Нехворощанська громада. Офіційна сторінка

Нехворощанська громада. Офіційна сторінка Інформація про життя громади.

КОЛИ ЄДНАЮТЬСЯ ПОКОЛІННЯ   Минулої п'ятниці Нехвороща відзначила одне з найтепліших і найочікуваніших свят року – День с...
30/08/2026

КОЛИ ЄДНАЮТЬСЯ ПОКОЛІННЯ
Минулої п'ятниці Нехвороща відзначила одне з найтепліших і найочікуваніших свят року – День села. Надвечір майдан біля Будинку культури наповнився людськими голосами, дитячим сміхом, мелодіями українських пісень та особливою атмосферою родинного затишку. На захід завітали не лише жителі Нехворощі, а й численні гості, які разом із громадою розділили радість цього дня.
День села – це завжди більше, ніж просто святковий концерт. Це нагода згадати історію рідного краю, подякувати людям, які своєю працею творять його сьогодення, і ще раз переконатися, що найбільше багатство громади – її люди.
З вітальним словом до присутніх звернувся лідер Нехворощанщини Віктор Дубович, подякував односельцям за любов до рідного краю, за працю, небайдужість та підтримку громади у непростий для держави час. Від сільської ради вручив Грамоти й подарунки кільком нехворощанам: керівнику духового оркестру Віталію Лещенку, завідувачу комунальною теплицею Олександру Жовтому, приватному підприємцю Владиславу Михайленку, представникам Молодіжної ради Олександрі Шевчук і Ростиславу Яловезі, спортивному тренеру Віталію Нешину.
Особливими гостями свята стали народний депутат України Костянтин Касай та делегація із села Огіївка Харківської області. Костянтин Іванович у виступі зазначив, що Нехвороща давно стала для нього рідною, він завжди із задоволенням сюди приїздить. А подарунком від нього та його дружини Олени став величезний торт, на якому красувався напис: «З Днем народження, рідна Нехвороща!». Забігаючи наперед, скажемо, що пізніше і торт, і святкові короваї покраяли і роздали глядачам, щоб кожен присутній міг скуштувати цих смаколиків.
Особливий символічний зміст має візит делегації із села Огіївка, що на Харківщині, адже саме вихідці з Нехворощі заснували це село в далекому 1924 році. Огіївці теж не забувають своє родове коріння і завжди відгукуються на наші запрошення, приїздять, мов до родичів, і привозять подарунки – красивий і запашний коровай як знак дружби та поваги, а ще корзину квітів до Алеї Слави, вшанувавши таким чином пам’ять нехворощан, які віддали життя за Україну. З вітальними словами до присутніх звернулися голова СВК «Україна» Микола Михайлович Мосієнко та огіївська староста Лариса Олександрівна Петренко.
Приємно було бачити гостей з Нових Санжар. Великою делегацією приїхали взяти участь у нашому святкуванні представники ГО «Шуліка» на чолі з Вадимом Осовцем.
А яке свято без дитячих усмішок? Для малечі організатори підготували ціле містечко розваг із надувними гірками, батутами та різноманітними атракціонами. Дітлахи із захопленням проводили час на майданчику, а батьки в цей час відпочивали та спілкувалися з друзями.
Гарним сюрпризом є ініціатива Молодіжної ради, представники якої безкоштовно пригощали всіх охочих попкорном, розважали ростовими ляльками, а ще пропонували придбати чашки з оригінальними написами та інші речі з символікою громади. Молодь вкотре довела, що вміє не лише організовувати цікаві заходи, а й створювати гарний настрій для односельців.
Гостинність завжди була однією з найкращих рис нехворощан, і цього дня вона проявилася сповна. Учасники свята могли безкоштовно посмакувати свіжими фруктами, смаженою рибою та козацьким кулішем, який готувався у великому казані просто неба на відкритому вогні. Біля польової кухні вишикувалися охочі скуштувати традиційну українську страву. Були й пиріжки – з яблуками, капустою, салом, солодкою і солоною квасолею, і навіть з солодким буряком!
Справжньою окрасою заходу став великий святковий концерт за участю аматорів сцени. Над парком лунали українські пісні, які змушували то усміхатися, то замислюватися, то підспівувати знайомі рядки разом з артистами. Глядачі щиро дякували виконавцям бурхливими оплесками за талант, працю і любов до української культури.
Зворушливим моментом стала хвилина мовчання на знак пам’яті про земляків, полеглих у війні з російськими агресорами. Згадали й імена тих воїнів, які поки що значаться у списках зниклих безвісти. Ми віримо, що колись почуємо про них добру звістку: «Живі! Повертаються додому!». Хай так і буде!
Запам’ятався момент вшанування людей, чиї життєві історії є прикладом для багатьох. Ведучі тепло привітали нехворощанські пари, котрі цьогоріч відзначили срібний ювілей подружнього життя, а Василя Івановича і Людмилу Миколаївну Приліпків поздоровили із золотим весіллям! Чверть століття, а тим більше пів століття спільного життя, прожитого в любові, взаємній підтримці та повазі, викликало щире захоплення присутніх!
Не менш теплими були слова на адресу молодих родин, у яких протягом року народилися діти: Мілана Балабась, Матвій Гапон, Нестор Михайлецький, Тимофій Корнійчук, Дарина Каракуця, Мія Борсук та Богдан Супрун. Кожне нове життя – це найкраще свідчення того, що село живе, розвивається і дивиться у завтрашній день з надією.
Урочисте виконання ансамблем «Бревіс» Гімну Нехворощанщини, який звучав урочисто й піднесено як символ дружної, згуртованої громади, стало завершальним акордом святкового дійства. Та люди не поспішали розходитися. Ще довго тривали розмови, звучали жарти, чувся веселий гамір. Цей день подарував усім не лише гарний настрій, а й відчуття єдності, яке особливо цінне сьогодні.
Теплий серпневий вечір вкотре довів: усі ми – велика родина, яку об’єднують спільна історія, любов до рідної землі, шана до традицій і віра в майбутнє. Саме такі свята допомагають зберегти цей безцінний скарб, передаючи його від покоління до покоління, відчути гордість за своє село, яке успішно розвивається, а ще допомагають кожному з гідністю сказати: «Я родом з Нехворощі!». 🌻💙💛

