Зоологічний музей ЛНУ ім. Івана Франка

19/02/2022

🕯 З сумом повідомляємо, що 14 лютого 2022 року померла Романова Христина Йосипівна – зберігач фондів I категорії Зоологічного музею.
Христина Йосипівна народилася 24.04.1954 р. у Львові. Протягом 1961-1971 рр. навчалася у Львівській СШ № 1 (нині Перша Львівська гімназія). Протягом 1971-1973 рр. працювала фасувальницею в аптеці № 25 м. Львова. З 1976 по 1982 рік – навчання на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка.
Після закінчення ВУЗу у 1976-1979 рр. – лаборант кафедри морфології і систематики рослин; з 1979 по 1983 рік – інженер у відділі охорони природи Київського філіалу Інституту ботаніки АН УРСР, з 1983 по 1996 – старший лаборант Інституту фізики конденсованих систем НАН України, а протягом 1986-1987 років – викладач біології (за сумісництвом) Львівського технікуму зв’язку (нині Львівського коледжу Державного університету телекомунікацій).
Весною 1997 року Христина Йосипівна прийшла працювати у Зоологічний музей, де й працювала по нинішній день зберігачем фондів. За час роботи проявила себе як хороший спеціаліст у галузі популяризації зоологічних знань. Напевно, краще ніж вона, екскурсії для малих дітей – школярів та вихованців з дитсадка, ніхто не проводив. Постійно вдосконалювала свої знання із загальної зоології та навички роботи з дітьми. Неодноразово вела екскурсії людям поважного віку. Приділяла увагу й науковим колекціям музею і є співавтором чотирьох каталогів колекцій. Вона була чуйною людиною і, як тільки могла допомагала у вирішенні різноманітних проблем як співробітникам музею, кафедри, факультету, так і студентам та аспірантам.
Це відчутна втрата для всіх нас і ми сумуємо з цього приводу й висловлюємо співчуття родині, колегам, друзям.
Чин похорону відбудеться у понеділок 21.02.2022 р. о 13.00 з каплиці по вул. Пекарській, 52.

13/02/2022

Бочкоподібна, росте на дні моря, не пересувається, може брунькуватися.. і ні, це не рослина. Не вірите? Тоді ми йдемо до Вас!😏
Асцидії (Ascidiacea) – це малорухомі морські хордові тварини, поодинокі або колоніальні, розмірами від 1 мм до 40-50 см. Їхнє тіло вкрите спеціальною захисною оболонкою (тунікою), тому підтип до якого належать асцидії називають Покривники (Tunicata). Ці істоти мають багато дивовижних рис, і ми спробуємо розповісти Вам про кілька з них.
🔸У асцидій трубчасте серце, від якого відходять дві великі судини, що далі розгалужуються. Котра судина є артерією, а котра веною визначити не так просто, бо кров у серці здатна рухатися то в одному, то в іншому напрямках – так званий маятниковий режим роботи. Унікальне явище у тваринному світі!😎
🔸А ще в їхній крові дуже високий вміст сірчаної кислоти, а в деяких виявлено ванадій! Асцидії поглинають його із води для захисту від хижаків. У Японії їх вирощують на спеціальних морських полях, збирають, спалюють і отримують попіл, в якому міститься ванадій у вищій концентрації, ніж у руді багатьох родовищ!
🔸У асцидії Ecteinascidia turbinata виявлено дуже цінні для медицини речовини, як наприклад, алкалоїд трабектедин, що володіє протипухлинними властивостями.
🔸Асцидії – гермафродити. Але розмножуються вони не тільки статевим шляхом (коли утворюється вільноплаваюча розселювальна личинка, схожа на пуголовка земноводних), але й вегетативно, шляхом брунькування! Зазвичай бруньки утворюються в судинах туніки, на спеціальних виростах, чи з боків тіла. Проте, найцікавішим є пілоричне брунькування. В результаті такого розмноження з однієї материнської особини утворюються дві не зовсім «нові» особини, точніше «нові» тільки на половину🤨 В процесі розмноження з материнського організму утворюються дві незалежні одна від одної бруньки, кожна з них має лише половину потрібних органів, іншу половину – доповнює материнський організм.
🔸Личинки асцидій мають багато прогресивних рис будови: краще розвинену нервову систему, органи чуття, органи руху. Асцидії ж в дорослому віці мають спрощену будову. Чому? Бо, як тільки вільноплаваюча личинка осідає на одному місці, зупиняється – зникає все те, чим вона не користується, все, що не потрібне. Отже, завжди рухаймося вперед! Адже рух – це життя (в широкому сенсі слова)!!!
🔸Ну і як без кулінарії? Деяких асцидій використовують в їжу в сирому, вареному, сушеному чи маринованому вигляді. Наприклад, у Кореї та Японії, популярною їстівною асцидією є Halocynthia roretzi, її назва українською могла би звучати як морський ананас, бо тварина дійсно на нього схожа. Тільки Корея вирощує близько 40 т цієї асцидії в рік.
Після карантину приходьте до нас і Музей дивитися на цих неймовірних тварин!
Матеріал підготувала Oksana Hnatyna

