05/08/2026
ГОЛОВА ГРОМАДИ ТЕПЕР ОЧОЛЮЄ ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ НАСПРАВДІ – РОЗБІР ДЛЯ ГОЛІВ ГРОМАД ЛЬВІВЩИНИ
Вчора, 4 серпня 2026 року, Президент України підписав закон, на який система захисту дітей чекала майже чотири роки. Йдеться про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв'язку з утворенням Державної служби України у справах дітей» (законопроєкт № 7087, Закон № 2541-IX). Очікуємо завтра дату набрання чинності закону.
Коротка хронологія, щоб не було плутанини з номерами: законопроєкт зареєстровано 22.02.2022, прийнято за основу 14.04.2022, ухвалено 28.07.2022, повернуто з пропозиціями Президента 16.08.2022, повторно прийнято з урахуванням цих пропозицій 30.08.2022 – і саме сьогодні повернуто з підписом Глави держави. Тобто чинним стає текст від 30.08.2022 за № 2541-IX, а не первинна редакція законопроєкту. Це важливо: багато хто досі цитує стару редакцію.
Серед комітетів, яким законопроєкт передавали на опрацювання у 2022 році, був і Комітет ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції, який на той час очолював Дмитро Лубінець – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
1. ГОЛОВНЕ: ХТО ТЕПЕР ВІДПОВІДАЄ ЗА ДИТИНУ В ГРОМАДІ
Закон вносить дві норми, які змінюють конфігурацію відповідальності.
Перше. Стаття 11 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнюється новою частиною: «Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад є органами опіки та піклування, уповноваженими на захист прав і законних інтересів дітей, а також повнолітніх фізичних осіб, які потребують опіки та піклування». Аналогічно змінено статтю 56 Цивільного кодексу та статтю 11 Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Друге. Частина третя статті 12 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнюється трьома словами: сільський, селищний, міський голова «очолює орган опіки та піклування».
Крім того, стаття 1 цього ж Закону доповнюється визначенням: «повноваження органу опіки та піклування – спеціальні передбачені законами України повноваження і процедури виявлення, представлення та забезпечення законних прав та інтересів дітей і повнолітніх фізичних осіб, які за віком, станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки».
Тлумачення. Закон не запроваджує нового окремого виду юридичної відповідальності голови – ані нового складу правопорушення, ані нової санкції. Він робить інше, значно суттєвіше: персоніфікує посадову особу, яка очолює орган опіки та піклування. Досі в багатьох громадах питання дитини «розчинялося» між радою, виконкомом, соцзахистом і освітою, а винних не було. Тепер у законі є прізвище посади.
Звідси цілком реальні наслідки: дисциплінарна відповідальність посадових осіб, відповідальність за статтею 367 Кримінального кодексу (службова недбалість) там, де бездіяльність органу опіки призвела до тяжких наслідків для дитини, підстава для реагування прокуратури, Уповноваженого з прав людини та суду, а також відповідальність держави за порушення позитивних зобов'язань за статтями 3 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Формула «це не моя компетенція» більше не працює.
2. НОВА СТАТТЯ 34-1: ПЕРЕЛІК, ЯКИЙ ТРЕБА РОЗДРУКУВАТИ І ПОКЛАСТИ НА СТІЛ
Закон доповнює Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» новою статтею 34-1 «Здійснення діяльності органу опіки та піклування (пов'язаної із захистом прав дитини)». Це ключова норма для громад, і вона чітко ділить повноваження на дві групи.