Насамкінець хочемо висловити вдячність тим, завдяки кому це свято стало можливим, хто об’єднав зусилля для його проведення. Найперше – захисникам, які тримають над нами спокійне небо і таким чином дають можливість збиратися на відкритому майданчику великою сільською родиною. Знаємо, в цю тривожну пору хтось хоче написати в коментарях: війна триває, а ви святкуєте! Можемо на це сказати лиш одне: жити і триматися попри все – це теж наш опір! Такі зустрічі допомагають громаді відчути єдність, підставити плече одне одному та знайти сили працювати далі заради перемоги. Берегти традиції нашого села та підтримувати свій дух – це спосіб показати, що нас не зламати! Впадати у відчай – найгірше, що може бути за цих обставин.
Дякуємо керівництву громади В.Дубовичу, О.Хоменко та З.Короленко – головним координаторам підготовки свята. Дякуємо Лідії Петівні Палаш та її помічникові Олександру Батраку за приготування козацької каші в 50-літровому казані. Дякуємо ПП Людмилі Бичок за допомогу продуктами, Валентину Пащенку – за цукрові буряки для пиріжків. Кухарям їдалень ліцею і дитсадка «Сонечко» – за випікання пирогів та смажену рибу. Світлані Шийці – за пахучі короваї. Марії Капустян – за облаштування фотозони «Гостинна садиба». Євгенію Приліпку – за роль молодого козака-господаря цієї садиби. Працівникам відділу благоустрою на чолі з Анатолієм Шийкою – за підготовку території, підвезення столів тощо, а працівницям закладу культури – за підготовку фотовиставки про найцікавіші моменти з життя села. Колективу кафе «Удача» – за виїзну торгівлю. Молодіжній раді – за безкоштовний попкорн, сувенірну продукцію, ростові ляльки та інші розваги для малечі. Ведучим святкової програми Оксані Войко та Олександрі Шевчук – за змістовний сценарій, щирі слова про село, його історію й сучасність, за розповіді про наших людей. Усім-усім учасникам художньої самодіяльності – спасибі за чудові номери, які додали світла й радості в серцях односельців. Світлані Житник – за допомогу Владиславу Діденку у виконанні обов’язків звукооператора. Гостям свята – за подарунки й вітальні слова. Зрештою, глядачам за те, що знайшли час і можливість прийти і приїхати до Будинку культури, підтримати самодіяльних артистів аплодисментами і навіть вигуками «Браво!». Немає сумніву, що День села усім сподобався. Тож хай подібні заходи і надалі будуть символом єднання багатьох поколінь нехворощан, проходять у центральному парку щороку, і неодмінно – лише під мирним небом!
ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ

СПОРТИВНА ХРОНІКА⚽️ Яскрава перемога у другому колі чемпіонату Новосанжарської громади! 🏆   Нашa команда здобула впевнен...
29/08/2026

СПОРТИВНА ХРОНІКА
⚽️ Яскрава перемога у другому колі чемпіонату Новосанжарської громади! 🏆
Нашa команда здобула впевнену перемогу у матчі другого кола чемпіонату з футболу! 🔥
У напруженій та результативній грі зустрілися наша команда та «Маяк» (Малий Кобелячок).
⚽️ Фінальний рахунок — 5:3 на нашу користь! 💪
Команда продемонструвала характер, командну гру та жагу до перемоги. Вітаємо футболістів із заслуженим результатом! 👏
Дякуємо нашим уболівальникам за підтримку!
Разом — до нових перемог! 💙
Ростислав ЯЛОВЕГА,
спортивний тренер

29/08/2026

Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять захисників України, які віддали життя за нашу свободу. Їхній подвиг є символом незламності українського народу. Кожен із них залишив по собі слід у нашій історії та в серцях нащадків. Ми завжди будемо пам’ятати, якою дорогою ціною виборюється незалежність нашої держави.

🕯Вічна пам’ять всім захисникам України, які полягли в боротьбі за свободу та право жити у мирній країні.

Сьогодні – День пам’яті захисників України. Його символікою є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із...
29/08/2026

Сьогодні – День пам’яті захисників України. Його символікою є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів. Один із них – наш земляк, уродженець села Шедієве Віктор Григорович ХОДАК, якому судилося загинути якраз у цей день, тобто 29-го серпня дванадцять років тому...
Народився Віктор 29 вересня 1987 р. в селі Шедієве. Тут закінчив школу, звідси пішов на строкову службу до ЗСУ. Після неї працював механізатором і водієм у місцевій агрофірмі, згодом – в охоронній фірмі у м. Дніпро.
20 червня 2014 року був мобілізований у діючу армію, служив у 93-й окремій механізованій бригаді.
29 серпня 2014 р. Віктор Ходак був у складі десанту БМП № 132 17-ї ОТБР, яка надавала вогневу підтримку батальйону «Донбас», що намагався вийти з так званого «Іловайського котла». Саме тоді, коли БМП, в якому перебував В.Ходак, разом з автомобілями «Донбасу» виїхала на околицю села Червоносільське, що поблизу м. Іловайськ Амвросіївського району Донецької області, по ній терористи випустили три ПТУРи. Два не поцілили, а третій влучив у ціль. Віктора тяжко поранило осколками. Хлопці намагалися зупинити кров, але врятувати товариша не встигли, їм довелося відступати під щільним вогнем противника. Віктора вони сховали в сільській хаті, маючи надію пізніше повернутися сюди й забрати пораненого. Але через кілька хвилин ворожий снаряд влучив у цю хату й вона загорілася. Разом з Віктором Ходаком тоді загинули його побратими Олексій Баланчук та Євген Петров.
Третього вересня 2014 року тіло Віктора разом з тілами інших загиблих в «Іловайському котлі» привезли до моргу м. Дніпро. Пізніше їх ідентифікували бойові товариші та родичі. 5 грудня того ж року Віктора поховали в рідному селі біля брата Олександра (моменти похорону на фото).
27 червня 2015 р. Президент України своїм Указом №311/2015 нагородив В.Ходака орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В цьому Указі сказано: «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни».
Ми пишаємося нашим земляком!
Ми пам’ятаємо Віктора і схиляємо голови перед усіма захисниками Вітчизни!