Джерела світлин:
https://www.istockphoto.com/search/2/image?phrase=ascidia
https://reefguide.org/blueascidian.html
https://www.mindenpictures.com/stock-photo-sea-pineapple-halocynthia-roretzi-pair-onagawa-miyagi-japan-naturephotography-image00405544.html
https://eol.org/pages/46585165

05/02/2022

Додамо трошки тропіків у цей сірий лютневий день😎
РИБА-ХІРУРГ ОРАНЖЕВОШИПА (Naso lituratus) – один із яскравих представників тропічної родини Acanthuridae. Риб роду Naso часто називають носорогами або єдинорогами, оскільки від передньої частини їхньої голови простягається виріст, що нагадує ніс або ріг. Проте не намагайтеся знайти роги у нашого героя – оранжевошипий хірург відрізняється від більшості своїх родичів саме його відсутністю. Його також легко впізнати за особливим забарвленням: рибка виглядає скромно і, водночас, ефектно та елегантно😍! На хвості у самців є два довгі чорні ниткоподібні вирости, які відрізняють їх від самок.
🔸Риби-хірурги можуть змінювати своє забарвлення в залежності від настрою і середовища перебування. Наприклад, коли риба схвильована або ховається у рифі, її тіло може ставати повністю чорним!
🔸Оранжевошипі хірурги невеликі за розміром, довжина тіла сягає не більше 45 см. Цей вид риб широко розповсюджений у західних і центральних регіонах Тихого океану. Вони віддають перевагу кам’янистим ділянкам коралових рифів і лагун, де зазвичай живуть на глибині 5-30 м, проте їх можна зустріти і на глибині до 90 м. Дорослі оранжевошипі хірурги живуть невеликими групами і розділяються на пари в період відкладання ікри. Молоді риби здебільшого плавають поодиноко, але збираються у групи під час харчування. Улюбленими ласощами і основою раціону цих риб є бурі водорості. У перетравленні водоростей хірургам допомагають симбіотичні бактерії роду Epulopiscium, які були виявлені лише у представників родини Acanthuridae (Риби-хірурги).
🔸Оранжевошипі риби-хірурги досить популярні в морських акваріумах. Вони легко звикають до господаря і можуть брати їжу просто з рук, не агресивні відносно інших риб.
🔸Через інтенсивний відлов з метою торгівлі цей вид внесений до червоного списку МСОП у категорію «Найменша загроза» (LC).
Приходьте подивитися на оранжевошипого хірурга у наш Музей після карантину.
Матеріал підготувала Solomia Susulovska

Джерела світлин:
https://midlandaquatic.ie/wp-content/uploads/2021/02/Lipstick-Tang-1.jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Orangespine_unicornfish_Naso_lituratus.jpg
http://www.aquaportal.bg/Fish/details.php?Fish=462
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Naso_lituratus_and_Labroides_phthirophagus.jpg

