звернутися по допомогу.

Пропонуємо батькам і дітям звернути увагу на навчальну онлайн-гру «Магічна подорож» — у цікавій та доступній формі вона допомагає дітям 7–10 років розібратися з важливими ситуаціями та правилами безпечної поведінки.

Дитина не завжди може зрозуміти, що ситуація небезпечна. Цього теж треба вчитися.

Особливо коли йдеться про подорожі, спілкування з незнайомими людьми, незвичні пропозиції чи ситуації, у яких потрібно швидко прийняти рішення.

Саме на таких прикладах побудована навчальна онлайн-гра «Магічна подорож» для дітей 7–10 років. Її розробила Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні за фінансування Державного департаменту США.

Гра допомагає в ігровій формі розібрати ситуації, які можуть трапитися з дитиною під час подорожі або у звичайному житті, і зрозуміти, коли варто насторожитися та звернутися по допомогу.

Гра також знайомить дітей із темою торгівлі людьми та пояснює, куди можна звернутися, якщо виникла небезпечна ситуація. Зокрема, дитина дізнається про Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 527.

Це безкоштовна онлайн-гра, розрахована саме на дітей 7–10 років.

🎮 Грати можна тут:
https://play.stoptrafficking.org/

19 серпня у нашому просторі напередодні Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України відбувся патріотичний...
20/08/2026

19 серпня у нашому просторі напередодні Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України відбувся патріотичний майстер-клас «Кольори моєї України».

Цього дня дитячі руки творили особливі вітальні листівки для України. У них жовті поля й синє небо, тепло дитячих сердець, щирі побажання та віра в те, що наша країна неодмінно буде вільною, сильною і щасливою.

Було так зворушливо спостерігати, з яким натхненням діти обирали кольори, вигадували свої побажання, старанно виводили слова й прикрашали листівки. Для них Україна — це не просто назва на карті. Це дім, родина, рідна мова, друзі, сонце над головою і мрії про мирне майбутнє. 💙💛

А ще до свят у нашому просторі представлено книжково-ілюстративну виставку «Живи і міцній, моя вільна країно, під прапором неба й родючих ланів!»

На виставці зібрано книги, які розповідають про Україну: її історію та культуру, традиції і визначних людей, незламність українського народу та шлях до свободи. Це видання, що допомагають краще пізнати свою країну, відчути гордість за неї й усвідомити, якою великою цінністю є її незалежність.

Особливе місце на виставці займає книга «Україна — мрія» Олени Мокренчук (позивний Ластівка) — військовослужбовиці Збройних Сил України, директорки Благодійної організації «Фронт допомоги», журналістки та письменниці, членкині Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Її «Україна — мрія» — це особливо важливий акцент нашої виставки. Адже мрія про Україну — вільну, незалежну, сильну та мирну — сьогодні стала спільною мрією мільйонів. І кожен, хто захищає її, працює для неї, творить, навчає, читає та виховує дітей у любові до своєї землі, наближає цю мрію.

Тож напередодні Дня Державного Прапора та Дня Незалежності хочеться побажати нашій Україні найголовнішого — миру, сили, єдності й перемоги!

Нехай над нею завжди буде синє небо, нехай золоті поля родять хліб, нехай дитячий сміх звучить без сирен, а кожна українська мрія має можливість здійснитися.

Живи й міцній, моя вільна Україно!
Під синьо-жовтим прапором — до перемоги, миру і щасливого майбутнього! 💙💛

#ДеньПрапора #ДеньНезалежності #Україна #КольориМоєїУкраїни #УкраїнаМрія #ЧитаємоУкраїнське #Бібліотека

Свободу неможливо виміряти. Її не втримати в долонях, не побачити очима, не пояснити одним словом. Для тих, хто ніколи ї...
18/08/2026

Свободу неможливо виміряти. Її не втримати в долонях, не побачити очима, не пояснити одним словом. Для тих, хто ніколи її не втрачав, вона може здаватися таким самим природним станом, як повітря, яким ми дихаємо. Та для тих, хто знає її справжню ціну, свобода має інший вимір. Вона має голос і пам’ять, біль і надію. І навіть колір…

Напередодні Дня Незалежності України у нашому просторі відкривається виставка живопису «Свобода має колір» — Мамуки Мамулашвілі Mamuka Mamulashvili військового, засновника і командира Georgian Legion - Грузинський Легіон ქართული ლეგიონი, людини, яка стала уособленням міжнародної солідарності з Україною, боротьби за свободу та незламності духу.