За цією адресою можна переглянути відео про Віктора Ходака:
https://www.youtube.com/watch?v=HdPb8WYS1qo&feature=youtu.be

Шановні жителі громади!   Сьогодні ми хвилиною мовчання та щирою молитвою вшановуємо Захисників України, які загинули в ...
29/08/2026

Шановні жителі громади!
Сьогодні ми хвилиною мовчання та щирою молитвою вшановуємо Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Кожен із загиблих заплатив за рідну землю найвищу ціну – власне життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати Героїв. Щоб не забували, хто і коли поліг на полі бою. Щоб пам’ятали наших земляків, чиї імена вписані золотими літерами в історію Нехворощанщини:
ХОДАК Віктор Григорович, с. Шедієве (29.09.1987 ‒ 29.08.2014)
РАКУЛІН Ігор Миколайович, с. Андріївка (21.10.1966 ‒ 25.05.2022)
ЗНАЙКО Олексій Леонідович, с. Соколова Балка (14.06.1995 ‒ 6.06.2022)
ЩЕРБИНА Руслан Іванович, с. Нехвороща (29.07.1973 ‒ 6.09.2022)
РОЗСОХА Сергій Анатолійович, с. Маячка (21.11.1977 ‒ 22.11.2022)
ПЕТРЕНКО Анатолій Володимирович, с. Нехвороща (13.12.1973 ‒ 19.01.2023)
МАТЕРІНСЬКИЙ Олександр Анатолійович, с. Світлівщина (3.05.1980 ‒ 30.06.2023)
БОРСУК Сергій Анатолійович, с. Шедієве (26.03.1991 ‒ 16.07.2023)
СОРОКОВИЙ Андрій Володимирович, с. Соколова Балка (28.05.1999 ‒ 21.09.2023)
КУЛИК Олександр Олексійович, с. Андріївка (26.03.1992 ‒ 18.12.2023)
ЛЯХ Євгеній Валерійович, с. Шедієве (11.03.1981 ‒ 23.02.2024)
ДЕРЯГА Михайло Васильович, с. Андріївка (3.02.1989 ‒ 30.06.2026)
ГРИГОРЕНКО Владислав Олександрович, с. Нехвороща (30.08.1993 ‒ 19.10.2024)
КИСЛОГЛЯД Михайло Миколайович, с. Андріївка (19.11.1971 ‒ 12.03.2026)
Це – біль, який супроводжуватиме рідних та близьких загиблих захисників упродовж усього життя. Господь відкрив перед ними двері раю, бо пішли вони у стрій Небесного війська нескореними...
Щиро бажаю родинам полеглих сил та витримки, аби винести цей важкий тягар.
Кожен з нас в неоціненному боргу перед загиблими Героями. Збереження пам’яті про їх самопожертву і мужність ‒ наш святий обов’язок, адже саме їм ми завдячуємо можливістю жити і працювати на мирній, не окупований ворогами території.
Окремо треба згадати наших земляків, які пішли боронити українську землю від загарбників, але їхні долі склалися так, що на даний момент вони занесені до списку зниклих безвісти.
Це Віталій Леонідович Каліновський, Сергій Анатолійович Колодочка та Олексій Сергійович Тупий із Соклової Балки;
Сергій Володимирович Материнський із Світлівщини;
Володимир Володимирович Паршевлюк, Олександр Петрович Попович, Володимир Іванович Ріг, Микола Олексійович Бутов, Андрій Анатолійович Шажко, Микола Володимирович Приставка та Дмитро Сергійович Щербина з Нехворощі;
Юрій Вікторович Сакевич, Віталій Сергійович Артеменко, Микола Валентинович Сім’ян та Іван Іванович Келемен з Маячки;
Дмитро Вікторович Михайличенко із с. Шедієве;
Яків Сергійович Зінченко з Лівенського.
Ми знаємо, ми віримо, що вони живі, й колись настане той світлий день, коли кожен з них повернеться до рідної домівки. Молимо Бога, щоб так і сталося!
Честь і слава тим, хто нині виборює мир на українській землі!
Вічна пам’ять полеглим Воїнам, які живуть у наших серцях і в серцях тих, хто продовжує їх справу!
Слава Україні!
Героям Слава!
Голова громади Віктор ДУБОВИЧ