Власні (самоврядні) повноваження виконкому – серед них:
- здійснення повноважень органу опіки та піклування стосовно дітей;
- захист прав усіх дітей, які проживають на території громади (а не лише «своїх» за реєстрацією);
- виконання функцій законного представника дитини у передбачених законом випадках;
- надання правової допомоги батькам і дітям щодо здійснення батьківських прав і обов'язків;
- розгляд повідомлень про батьків, які ухиляються від обов'язків, вчиняють насильство, жорстоко поводяться з дітьми, відмовляються від надання дитині медичної допомоги або забрати її із закладу охорони здоров'я;
- захист дитини, залишеної в пологовому відділенні, підкинутої чи знайденої, забезпечення реєстрації її народження та негайне влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків;
- встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків, організація роботи з повернення дитини в сім'ю або надання їй статусу;
- виявлення, відібрання, облік, влаштування та забезпечення прав дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей у складних життєвих обставинах, дітей, життю чи здоров'ю яких існує загроза;
- розв'язання спорів між батьками щодо материнства, батьківства, реєстрації народження, виховання, місця проживання дитини, участі у вихованні того з батьків, хто проживає окремо;
- представлення інтересів дитини в судових засіданнях, у тому числі у справах про відібрання дитини;
- забезпечення встановлення опіки та піклування, застосування інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
- захист житлових та майнових прав дітей;
- контроль за цільовим використанням аліментів; заходи із запобігання та протидії домашньому насильству;
- захист прав дітей, розлучених із сім'єю; повернення в Україну дітей, місцем походження яких є ця громада;
- забезпечення виконання договорів про організацію діяльності прийомної сім'ї та ДБСТ, включно із соціальним супроводженням;
- створення служби у справах дітей – вид підрозділу та статус юридичної особи публічного права визначає місцева рада.
Делеговані повноваження (за них громада підзвітна і підконтрольна службі у справах дітей РДА):
- негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров'ю;
- звернення до суду з позовами про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення прав, інші позови на захист дитини;
- виявлення, надання статусу та влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
- діяльність щодо усиновлення та сімейних форм виховання, внесення відомостей до єдиного банку даних;
- передання під опіку, піклування, влаштування у прийомну сім'ю чи ДБСТ, створення прийомних сімей і ДБСТ;
- надання згоди на усиновлення дитини, якщо опікун або піклувальник такої згоди не надав;
- контроль умов утримання, навчання, виховання усиновленої дитини, дитини під опікою, у прийомній сім'ї чи ДБСТ;
- перевірка умов утримання і виховання дітей у сім'ях, щодо яких надійшло повідомлення про можливе порушення прав, та вжиття заходів щодо негайного відібрання за наявності безпосередньої загрози.
Окремо звертаю увагу: Закон виключає пункт 1 частини другої статті 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» – відповідне регулювання перенесено до нової статті 34-1. Багато діючих положень про виконавчі органи рад досі посилаються саме на цей пункт. Їх треба переписати.
Практичний висновок: розмежування власних і делегованих повноважень має бути прямо відтворене у Положенні про службу у справах дітей та в розподілі обов'язків. Це не формальність – від цього залежить, хто перед ким звітує і хто відповідає за конкретний епізод.
3. ЄДИНА ВЕРТИКАЛЬ: ХТО КОМУ ПІДПОРЯДКОВАНИЙ
Закон у новій редакції статті 4 Закону «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» вибудовує чотири рівні.
Держслужба України у справах дітей – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. На неї покладено попередження, виявлення і припинення випадків порушення прав дитини, повноваження компетентного органу з питань усиновлення, координацію ЦОВВ та органів місцевого самоврядування, виконання Конвенції ООН про права дитини. Веде централізований облік, забезпечує єдиний банк даних, здійснює контроль і координацію діяльності служб у справах дітей, проводить експертизу проєктів НПА на відповідність Конвенції, координує співпрацю з ЮНІСЕФ.
Обласний рівень (служба у справах дітей ОДА) – координація та методологічне забезпечення, регіональний облік, контроль за станом виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень, моніторинг дотримання прав дітей, контроль умов утримання дітей у закладах з цілодобовим перебуванням, у патронатних сім'ях, у сім'ях опікунів, у ДБСТ і прийомних сім'ях, організація навчання та підвищення професійної компетенції працівників служб громад.