28/01/2022

Маленькі митці у тваринному світі (арахнофобам не дивитися… хіба одним оком, бо ці істотки круті😎)
ПАВУКИ-ШОВКОПРЯДИ з роду Nephila – відносно невеликі членистоногі, поширені в Африці, Австралії, Азії та обох Америках. Самки сягають, в середньому, 4-5 см в діаметрі (без урахування кінцівок), хоча трапляються і більші особини. 🔸Павукам-шовкопрядам притаманний виражений статевий диморфізм: самці вдвічі, а то й втричі, менші, ніж самки. Їм доводиться трохи хитрувати, щоб не бути з’їденими. Коли самець стає статевозрілим, він вирушає зі своєї павутини в мандри – на пошуки самки. Коли самку знайдено, самець має обрати вдалий час для залицяння, зазвичай це період линьки (тоді самка не така рухлива), або момент харчування самки (тоді вона відволікається на їжу). У більшості випадків самцям усміхається вдача, адже для самки прояв взаємності буде менш енергозатрат ним, ніж спроба прогнати/з’їсти залицяльника😏.
🔸Павуки-шовкопряди мають доволі незвичне на вигляд тіло і, зазвичай, яскраве забарвлення. Та попри це, більшість народних та наукових назв цих тварин пов’язані з павутиною. І зовсім не дарма: нефіли (з латині буквально «ті, хто любить плести») створюють просто неймовірні ловчі сітки, котрі можуть сягати до 1,5 м в діаметрі! Більше того – їхня павутина не проста, а золота😍: жовтого забарвлення їй надають каротиноїди та хінони. Павуки щодня невтомно працюють, щоб їхня павутина мала пристойний вигляд: доплітають, оновлюють секції, лагодять пошкоджені ділянки. Чому жовтий колір? Науковці ще не дійшли одностайної думки, але припускають, що жовтий на відкритих освітлених ділянках приваблює комах (як квітка), а у затінених ділянках – маскує павутину.
🔸Харчуються павуки-шовкопряди всім, що потрапить у тенета: від дрібних мух до великих комах та навіть маленьких кажанів, птахів чи плазунів😱!
🔸Отрута павуків-шовкопрядів доволі сильна, проте для людини не становить смертельної небезпеки.
🔸Люди намагалися шити одяг із павутини цих істот, але це доволі затратно, тому не намагайтеся шукати павутинну кофтинку в магазинах – такі є тільки у музеї.
Після карантину приходьте у Музей дивитися на павуків-шовкопрядів.
Матеріал підготувала Ірина Скирпан

Джерела світлин:
https://www.bermudascenics.com/photo/nephila/
https://www.flickr.com/photos/krisnootenboom/16593702879
https://fineartamerica.com/featured/golden-silk-orb-weaver-david-morefield.html
https://www.reddit.com/r/mildlyinteresting/comments/fehmw3/golden_orb_spider_silk_coat_link_in_comments/
https://kidadl.com/animal-facts/golden-orb-weaver-facts

20/01/2022

Warning! Холоднокровна, спокійна, трохи отруйна та схильна до «раптового розмноження»🧐
РОПУХА СІРА (Bufo bufo) – одна з найкрупніших амфібій Європи, та України зокрема. Загальна довжина тіла тварини сягає 11 см, при чому самці є меншими і дещо тендітнішими.
🐸Попри назву виду, колір тіла ропухи може варіювати – від оливково-бурого, до майже чорного (черево завжди світліше, ніж спина). Шкіра вкрита численними пухирцями і таким чином вона жорсткіша і міцніша, ніж у інших земноводних, що дозволяє ропухам дуже багато часу проводити на суші не потерпаючи при цьому від зневоднення. Особливої уваги заслуговують очі тварини, зіниці яких помаранчевого, золотистого, а іноді майже червоного кольору, що додає жабі ще більшого шарму😍. Але не спішіть лізти з поцілунками до ропухи, бо вона ще та «штучка»: позаду очей у неї розташована суперзброя – залози паротиди, які виділяють отруту. Ропуха сіра є однією з найбільш отруйних амфібій України, проте, для людини не становить особливої загрози. Саме завдяки паротидам, ропухи почувають себе комфортно і можуть дозволити собі не метушитися і не стрибати далеко, рятуючись від хижаків.
🐸Ропухи приступають до розмноження ранньою весною і буквально через кілька тижнів їхній шлюбний сезон завершується, тож науковці віднесли ропуху сіру до видів «раптового розмноження». Самиця відкладає ікру у воду у вигляді довгих шнурів, що нагадують новорічні гірлянди і замотує їх до водних рослин, гілок, коренів тощо. Після цього амфібії покидають водойми у пошуках їжі (розмноження у них хоч і не довгий процес, але поїсти після цього хочеться😏). Живляться ропухи сірі безхребетними – жуками, червами, слизнями, також полюбляють мурашок. А тим часом, поки батьки полюють на землі, їх діти (пуголовки) шукають собі здобич у воді. Влітку в них завершується метаморфоз і на сушу виходять крихітні ропухи, які беручи приклад з батьків, полюють на дрібних наземних безхребетних.
Після карантину приходьте в Музей дивитися на ропуху сіру!
Матеріал підготував Andriishyn