Дорогі жителі Нехворощі! Шановні земляки!   Щиро вітаю вас із нашим особливим і дорогим для кожного з нас святом ‒ Днем ...
28/08/2026

Дорогі жителі Нехворощі! Шановні земляки!
Щиро вітаю вас із нашим особливим і дорогим для кожного з нас святом ‒ Днем села!
Нехвороща ‒ це не просто крапка на карті. Це наша мала батьківщина, місце, де ми народилися і виросли, де живуть наші рідні, де минуло дитинство багатьох поколінь нехворощан. Це земля з глибокою історією, славним козацьким корінням і людьми, які в різні періоди своїм трудом, талантом і любов’ю творили її літопис.
Сьогодні ми з особливою гордістю згадуємо тих, хто стояв біля витоків нашого села, хто захищав цю землю, будував, сіяв хліб, навчав дітей, лікував людей, створював родини й передавав наступним поколінням любов до рідного краю. Бо саме з тисяч людських доль і щоденних добрих справ складається велика історія Нехворощі.
Упродовж століть не раз над Нехворощею змінювалися політичні, економічні й соціальні вітри, які у свою чергу змінювали обличчя нашого села. Його люди винесли на своїх плечах непрості випробування минулих століть, але завжди жили, працювали й упевнено дивилися в завтрашній день. А сьогодні вже ми продовжуємо писати її історію ‒ гуртом, кожен на своєму місці, небайдужістю та любов’ю до знайомих з дитинства вулиць, кутків і краєвидів.
Особливі слова вдячності ‒ всім, хто щодня працює заради Нехворощі, хто підтримує її добрим словом і ділом, виховує дітей, береже традиції та не стоїть осторонь громадського життя. Саме в людях ‒ найбільше багатство і справжня сила нашого села!
У цей святковий день бажаю кожній родині миру, міцного здоров’я, добробуту, сімейного тепла і впевненості у завтрашньому дні. Нехай у наших домівках завжди лунає дитячий сміх, нехай земля буде щедрою, а серця наповнюються гордістю за свою Нехворощу!
Нехай живе і розвивається наше село! Нехай міцніє наша громада, а пам’ять про минуле додає нам сили будувати гідне майбутнє!
Зі святом вас, дорогі земляки!
З Днем народження, рідна Нехвороща!

З повагою і найкращими побажаннями ‒
голова Нехворощанської громади
Віктор ДУБОВИЧ

ВІД КОЗАЦЬКОЇ СОТНІ ‒ ДО СЬОГОДЕННЯ   У попередніх публікаціях вже розповідалося, що нашу Нехворощу в 1673 році заснувал...
28/08/2026