Районний рівень (служба у справах дітей РДА) – контроль виконання громадами делегованих повноважень, аналіз рішень органів опіки та піклування громад, перевірка інформації про порушення прав дітей шляхом відвідування дитини за місцем проживання, навчання, роботи, контроль за своєчасністю надання статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рівень громади – служба у справах дітей міської, селищної, сільської ради. Ключова норма: служби у справах дітей громад підпорядковуються відповідним радам, але підзвітні та підконтрольні (у частині делегованих повноважень) службам у справах дітей районних та обласних держадміністрацій і Держслужбі України у справах дітей.
Статус служби. Служби у справах дітей рад є окремими структурними підрозділами (департамент, управління, відділ або сектор), мають власний бланк і печатку. Питання надання їм статусу юридичної особи публічного права вирішує рада. Для порівняння: служби у справах дітей обласних і районних держадміністрацій є юридичними особами публічного права за самим законом.
Штатні нормативи (важливо для бюджетування): один працівник на 1 тисячу дітей у сільській місцевості, один – на 1,5 тисячі дітей у місті, але не менше ніж один працівник на територіальну громаду, якщо в громаді проживає менше 1 тисячі дітей. Для РДА – один на 5 тисяч дітей, але не менше трьох. Для ОДА – один на 15 тисяч дітей.
4. ГРОМАДИ ОТРИМУЮТЬ ПОВНОВАЖЕННЯ, ЯКИХ РАНІШЕ НЕ МАЛИ
Це, можливо, найважливіша практична зміна, і саме вона знімає багаторічну несправедливість щодо сільських і селищних громад.
Раніше сільські та селищні громади мали обов'язок виявляти дітей, але не мали повноважень їх обліковувати і влаштовувати у сімейні форми виховання. Дитину виявляли на місці, а далі справа «їхала» до району, і громада втрачала і контроль, і можливість допомогти.
Тепер, за новою редакцією статей 214, 215, 256-4, 256-8 Сімейного кодексу:
- місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені, ведуть служби у справах дітей міських, селищних, сільських рад за місцем походження дитини;
- облік громадян України, які бажають усиновити дитину, ведеться службами у справах дітей за місцем їх проживання;
- рішення про створення прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу і про влаштування до них дитини приймає виконавчий комітет міської, селищної, сільської ради;
- якщо протягом одного місяця з дня надходження відомостей про дитину не виявилося осіб, які бажають її усиновити або взяти під опіку чи піклування, служба зобов'язана подати інформацію на регіональний і централізований облік;
- посередницька та комерційна діяльність щодо усиновлення, передання під опіку, піклування, влаштування у прийомні сім'ї та ДБСТ забороняється (нова редакція частини першої статті 216 СК).
Важливий нюанс щодо договорів: рішення про створення прийомної сім'ї чи ДБСТ ухвалює виконком громади і саме він укладає договір та зобов'язаний співпрацювати з прийомними батьками, але контроль за виконанням договору здійснюють служби у справах дітей обласних і районних держадміністрацій. Це той випадок, де громаді варто наперед вибудувати робочу комунікацію з обласною службою, а не з'ясовувати стосунки за фактом перевірки.
Ще одна зміна, яку легко пропустити: частина п'ята статті 63 Цивільного кодексу тепер прямо встановлює, що малолітній або неповнолітній особі призначається один опікун чи піклувальник (кілька може бути призначено лише повнолітній особі).
Також громади отримують інструменти інфраструктури: центри соціально-психологічної реабілітації дітей можуть створюватися, реорганізовуватися та ліквідовуватися в тому числі міськими, селищними, сільськими радами і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей засновника. Центри медико-соціальної реабілітації дітей створюються органами місцевого самоврядування за погодженням з Держслужбою у справах дітей і МОЗ.