Мамука Мамулашвілі — грузин, який свідомо відмовився від успішної кар’єри та обрав боротьбу за Україну. Його шлях в Україні розпочався ще у 2014 році, коли він створив Грузинський національний легіон. Легіон воював за Дебальцеве, брав участь у боях за Луганський аеропорт. У 2016 році він офіційно став частиною Збройних сил України.

З перших днів війни і до сьогодні Мамука Мамулашвілі та грузинські добровольці продовжують брати участь у боях на різних напрямках фронту, захищаючи Україну пліч-о-пліч з українськими воїнами.

У цьому виборі є особливий символізм. Сакартвело має власний досвід боротьби за свободу, тому присутність грузинських воїнів поруч з Україною — це більше, ніж підтримка. Це солідарність людей, які знають ціну права бути вільними на своїй землі.

Та за образом командира і за бойовим досвідом є ще одна важлива сторона Мамуки — мистецтво.

Він не професійний художник, але його картини говорять безпосередньо кольором, формою, лінією. У них відчувається сильна людина, яка багато бачила, багато пережила і все ж продовжує вірити.

Його мистецтво народжується поруч із війною, але не про війну. Воно про те, заради чого людина здатна вистояти: про внутрішню свободу, пам’ять, надію і здатність бачити світ у кольорі навіть тоді, коли навколо нього темрява.

Тож Україна відзначає свою незалежність, а поруч із нею ті, хто обрав захищати її свободу зі зброєю в руках.

Саме тому напередодні Дня Незалежності ця виставка звучить особливо. Бо незалежність — це не абстрактне слово. За нею стоять люди. Українці й іноземці, які сьогодні разом тримають оборону, разом відстоюють право України бути вільною і самій визначати своє майбутнє.

І, можливо, саме тому свобода має колір.
Запрошуємо побачити його у картинах Мамуки Мамулашвілі.

Виставка триватиме з 22 серпня до 30 вересня 2026 року.

გაუმარჯოს თავისუფლებას!
Хай живе свобода!

10/08/2026

13 серпня у Бібліотеці імені Гоголя відбудеться зустріч із письменником, журналістом, ветераном та автором книги «Гра Чисел» Євген Шибалов.

Євген Шибалов - ветеран російсько-української війни, який добровільно став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. У 2022 році він сім місяців перебував у російському полоні. Саме цей важкий досвід став основою його книги «Гра Чисел».

Під час зустрічі автор відверто розповість не лише про власний шлях, а й про побратимів, яких зустрів у полоні. Це буде історія не однієї людини, а правдива розповідь про перші дні й місяці повномасштабної війни, коли тисячі добровольців стали на захист України.

Учасники матимуть можливість поспілкуватися з письменником, поставити запитання та більше дізнатися про історії, які сьогодні є частиною нашої спільної пам’яті.

📍 Бібліотека ім. М. Гоголя
вул. Велика Васильківська, 136
⏰15:00
🚇 станція метро «Либідська»

Запрошуємо всіх охочих долучитися до цієї розмови.
ЦБС Голосіївського району міста Києва
Управління культури Голосіївської РДА

Address

вУлица В. Антоновича, 25
Kyiv
01004

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 18:00
Saturday 09:00 - 17:00

Telephone

(044)287-10-02

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Бібліотека імені Василя Симоненка posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Бібліотека імені Василя Симоненка:

Shortcuts

Share

Category