ВІД КОЗАЦЬКОЇ СОТНІ ‒ ДО СЬОГОДЕННЯ
У попередніх публікаціях вже розповідалося, що нашу Нехворощу в 1673 році заснували переселенці з Правобережжя ‒ мешканці села Нехворощ нинішньої Корсунь-Шевченківської громади Черкаської області. Наступного року гетьман Лівобережної України Іван Самойлович своїм наказом створив на місці поселень задніпровських мігрантів три нові козацькі сотні, що увійшли до складу Полтавського полку: Маячківську, Нехворощанську та Царичанську. Ці сотні як основна організаційно-тактична одиниця козацького війська були форпостами (укріпленими пунктами) у системі оборони південного кордону Гетьманщини від татарських вторгнень і водночас виконували військово-цивільну адміністративну функцію.
Новостворену Нехворощанську сотню очолив наказний сотник (тобто призначений наказом гетьмана) Федір ҐАНЖА, підпорядкований полковому урядові. Сотник керував сотенною адміністрацією, атрибутом його влади були печатка і хоругва (бойовий прапор). Найближчими помічниками були сотенний отаман, осавул, писар та хорунжий. Проте останні два названих урядовці зустрічаються не в усіх реєстрах сотні, тобто були вони не постійно в складі сотенної старшини.
Стосовно самого Федора Ґанжі, то варто сказати кілька слів про його прізвище, бо тривалий час вважалося, що першим сотником у Нехворощі був Федір ГАНТЕГО. Ця версія зафіксована у виданні 1903-го року «Россия. Полное географическое описание нашего Отечества», в якому достовірність окремих фактів можна сміливо ставити під сумнів. Скажімо, там же вказано, нібито Нехворощу засновано «во время гетманства Ивана Скоропадскаго». Проте правління Івана Скоропадського припадає на 1708-1722 роки, а в рік заснування Нехворощі як адміністративної одиниці та утворення тут козацької сотні очільником Гетьманщини був Іван Самойлович (1672-1687 роки правління). Отож вказаний документ може містити помилку і в прізвищі першого нехворощанського сотника, яке там подано в орудному відмінку: «Фёдором Ґантего». Це дає підстави припускати, що на початку ХХ ст., набираючи текст з рукопису, друкарі могли помилитися, прочитавши та набравши до друку прізвище «Ґанжею» як «Ґантего». Бо в іншому документі («Атлас Екатеринославского наместничества 1787 г.») читаємо: «местечка Нефорощи, осаждённаго в 1674-м году при гетмане Самойловиче сотником Ґанжею». Під таким прізвищем бачимо першого нехворощанського сотника і в роботі кінця ХІХ століття «Городские поселения в Российской империи» ‒ Федір Ґанжа. Крім того, зустрічається воно серед нехворощанських козаків у документах і пізнішого періоду. Наприклад, у 1700-1708 роках сотником у Нехворощі був Василь Федорович Ґанжа ‒ ймовірно, син Федора Ґанжі. Після смерті Василя його дружина Ганна Ґанжова володіла частиною лісу на лівому березі Орілі.
Ще такий факт. На довіру заслуговує думка історика Олександра Петровича Оглоблина про те, що у створенні лівобережної гетьманської держави найактивнішу участь брали визначні представники правобережної козацької старшини, «які зневірилися у політиці гетьмана Дорошенка і масово посунули за Дніпро в 1670-х роках. Лизогуби, Кандиби, Ґамалії, Ханенки, Кочубеї, Скоропадські, врешті, Дорошенки й багато інших правобережних фамілій поволі здобувають собі керівні місця в економічному та політичному житті Лівобережної України, куди вони принесли свій господарський та адміністративний досвід, прагнення до стабілізації громадського життя й зміцнення української державності, а разом з тим і тугу за українською соборністю». Очевидно, з їх числа – і призначений на сотникування у Нехворощі Федір Ґанжа. Скоріш за все, він був сином уманського полковника, сподвижника Б.Хмельницького Івана Ґанжі, котрий встиг лише кілька місяців бути на цій посаді, бо 13 (23) вересня 1648 року загинув у Пилявецькій битві. У 1673 році його син Федір перебрався сюди з Уманщини, і гетьман І.Самойлович, котрий сам переселився на Лівобережжя з м. Ходорова (нинішня Житомирщина), призначив його нехворощанським сотником.
Дійшло це прізвище і до нинішніх часів, тоді як прізвища «Ґантего» не бачимо ніде.
