03/09/2026
Як фізично взаємодіяти поряд з людиною, яка користується кріслом колісним
Те, як ми вітаємося або прощаємося зі старими друзями чи новими знайомими, жодним чином не пов’язано з інвалідністю. Що буде доречно – потиснути руку, торкнутися кулаками, кивнути головою, посміхнутися та сказати «привіт» або ж міцно обійняти – визначає особистий рівень взаємодії. Хтось навіть з близькими не сприймає обійми. А для когось такий тактильний контакт – додатковий заряд енергії.
Сумніваєтеся? Спитайте. І якщо людина на кріслі колісному готова обійнятися, то для цього достатньо трохи присісти – ставати на коліно буде перебільшенням. Краще, наприклад, зайняти позицію збоку крісла — справа чи зліва, щоб забезпечити комфортний контакт.
Природні дотики чи жести у транспорті — це нормальна частина взаємодії й не мають уникатися, оскільки вони сприяють інтеграції, а не створюють бар’єри.
Не чіпайте крісло без дозволу, не постукуйте та не перевіряйте матеріал. Якщо ненавмисно зроблено щось, що людині не подобається, вона може м’яко вказати на це, наприклад: «Не роби цього, мені це неприємно».
Категорично не можна нависати над людиною, кричати їй у вухо, а також спиратися на крісло колісне чи чіпати його без дозволу – це порушення особистого простору. І будь-який допоміжний засіб пересування (зокрема й тростини, милиці чи ходунки / ролатори) є його частиною.
Перш ніж запрошувати людину на кріслі колісному разом відвідати заклад чи подію, слід перевірити безбар’єрність входу (в ідеалі – всього приміщення) та наявність доступної вбиральні. Або ж запропонувати людині самій обрати місце зустрічі: зазвичай користувачі крісла колісного вже мають кілька перевірених варіантів чи розуміються на зручних для себе маршрутах.
Пропонуйте допомогу людині з інвалідністю тактовно. Спершу оцініть ситуацію: чи дійсно їй потрібна ваша підтримка. Наприклад, людина може просто стояти, пити каву чи насолоджуватися видом, і це не означає, що її потрібно «рятувати». Ваші непрохані дії та пропозиції можуть бути недоречними.
Якщо ви помітили, що людина перед сходами чи бар’єром виглядає розгубленою, озирається й шукає когось очима, то, можливо, їй справді потрібна допомога. Тоді підійдіть, представтеся та запитайте: «Я бачу, що тут незручно. Чи потрібна вам допомога? Як саме я можу вам допомогти?»
Також варто розуміти, що такі люди часто самі попросять про допомогу у потрібний момент. Орієнтуйтеся на потреби людини, а не на власне бажання «вчинити добро».
Якщо людина погоджується на допомогу, наприклад, пройти через двері, подолати поріг, завантажити крісло колісне в автомобіль чи подолати бордюр, запитайте, за яку частину крісла можна взятися, щоб це було зручно для обох. Людина пояснить, як діяти. А ще краще пройдіть навчання для опанування базових навичок і методів супроводу та допомоги.
Коли людина рухається у комфортному для себе темпі, навіть повільному, не треба її прискорювати. Якщо спокійно стоїть біля магазину, то може зовсім не збиратися всередину і просто на когось чекати.
Тому не робіть того, про що вас не просили. Неправильні дії можуть призвести до втрати рівноваги та травмування. Не можна штовхати людину разом із кріслом, торкатися її речей чи втручатися у її дії без попереднього узгодження.
І якщо необхідного досвіду немає, уточніть: які дії та у якій послідовності краще виконати. Адже відповідь не завжди очевидна і, ймовірніше, людина пояснить більш зрозуміло.
Допомагаючи людині на кріслі колісному, тримайтеся лише за раму - нерухому частину крісла. Захоплення за рухомі елементи, такі як великі колеса чи боковини, може бути небезпечним.
Перед допомогою обов’язково оцініть свої сили, щоб уникнути ризику травмування і себе, і людини в кріслі. Не соромтеся сказати, що необхідна допомога буде для вас складною. Краще залучити до процесу інших людей та розподілити навантаження, ніж після двох самостійно подоланих сходинок зрозуміти, що ні зрушити крісло колісне далі, ні повернутися назад можливості немає.
Не створюйте додаткових труднощів. Наприклад, не закривайте важкі двері, щоб створити «рівні умови». Краще зосередьтеся на тому, як зробити простір доступнішим для всіх.
Змушувати інших допомагати без їхньої згоди також некоректно. Наприклад, штурхати дитину з наказом «Допоможи йому!» створює напружену атмосферу. Це не враховує бажання чи готовність самої дитини до взаємодії.
Якщо людина відмовилася від допомоги, прийміть це спокійно: скажіть «Добре, звертайтеся, якщо знадобиться». Не наполягайте, поважайте її право розраховувати на власні сили. Залишайтеся відкритими до взаємодії без тиску.
У будь-якій комунікації, навіть якщо вам відповідають у неввічливій формі, пам’ятайте: перед вами — людина. Людина, яка може бути в поганому настрої, яка може не розуміти субординації чи правил комунікації. Її поведінка може бути зумовлена життєвим досвідом, умовами виховання або іншими обставинами. Зберігайте повагу й не допускайте емоційної ескалації.
Якщо ви бачите поруч з людиною собаку-терапевта або собаку-поводиря (часто вони мають жовту стрічку на нашийнику), пам’ятайте, ця собака – на службі. Тобто, її не можна торкатися, гладити, кликати тощо.
✅«Довідник безбар’єрності» 👉 https://bf.in.ua
✅ Державна служба якості освіти та управління Служби долучені до реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року 👉 https://sqe.gov.ua/gromadskosti/bezbariernist.
Навчаймо без бар'єрів!
#Безбарєрність
#ЯкістьОсвіти