5. ВОЄННИЙ КОНТЕКСТ: РОЗШИРЕНО ВИЗНАЧЕННЯ «ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ»
Закон викладає в новій редакції абзац десятий статті 1 Закону «Про охорону дитинства». До цієї категорії тепер прямо віднесено дітей, батьки яких:
- не виконують батьківські обов'язки через перебування на територіях бойових дій, у тимчасовій окупації, в оточенні (блокуванні);
- перебувають у розшуку як зниклі безвісти або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин;
- є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора);
- позбавлені особистої свободи (затримані, взяті в заручники) органами влади держави-агресора, окупаційних сил чи окупаційних адміністрацій.
Також уперше на рівні закону закріплено: «Забезпечення, дотримання та захист прав і свобод кожної дитини є загальнонаціональним інтересом держави» (доповнення до статті 3 Закону «Про охорону дитинства»), і введено легальне визначення поняття «права дитини» та «сімейні форми виховання».
У переліку повноважень служб у справах дітей громад з'явився окремий обов'язок виявляти та вести облік дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, та вживати заходів для надання таким дітям відповідного статусу.
Для прифронтових територій: військово-цивільні адміністрації отримали повноваження органу опіки та піклування (доповнення до статті 4 Закону «Про військово-цивільні адміністрації»).
6. ЗМІНИ В СУДОВИХ ПРОЦЕДУРАХ
Це стосується юристів громад і служб у справах дітей безпосередньо:
- обов'язкова участь прокурора у справах про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини та усиновлення (зміни до статей 45 і 56 ЦПК);
- підготовка справи про усиновлення – не більше 5 днів з дня відкриття провадження; підготовче засідання не проводиться;
- розгляд справи про усиновлення – не більше 30 днів з дня відкриття провадження;
- апеляційна скарга на рішення про усиновлення – 10 днів з дня його проголошення;
- суддя на стадії підготовки вирішує питання про участь у справі органу опіки та піклування, прокурора, осіб, у сім'ї яких виховується дитина (прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, законні представники).
Строки стиснуто радикально. Якщо служба у справах дітей громади не встигне підготувати висновок органу опіки та піклування – зірветься весь процес. Готуйте документи заздалегідь.
7. КОЛИ ЗАКОН НАБИРАЄ ЧИННОСТІ – ЮРИДИЧНА ОСОБЛИВІСТЬ, ЯКУ ТРЕБА РОЗУМІТИ
Тут є нюанс, про який варто сказати відверто. Розділ ІІ Закону встановлює: «Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року», з трьома винятками. Ця дата була написана у 2022 році, а підпис Президента з'явився у 2026-му.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Оскільки встановлена законом дата вже минула, за системним тлумаченням Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Ретроактивної дії з 2023 року він мати не може.
Це моя правова позиція. Наполегливо рекомендую громадам дочекатися офіційного оприлюднення тексту в «Голосі України» та на порталі Верховної Ради і, за потреби, офіційного роз'яснення Міністерства юстиції чи Держслужби у справах дітей – саме від дати опублікування рахувати всі строки.
Три положення мають окремі дати:
1. З дня, наступного за днем опублікування – набирають чинності доручення Кабінету Міністрів (місячний строк на прийняття підзаконних актів) та нове визначення «дітей, позбавлених батьківського піклування» з воєнними категоріями. Тобто норма про дітей військовополонених, зниклих безвісти та дітей з окупованих територій запрацює негайно.
2. Після припинення або скасування воєнного стану (з першого числа наступного місяця) – набирає чинності норма про штатну чисельність працівників служб у справах дітей громад. Це означає: обов'язок створити службу діє одразу, а норматив «один працівник на 1 тисячу дітей» стане обов'язковим після воєнного стану. Не використовуйте це як привід не створювати службу – використовуйте як час на підготовку бюджету.
3. Після внесення змін до Закону «Про місцеві державні адміністрації», якими буде запроваджено механізм забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування, – набирає чинності повноваження служб у справах дітей РДА перевіряти акти рад громад та їх виконавчих органів на відповідність Конституції та законам України. Це найчутливіша для самоврядування норма, і вона свідомо «заморожена» до появи конституційного механізму нагляду.