Джерела світлин:
https://depositphotos.com/211283184/stock-photo-common-toad-bufo-bufo.html
https://www.woodlandtrust.org.uk/trees-woods-and-wildlife/animals/reptiles-and-amphibians/common-toad/
https://www.theguardian.com/environment/2016/oct/06/uk-common-toad-numbers-down-two-thirds-in-30-years
https://www.agefotostock.com/age/en/details-photo/european-common-toad-bufo-bufo-spinosus-female-sitting-on-two-hands/BWI-BS352596

11/01/2022

Комахи, які дали початок цілому різновиду мистецтва...🧐
ЗЛАТКИ – жуки з родини Buprestidae, у світовій фауні яких налічують понад 15 000 видів. Більшість з них (80 %) трапляється в країнах із тропічним та субтропічним кліматом.
🔸Самка златки відкладає яйця в тріщинах у корі або на гладкій поверхні стовбура дерев (деякі види – на листках або в ґрунт під деревом). Більшість видів цих жуків є ксилофагами, личинки яких є шкідниками дерев. Серед златок переважають шкідники листяних порід, фауна хвойних порід порівняно бідна на види. Кожен вид надає перевагу одному або кільком близьким між собою видам дерев і заселяє певну частину стовбура дерева, гілки або коріння.
🔸Тіло златок циліндричної, яйцеподібної форми, довжина сягає від 3 мм до 8 см. Забарвлення різноманітне, часто металево-блискуче з яскраво забарвленими твердими надкрилами (елітрами). Завдяки особливій мікроструктурі елітр, їхнє забарвлення залежить від кута, під яким падає світло. Їх широко використовують в мистецтві (так зв. «Beetlewing art»), у текстильній та ювелірній промисловостях і навіть в архітектурі. Перш ніж Ви встигнете обуритися, зауважимо, що масово жуків ніхто не вбиває задля мистецтва – дорослі златки живуть не надто довго (кілька тижнів), тож їх збирають посмертно.
🔸Залежно від регіону використовувалися різні види златок, зазвичай надавали перевагу представникам роду Sternocera sp. 🔸З надкрил жуків робили (і роблять) сережки, намиста, діадеми, плаття, сумочки і т.д. Також швейцарська годинникова компанія Angular Momentum & Manu Propria випускає наручні годинники Timepiece Tamamushi, увесь циферблат яких вкритий мозаїкою з крихітних фрагментів надкрил Chrysochroa fulgidissima.
🔸Для виготовлення жіночих прикрас, оздоблення одягу, брелків використовують надкрила й інших жуків, і все це можна вільно купити! Наприклад, пакуночок з 10 елітрами жука-златки Sternocera aeguisignata коштує 4—5 $, сережки, змонтовані з них — 15—25 $.
🔸Деякі митці так захоплюються цим різновидом мистецтва, що створюють із надкрил жуків цілі композиції і навіть виставки. Одним із найвідоміших поціновувачів златок є Ян Фабр (Jan Fabre) (фото деяких його композицій представлені у дописі).
Згодом приходьте у наш Музей подивитися зблизька на цих «ювелірних» комах.
Матеріал підготувала Софія Питель

Джерела світлин:
https://nl.pinterest.com/pin/162411130287514969/
https://www.artsy.net/artwork/jan-fabre-skull-1
https://www.pinterest.ie/pin/781515341564302971/?amp_client_id=CLIENT_ID(_)&mweb_unauth_id=&_url=https%3A%2F%2Fwww.pinterest.ie%2Famp%2Fpin%2F781515341564302971%2F&_expand=true
https://www.pinterest.com/pin/139400550944126868/
https://www.istockphoto.com/ru/search/2/image?phrase=sternocera
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jewel_beetle_(Chrysochroa_fulminans),_Mindanao,_Philippines_03.jpg
https://www.flickr.com/photos/captainkimo/7582518194
https://www.pinterest.com/Lolofando/beetle-wings/
https://www.pinterest.com/pin/21462535715809747/
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Buprestidae_-_Euchroma_gigantea.JPG
https://www.angularmomentum.com/welcome/Collection/Urushi_Lacquer_-_Metiers_d_Art/Artistic_Timepieces_-_Metiers_d_Art_Urushi/Tamamushi_Timepieces.html
https://www.pinterest.com/pin/357965870354637715/

