16/08/2026
16 серпня минає чотири роки від дня загибелі Юрія Віталійовича Сороки — Захисника України, нашого земляка, мужнього воїна, який віддав своє молоде життя за свободу рідної землі.
Юрій народився 5 травня 1994 року в селі Іваньки. Навчався у Вінниці, продовжив освіту на Черкащині. Був молодим, сповненим енергії, мрій і планів. Кохав, будував своє майбутнє, працював, підтримував батьків, допомагав по господарству. Він хотів простого людського щастя — жити, любити, створювати, бачити мирне майбутнє.
Та доля привела його на шлях воїна ще у 2014 році. Юрій служив у прикордонному загоні на Донеччині. Його контрольно-пропускний пункт одним із перших прийняв бій із ворогом. Саме там, серед перших випробувань російсько-української війни, формувався його характер — витривалий, мужній, незламний. Там він зрозумів справжню ціну слова «захист».
Після служби Юрій повернувся до мирного життя. Одружився, працював, дбав про рідних. Здавалося, найстрашніше залишилося позаду. Але у лютому 2022 року війна знову увірвалася в життя українців.
З перших днів повномасштабного вторгнення він знову став до зброї, щоб захищати Україну. У званні старшого сержанта воював на одному з найгарячіших напрямків — під Мар’їнкою. Там, де кожен день був випробуванням, де життя залежало від мужності, витримки та побратимської підтримки, він до останнього виконував свій військовий обов’язок.
16 серпня 2022 року у бою за рідну землю життя Юрія Сороки обірвалося. Йому було лише 28 років... Він не встиг здійснити усіх своїх мрій, прожити довге життя, побачити мирну Україну, радіти майбутнім перемогам. Але він залишив після себе найцінніше — приклад мужності, вірності присязі та любові до Батьківщини.
За відвагу, самовідданість і незламність духу Юрія Віталійовича Сороку посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Його ім’я назавжди пов’язане з рідною землею. На честь Юрія у Іваньківській гімназії, випускником якої він був, відкрито меморіальну дошку.
Чотири роки минуло... Та для рідних біль не вимірюється роками. Нехай пам’ять про Юрія Сороку буде вічною. Нехай його ім’я живе у серцях земляків, а його подвиг ніколи не буде забутий. Вічна пам’ять і слава Герою!