04/08/2026
«Треба вірити, що вийдеш із позиції живим»: історія прикордонника 7 прикордонного Карпатського загону Василя
Життя Василя не раз змінювало напрямок. Строкова служба, майже тринадцять років у Державній кримінально-виконавчій службі України, робота будівельником за кордоном, а згодом - свідоме рішення знову вдягнути однострій. Коли країна бореться за своє майбутнє, він обрав не чекати, а стати на її захист.
Василь родом із Львівщини. Після школи навчався у Житомирському державному технологічному університеті за спеціальністю «Технологія деревообробки», паралельно проходив строкову військову службу. У 2006 році розпочав службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, якій присвятив майже тринадцять років.
Після звільнення повернувся до цивільного життя. Працював у будівельній сфері, їздив за кордон. Саме там його застала звістка про початок повномасштабного вторгнення.
Василь повернувся до України. Пошуки свого місця завершилися у 2024 році, коли він підписав контракт і приєднався до лав Державної прикордонної служби України.
Службу розпочав у відділі прикордонної служби «Краківець». За кілька місяців вирушив виконувати бойові завдання на Донеччину та Луганщину.
З лютого до червня 2025 року Василь разом із побратимами тримав оборону, щодня живучи між небезпекою та надією. Побут на передовій був максимально простим, але надзвичайно складним. Воду, продукти, боєприпаси та інші необхідні речі доставляли великими безпілотниками. Іноді серед необхідного знаходилося місце й для солодощів - маленького нагадування про мирне життя, яке чекало попереду.
Власного джерела води на позиціях не було. У відносно безпечні моменти військовослужбовці перебігали до сусідньої позиції, де був викопаний колодязь. Але навіть такі, здавалося б, звичайні речі вимагали неабиякої сміливості. Над позиціями майже безперервно кружляли ворожі безпілотники, а будь-який вихід з укриття міг коштувати життя.
Окрім постійних скидів боєприпасів, противник застосовував газ, намагаючись вибити оборонців із позицій. Безперервні обстріли, атаки FPV-дронів, контузії - усе це стало частиною фронтової реальності. Та навіть у найважчі моменти поруч залишалися ті, на кого можна було покластися.
«Найкращими побратимами були ті хлопці, з якими довелося служити. Я задоволений, що був поруч саме з такими людьми», - говорить Василь.
Саме побратими, за його словами, допомагали не втрачати віру та витримувати все, що випадало на їхню долю.
Після завершення бойового відрядження Василь повернувся до служби у відділ прикордонної служби «Краківець», де сьогодні продовжує виконувати обов’язки.
Він переконаний: найгірше рішення - чекати. «Не треба чекати. Ворог не сидить на місці. Не чекайте, поки він прийде до вашого дому - тоді може бути вже запізно».
Василь знаходить час і для захоплення, яке супроводжує його ще з дитинства. Любов до мотоциклів йому прищепив батько, а сьогодні у вільні години прикордонник власноруч відновлює свою «Яву».
«Люблю ремонтувати свої мотоцикли. Якщо є трохи вільного часу - щось підремонтую, підтягну, доведу до ладу. Люблю спокійно покататися».
Найбільше його захоплює життя. Те саме життя, за яке він разом із побратимами боровся у Серебрянському лісі.
І коли Василя запитують, що допомагало витримувати найважчі дні на передовій, відповідь звучить просто й щиро: «Треба вірити, що вийдеш із позиції живим».
Саме така віра, підтримка побратимів і готовність стояти до кінця допомагають українським захисникам щодня виконувати свій обов’язок. Історія Василя - це не лише про військову службу. Це історія людини, яка свідомо обрала захищати свою державу, доводячи власним прикладом: сила України починається з особистого рішення кожного.
Більше про історію Василя дивіться у відео.
Хочеш служити пліч-о-пліч із такими, як Василь?
Долучайся до 7 прикордонного Карпатського загону.
📍Адреса: м. Львів, вул. Личаківська, 74
🖋️Анкета онлайн: https://anketa-lviv.dpsu.gov.ua/.
📞Контакти: +38 (067) 292 51 19, +38 (067) 181 60 31
