30/08/2026
КОЛИ ЄДНАЮТЬСЯ ПОКОЛІННЯ
Минулої п'ятниці Нехвороща відзначила одне з найтепліших і найочікуваніших свят року – День села. Надвечір майдан біля Будинку культури наповнився людськими голосами, дитячим сміхом, мелодіями українських пісень та особливою атмосферою родинного затишку. На захід завітали не лише жителі Нехворощі, а й численні гості, які разом із громадою розділили радість цього дня.
День села – це завжди більше, ніж просто святковий концерт. Це нагода згадати історію рідного краю, подякувати людям, які своєю працею творять його сьогодення, і ще раз переконатися, що найбільше багатство громади – її люди.
З вітальним словом до присутніх звернувся лідер Нехворощанщини Віктор Дубович, подякував односельцям за любов до рідного краю, за працю, небайдужість та підтримку громади у непростий для держави час. Від сільської ради вручив Грамоти й подарунки кільком нехворощанам: керівнику духового оркестру Віталію Лещенку, завідувачу комунальною теплицею Олександру Жовтому, приватному підприємцю Владиславу Михайленку, представникам Молодіжної ради Олександрі Шевчук і Ростиславу Яловезі, спортивному тренеру Віталію Нешину.
Особливими гостями свята стали народний депутат України Костянтин Касай та делегація із села Огіївка Харківської області. Костянтин Іванович у виступі зазначив, що Нехвороща давно стала для нього рідною, він завжди із задоволенням сюди приїздить. А подарунком від нього та його дружини Олени став величезний торт, на якому красувався напис: «З Днем народження, рідна Нехвороща!». Забігаючи наперед, скажемо, що пізніше і торт, і святкові короваї покраяли і роздали глядачам, щоб кожен присутній міг скуштувати цих смаколиків.
Особливий символічний зміст має візит делегації із села Огіївка, що на Харківщині, адже саме вихідці з Нехворощі заснували це село в далекому 1924 році. Огіївці теж не забувають своє родове коріння і завжди відгукуються на наші запрошення, приїздять, мов до родичів, і привозять подарунки – красивий і запашний коровай як знак дружби та поваги, а ще корзину квітів до Алеї Слави, вшанувавши таким чином пам’ять нехворощан, які віддали життя за Україну. З вітальними словами до присутніх звернулися голова СВК «Україна» Микола Михайлович Мосієнко та огіївська староста Лариса Олександрівна Петренко.
Приємно було бачити гостей з Нових Санжар. Великою делегацією приїхали взяти участь у нашому святкуванні представники ГО «Шуліка» на чолі з Вадимом Осовцем.
А яке свято без дитячих усмішок? Для малечі організатори підготували ціле містечко розваг із надувними гірками, батутами та різноманітними атракціонами. Дітлахи із захопленням проводили час на майданчику, а батьки в цей час відпочивали та спілкувалися з друзями.
Гарним сюрпризом є ініціатива Молодіжної ради, представники якої безкоштовно пригощали всіх охочих попкорном, розважали ростовими ляльками, а ще пропонували придбати чашки з оригінальними написами та інші речі з символікою громади. Молодь вкотре довела, що вміє не лише організовувати цікаві заходи, а й створювати гарний настрій для односельців.
Гостинність завжди була однією з найкращих рис нехворощан, і цього дня вона проявилася сповна. Учасники свята могли безкоштовно посмакувати свіжими фруктами, смаженою рибою та козацьким кулішем, який готувався у великому казані просто неба на відкритому вогні. Біля польової кухні вишикувалися охочі скуштувати традиційну українську страву. Були й пиріжки – з яблуками, капустою, салом, солодкою і солоною квасолею, і навіть з солодким буряком!
Справжньою окрасою заходу став великий святковий концерт за участю аматорів сцени. Над парком лунали українські пісні, які змушували то усміхатися, то замислюватися, то підспівувати знайомі рядки разом з артистами. Глядачі щиро дякували виконавцям бурхливими оплесками за талант, працю і любов до української культури.
Зворушливим моментом стала хвилина мовчання на знак пам’яті про земляків, полеглих у війні з російськими агресорами. Згадали й імена тих воїнів, які поки що значаться у списках зниклих безвісти. Ми віримо, що колись почуємо про них добру звістку: «Живі! Повертаються додому!». Хай так і буде!
