27/08/2026
АНОНС!
ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОМАНУ СТЕПАНА ПРОЦЮКА "РУКИ І СЛЬОЗИ"
17 вересня 2026, 13.00, Надвірнянська міська бібліотека для дітей та юнацтва, Грушевського, 4
З нагоди відзначення 170-річчя Івана Франка 17 вересня 2026 року о 13.00 в Надвірнянській міський бібліотеці для дітей та юнацтва відбудеться зустріч з відомим прикарпатським письменником Степаном Процюком та презентація книги автора "РУКИ І СЛЬОЗИ" про Івана Франка.
Плануйте собі час для проведення з цікавим письменником та його прекрасним романом про Івана Франка!
Роман Степана Процюка «Руки і сльози» – про «велета із пошматованою душею» (с. 68).
✍️Це розповідь про те, що «...дуже важкий жереб випав молодому Франку, який перебував у постійному, болючому і складному, саморозвитку майбутнього національного генія, ставати і бути яким не навчає ніхто, зате постійно вставляти палиці у колеса є чимало охочих...» (с. 93).
✍️Про те, як «несподівані удари долі будуть сипатися йому на голову і глухо бити у серце алегоричним камінням, а то і реальним...» (с. 22).
✍️Про те, що «Доля як плетиво різних обставин людського життя, нечасто бувала до нього прихильною» (с. 55).
✍️Про те, що «попри певні правила, яких юний Іван швидко вчився, все життя він був внутрішньо вільним. Така потреба бути самим собою, прекрасною рудоволосою бестією, що почала невдовзі потрясати всією Галичиною, не могла цілком влягтися у шори тогочасного світського етикету, переважно патетично-гіпертрофованого» (с. 45).
✍️Про те, як «Із молодого і запального «вічного революціонера» поволі постає найбільший український письменник та візіонер. Але ці епітети аж ніяк не полегшують життя Франкові-людині. Швидше навпаки, накладають на вутле людське тіло тягар обов’язків, болю і внутрішніх суперечностей» (с. 100).
✍️Про те, як «...Іван Франко прощався зі своїми рукописами, написаними язичієм. Він перейшов на русинську мову – і старі рукописи були, як стара злущена шкіра. Були дрантям» (с. 52).
✍️Про те, як «Сконденсована енергія, закладена в цих папірцях [грошах], яким майже усі поклоняються, як величному божеству, не надто полюбила рудого хлопця із Нагуєвич, який не співав енергії цього божества панегірики. А вона сприяла лише панегіристам, яких мала гігантичний хор» (с. 80).
✍️Про те, що «Основною жінкою для Івана Франка, а заразом і найближчим другом, стає Література. Із нею він був одружений значно раніше офіційного шлюбу» (с. 86).
✍️Про Франка, якого «не лякає бідність! Бідність може лякати, коли недостатньо любові!» (с. 95).
*****
Ще кілька життєвих цитат із роману:
✍️«Отруйні гриби, як і отруйні люди, могли приносити повільну і болісну смерть» (с. 10).
✍️«Що люди скажут?
Завжди звучало це тупе сакраментальне речення, що виїло не одну долю...» (с. 46).