28/12/2021

Історія мечохвоста. Зоологічний музей ЛНУ ім. Івана Франка

Історія мечохвоста. Зоологічний музей ЛНУ ім. Івана Франка

23/12/2021

Приходимо на роботу.. а наш тигрик вже готується до святкувань😉😀
І разом з ним колектив Зоологічного музею щиро вітає Вас із прийдешніми святами! Хай у Вашому домі завжди панує мир, любов та затишок. Бережіть себе та будьте здоровими!❤️
З Новим роком та Різдвом Христовим!
Happy New Year and Marry Christmas!

20/12/2021

Наче кріт, землерийка та качконіс в одній упаковці🤭
ХОХУЛЯ РУСЬКА (Desmana moschata) – невеликий комахоїдний ссавець з родини кротових, поширений на території Східноєвропейської рівнини. Довжина тіла звірятка сягає до 20 см (+ ще хвіст довжиною 10-20 см), а вага – до півкілограма. Морда хохулі витягнута в рухливий хоботок з вібрисами (розеткою довгих вусів), очі рудиментарні, тож зір слабкий. Вуха маленькі, приховані в шерсті. Найбільше тварина покладається на свій добре розвинений нюх і органи дотику на кінці морди. Активні хохулі в сутінках та вночі. Під хвостом тварини розміщені мускусні залози (звідси і походить її латинська назва).
🔴Населяє хохуля замкнуті неглибокі заплавні водойми (типу стариць), де у березі влаштовує гнізда з водяних рослин у норах з підводним входом біля самої поверхні води. Влітку вони живуть поодинці, парами чи невеличкими сімʼями, а взимку в одній норі можуть жити до 13 особин різної статі та віку.
🔴Хохулі – майстерні плавці і більшість часу проводять у воді, для чого мають кілька пристосувань: довгий сплощений з боків хвіст, перетинки між пальцями, стопи задніх кінцівок стиснуті з боків і вкриті жорсткими волосинками, пальці розміщені не в одній площині. Під водою хохуля здатна пробути до 4 хвилин, впродовж яких шукає собі поживу: водяних безхребетних, кореневища рослин, а взимку – навіть дрібну рибу. Годуючись під водою хохуля рухається біля самого дна, мордою зондуючи мул. Але, при цьому, тварина не обстежує все дно водойми, а переміщається по системі зроблених нею траншей, у яких і збираються її жертви. Задня частина тіла при такому пересуванні розташовується дещо вище голови, чим хохуля трошки нагадує качконоса. Як і більшість комахоїдних – хохуля потребує багато харчу: доросла тварина за добу може зʼїсти кількість їжі, котра дорівнює її власній вазі. На суші хохулі не такі зграбні: переміщаючись суходолом вони майже плазують.
🔴Хохулі утворюють постійні пари. Самці весною б’ються уводі за самок. Самка раз на рік (іноді двічі) народжує 1-5 малят. Якщо маму-хохулю потурбувати, вона переносить потомство в іншу нору, посадивши собі на спину. Самець постійно знаходиться поруч.
🔴Хохуля руська є доволі рідкісним видом: у червоному списку МСОП вона занесена до категорії «Під загрозою вимирання», а чисельність її популяції постійно зменшується.
Приходьте до нас у Музей після карантину поглянути на це дивовижне звірятко.
Матеріал підготував Ігор Шидловський
Джерела світлин:
https://www.pinterest.com/christiane_vant/an-mole-all-kind-of/
https://www.mediastorehouse.com/ardea-wildlife-pets-environment/russian-desman-searches-environment-sense-smell-1300250.html
https://www.agefotostock.com/age/en/details-photo/russian-desman-searches-environment-with-its-sense-of-smell-desmana-moschata-okskii-biospheric-nature-reserve-river-oka-valley-central-russia/MEV-10866083
https://project-zoo.fandom.com/wiki/Russian_Desman
https://www.mindenpictures.com/stock-photo-desman-desmana-moschata-on-log-bryansky-les-zapovednik-russia-naturephotography-image00421391.html