Запам’ятався момент вшанування людей, чиї життєві історії є прикладом для багатьох. Ведучі тепло привітали нехворощанські пари, котрі цьогоріч відзначили срібний ювілей подружнього життя, а Василя Івановича і Людмилу Миколаївну Приліпків поздоровили із золотим весіллям! Чверть століття, а тим більше пів століття спільного життя, прожитого в любові, взаємній підтримці та повазі, викликало щире захоплення присутніх!
Не менш теплими були слова на адресу молодих родин, у яких протягом року народилися діти: Мілана Балабась, Матвій Гапон, Нестор Михайлецький, Тимофій Корнійчук, Дарина Каракуця, Мія Борсук та Богдан Супрун. Кожне нове життя – це найкраще свідчення того, що село живе, розвивається і дивиться у завтрашній день з надією.
Урочисте виконання ансамблем «Бревіс» Гімну Нехворощанщини, який звучав урочисто й піднесено як символ дружної, згуртованої громади, стало завершальним акордом святкового дійства. Та люди не поспішали розходитися. Ще довго тривали розмови, звучали жарти, чувся веселий гамір. Цей день подарував усім не лише гарний настрій, а й відчуття єдності, яке особливо цінне сьогодні.
Теплий серпневий вечір вкотре довів: усі ми – велика родина, яку об’єднують спільна історія, любов до рідної землі, шана до традицій і віра в майбутнє. Саме такі свята допомагають зберегти цей безцінний скарб, передаючи його від покоління до покоління, відчути гордість за своє село, яке успішно розвивається, а ще допомагають кожному з гідністю сказати: «Я родом з Нехворощі!». 🌻💙💛
Насамкінець хочемо висловити вдячність тим, завдяки кому це свято стало можливим, хто об’єднав зусилля для його проведення. Найперше – захисникам, які тримають над нами спокійне небо і таким чином дають можливість збиратися на відкритому майданчику великою сільською родиною. Знаємо, в цю тривожну пору хтось хоче написати в коментарях: війна триває, а ви святкуєте! Можемо на це сказати лиш одне: жити і триматися попри все – це теж наш опір! Такі зустрічі допомагають громаді відчути єдність, підставити плече одне одному та знайти сили працювати далі заради перемоги. Берегти традиції нашого села та підтримувати свій дух – це спосіб показати, що нас не зламати! Впадати у відчай – найгірше, що може бути за цих обставин.
Дякуємо керівництву громади В.Дубовичу, О.Хоменко та З.Короленко – головним координаторам підготовки свята. Дякуємо Лідії Петівні Палаш та її помічникові Олександру Батраку за приготування козацької каші в 50-літровому казані. Дякуємо ПП Людмилі Бичок за допомогу продуктами, Валентину Пащенку – за цукрові буряки для пиріжків. Кухарям їдалень ліцею і дитсадка «Сонечко» – за випікання пирогів та смажену рибу. Світлані Шийці – за пахучі короваї. Марії Капустян – за облаштування фотозони «Гостинна садиба». Євгенію Приліпку – за роль молодого козака-господаря цієї садиби. Працівникам відділу благоустрою на чолі з Анатолієм Шийкою – за підготовку території, підвезення столів тощо, а працівницям закладу культури – за підготовку фотовиставки про найцікавіші моменти з життя села. Колективу кафе «Удача» – за виїзну торгівлю. Молодіжній раді – за безкоштовний попкорн, сувенірну продукцію, ростові ляльки та інші розваги для малечі. Ведучим святкової програми Оксані Войко та Олександрі Шевчук – за змістовний сценарій, щирі слова про село, його історію й сучасність, за розповіді про наших людей. Усім-усім учасникам художньої самодіяльності – спасибі за чудові номери, які додали світла й радості в серцях односельців. Світлані Житник – за допомогу Владиславу Діденку у виконанні обов’язків звукооператора. Гостям свята – за подарунки й вітальні слова. Зрештою, глядачам за те, що знайшли час і можливість прийти і приїхати до Будинку культури, підтримати самодіяльних артистів аплодисментами і навіть вигуками «Браво!». Немає сумніву, що День села усім сподобався. Тож хай подібні заходи і надалі будуть символом єднання багатьох поколінь нехворощан, проходять у центральному парку щороку, і неодмінно – лише під мирним небом!
ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ
