02/09/2026
#Критика
У часописі «Критика» (№11-12, 2025 р.) опублікована стаття Віталія Жежери «Розваги філолога в прозі», яка присвячена Станіславу Росовецькому – літературознавцю, фольклористу, викладачу та письменнику.
Станіслав Казимирович Росовецький народився 20 березня 1945 р. в місті Герцеброк (Німеччина). Влітку 1945 р. батьки-остарбайтери переїхали в СРСР. Після школи працював слюсарем в Лисичанську, Луганської області. У 1964 р. вступив на російське відділення Київського університету імені Т. Г. Шевченка, в 1967 р. отримав медаль «За кращу наукову студентську роботу».
Однак замість аспірантури після університету в 1969 р. Станіслав потрапив лейтенантом в радянську армію. За два роки служби написав главу кандидатської дисертації. У 1971—1974 рр. він навчався в аспірантурі Київського університету, був останнім аспірантом професора О. А. Назаревського, київського учня академіка В. М. Перетца.
З 1974 р. С. Росовецький працює асистентом кафедри історії літератури Київського університету, з 1979 р. старшим викладачем, з 1983 – доцентом тієї ж кафедри. У 2004 р. він захистив в Київському університеті докторську дисертацію на тему «Фольклорно-літературні взаємозв'язки: генетичний аспект» (за спеціальностями «Українська література», «Фольклористика»).
З 1992 р. Станіслав Казимирович доцент, з 2004 по 2019 рр. – професор кафедри фольклористики Інституту філології Київського університету.
Його наукові роботи (більше 360) публікувалися, крім України, в Бельгії, Німеччині, Білорусі, Канаді, Литві, Польщі, США, Туреччині, Узбекистані, Франції, Естонії українською, англійською, французькою, турецькою та російською мовами.
У 1996 — 2001 рр. С. Росовецький — головний редактор журналу «Православ'я і культура» (Київ).
Першу статтю по українознавчій проблематиці письменник надрукував в 1978 р., брав участь в науковому перевиданні «Історії української літератури» М. С. Грушевського (1993 — 1996) в 6-ти томах, 9-ти книгах (завершив одноосібно), написавши, зокрема, концептуальні коментарі до 8-ми книг. У 1994 р. на конкурсі фонду «Відродження» виграв два гранти його рукопис підручника «Український фольклор». Видано тільки в 2005 — 2006 рр.
Ґрунтовна монографія «Шевченко і фольклор» вийшла трьома виданнями (2011, 2015 та 2016 рр.) і отримала високу оцінку фахівців.
Станіслава Казимировича немає з нами уже чотири роки, але стараннями вдови – Юлії Дядищевої-Росовецької – та видавця Сергія Саломатіна, колишнього студента С. Росовецького, й далі виходять книжки, яких автор не встиг оприлюднити за життя. Зокрема, побачили світ два видання його п’єс (про них «Критика» писала у №9-10 за 2024 р.), а восени 2025 р. вийшли три книжки прози: «Жорстокий київський романс», «Мерці орденоносного цукрозаводу», «Між друкарів і скоморохів».
С. К. Росовецький із приводу своїх белетристичних спроб писав у спогадах: «Якщо в минулому тисячолітті я розважався, міняючи наукові спеціальності (чим тільки не займався!), то в новому чудово розважаюся худлітом, почавши писати українською і російською мовами прозу й драматургію…Радий, що разом зі мною розважаються й тисячі читачів. Я не соромлюся своєї роботи в жанровій або масовій літературі, більше того, саме вона видається мені надзвичайно важливим засобом для естетичного розвитку сучасного читача, повернення його, не побоюся високих слів, до гуманістичних ідеалів класики».
Приходьте до читальної зали Волинської обласної бібліотеки для юнацтва, щоб дізнатись ще більше про життя та творчість Станіслава Росовецького.