30/11/2022
якщо орендар каже що ніколи не підписував договір, а його паспорт вкрали і навіть довіка є ...
Історія досить типова або краще - топова !!!
коли справа стосується недобросовісних орендарів, які замість розрахунку з Орендодавцем, намагаються ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язаннь, визнаючи договір оренди - недійсним.
І частково їм це вдається… проте далеко не завжди, і не остаточно)
Історія довготриваюча, тому буде кілька епізодів
Учасники нашого кейсу : Орендар 😡
Орендодавець 😂
Мама Орендодавця 😇
ДІЯ перша : (спроба Орендодавця 😂 отримати кошти від Орендаря 😡 в добровільному порядку )
Орендодавець 😂 : Шановний Орендар 😡 розрахуйтеся будьласка за оренду, у вас є борг за останні 6 місяців оренди приміщення яким ви користувалися.
Орендар: 😡 я нічого у вас не орендував!!!
Орендодавець 😂 : взагалі-то орендували,ви підписали Договір, отримали приміщення і взяли на себе певні зобов’язання.
Орендар: 😡 я не підписував Договір, в мене вкрали паспорт, якщо ви звернетесь до суду, я скоріше за все прийду в засідання з мамою.
Орендодавець 😂 :з мамою ?
Орендар 😡 : мама точно знає що я нічого не підписував і що в мене ж вкрали паспорт !!! ще до підписання Договору оренди. Тому звертайтесь кудизавгодно, я нічого не підписував, Правда мам ?
Мама Орендодавця : 😇 він точно не міг такого підписати, бо він 😡 в день підписання договору напружено працював, правда неофіційно, і точно згадати де саме не може ніхто, але це так.
Орендодавець 😂 : я змушений звернутися до суду, бо хтось точно орендував то приміщення і в Договорі підпис Орендаря 😡 і ніби ви були при підписанні Договору, може трохи худіші, ніж зараз, але точно ви Шановний Орендар 😡.
ДАЛІ ПОДІЇ РОЗВИВАЛИСЯ НАСТУПНИМ ЧИНОМ:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, стягнуто з Орендаря 😡 на користь Орендодавеця 😂заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень в розмірі 115 484, 34 грн.
Проте, Орендар 😡у червні 2019 року звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 20 січня 2016 року.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що на початку травня 2015 року в нього викрадено паспорт, виданий 04 жовтня 2005 року Шевченківським ЛМУ УМВС України у Львівській області. 27 травня 2015 року Шевченківський РВ ГУДМС України у Львівській області видав йому новий паспорт громадянина України.
Позивач зазначав, що після викрадення паспорта, 20 січня 2016 року, між Орендодавцем 😂 та невстановленою особою від його імені укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке перебуває у власності відповідача. Про існування зазначеного договору він дізнався лише в кінці грудня 2017 року, отримавши ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі за позовом Орендодавця 😂 до нього про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року з нього стягнуто 115 484, 34 грн заборгованості за договором оренди, який він не підписував.
Рішенням від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, Галицький районний суд м. Львова позов задоволив. Визнав недійсним договір від 20 січня 2016 року оренди нежитлового приміщення у м. Львові, укладений між Орендодавця 😂. та Орендарем 😡
І ніби все склалося для Орендаря😡, адже Договір оренди визнано недійсним, борг повертати не потрібно і можна надалі розповідати історію про втрачений паспорт ))), але Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду мав з цього приводу дещо іншу думку :
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Сторони 20 січня 2016 року уклали договір оренди нежитлових приміщень.
Відповідно до довідки Міграційної служби України у Львівській області від 13 січня 2018 року Шевченківський РВ ГУ ДМС України у Львівській області видав Орендар 😡 27 травня 2015 року паспорт, взамін втраченого паспорта громадянина України, виданого Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 04 жовтня 2005 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, стягнуто з Орендаря 😡 на користь Орендодавця 😂заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень в розмірі 115 484, 34 грн.
Рішенням від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, Галицький районний суд м. Львова позов задовольнив.
Визнав недійсним договір від 20 січня 2016 року оренди нежитлового приміщення у м. Львові, укладений між Орендодавцем 😂 та Орендарем 😡
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що оскільки оспорюваний договір підписаний не позивачем, а іншою особою з наслідуванням його підпису, тому правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової формі правочину, та підлягає визнанню недійсним.
У касаційній скарзі Орендодавець 😂 : ПОКЛИКАВСЯ на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Верховний Суд погодився з викладеними доводами касаційної скарги з таких підстав.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), яка не встановила підстав для відступу від зазначених висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) викладено такі висновки, які підлягають врахуванню.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини друга статті 207 ЦК України).
Підпис є невід’ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов’язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
У тому випадку коли сторона не виявляла своєї волі до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов’язків, тоді правочин є таким, що не вчинений, права та обов’язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо простої письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
У справі, що переглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, яку аргументував тим, що він цей договір не підписував, не укладав. Тоді як за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), такий спосіб захисту не передбачений законодавством, тобто не є правомірним способом захисту, та не є ефективним, чого суди першої та апеляційної інстанцій не врахували.
РЕЗУЛЬТАТ
Касаційну скарга Орендодавця 😂 задоволена.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Орендаря 😡 до Орендодавця 😂 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 20 січня 2016 року відмовлено.
Стягнуто судові витрати.
Усім причетним дякую. @Христина Кравчук 🔝🔝🔝
Компанія Yanchak&Partners надає гнучкий підхід до роботи, з чітким розуміння потреб своїх клієнтів.