Тепер повернемось до самої сотні. На жаль, відомостей про її перші роки існування майже немає. Лише після того, як на чолі Гетьманщини став високоосвічений політик і досвідчений військовий Іван Ілліч Скоропадський, він вирішив з’ясувати справжній майновий стан життя у полках і сотнях, наказавши урядовцям провести спеціальну ревізію. Тож у січні 1718 року на терені Полтавського полку відбувся перепис військових поселенців. З цих матеріалів нам відомо, що до складу Нехворощанської сотні тоді входили не лише містечко Нехвороща, а й Шедіївський козацький курінь (с. Шедієве) та хутір Васильківка. В самій Нехворощі було 80 кінних, 10 тяглових та 19 піших козаків, 30 тяглових і 31 піший посполитих селян. У слободі Васильківка було 7 з тяглом і 8 піших козаків та 126 посполитих. У селі Шедіївка (Шедієве) ‒ 10 кінних і 2 піших козаки, 4 з тяглом і 40 піших посполитих селян. Крім того, під час військових дій Нехворощанській сотні підпорядковувалися 44 посполитих селян з тяглом ‒ підданих Нехворощанського монастиря.
Таким чином, Нехворощанська сотня тоді нараховувала загалом 411 душ, готових у потрібний момент стати на захист своєї території.
Варто мати на увазі, що ця цифра стосується тільки військовозобов’язаних осіб чоловічої статі, спроможних стояти в обороні. Бо тогочасна система обліку населення не враховувала жінок, яких на той час було приблизно стільки ж, як і чоловіків. Скоріш за все, не увійшли до цього реєстру і неповнолітні хлопці, хворі чоловіки та старші 60 років, які не могли стати до зброї. Тож аби уявити, наскільки чисельною була Нехвороща станом на січень 1718 року (разом зі слободою Васильківкою, яка пізніше стала частиною нашого села), треба її 311 військових щонайменше потроїти.
Поступово населення Нехворощі збільшувалося, особливо з початком будівництва Української оборонної лінії. На фортифікаційні роботи сюди присилали багато людей, частина з них назавжди осідали тут зі своїми сім’ями. Тому вже в 1732 році в містечку діяли 3 церкви, при них ‒ 2 школи писарів, де хлопчиків навчали елементарній грамоті. До Нехворощанської сотні також належали, як ми вже говорили, село Шедієве, слобода Васильківка і на лівому березі Орілі ‒ так званий Монастирський хутір, що пізніше став зватися Шагарівським (Шагаровим).
У березні 1736 р. для охорони Української лінії царський уряд прислав 20 полків російської ландміліції, сформованих в Український ландміліцький корпус. Відтоді Нехворощанська сотня виконувала більше адміністративні функції, ніж військові.
Остаточно розформували нашу козацьку сотню на початку 1765 року, коли в результаті чергової адмінреформи наше та сусідні сотенні містечка передали до складу щойно створеної Новоросійської губернії. З тих пір у Нехворощі почала діяти штаб-квартира Донецького пікінерського полку, що одночасно виконувала адміністративні функції для цивільної частини населення.
Завдяки історичним документам знаємо імена близько десяти очільників Нехворощанської сотні, які правили тут після Федора Ганжі. Найвідоміші з-поміж них ‒ Іван Бузовський, Федір Сухомлин, Василь Ганжа, Трохим Самойлович, Гордій Савич, Іван Палецький, Каленик Прокоп’єв (Слоновський).
Детальніше про Нехворощанську козацьку сотню та її сотників, отаманів, осавулів, писарів, хорунжих викладено у книзі «У просторі століть». Сьогодні ж насамкінець хочу сказати, що з тих пір, як вони тут жили і вели свої цивільні та військові справи, минуло три з половиною століття. Саме стільки стоїть над Оріллю наша Нехвороща ‒ колиска багатьох поколінь воїнів і хліборобів. За ці часи вона пережила не одну адміністративну реформу, була центром Олексопільського повіту, однойменної волості у часи земства, районним центром у радянський період, а сьогодні є центром сучасної громади. Здолавши всі негаразди й лихоліття буремних століть, наше село донині живе, працює, розвивається, виховує дітей і будує свій завтрашній день.
Та, крокуючи вперед, ми повинні пам’ятати про тих, хто стояв біля наших витоків: мужніх козаків, які колись охороняли рубежі Гетьманщини, і першого сотника Федора Ганжу, під проводом якого започаткувалося приорільське містечко. І, дружно святкуючи сьогодні «іменини» рідного села, з особливою гордістю згадати своє козацьке коріння. Бо сила громади не тільки в тому, ЩО вона будує, а й у тому, що береже в пам’яті свою історію. Що не забуває, ким були ті, хто заклав підвалини її довгого шляху в майбутнє. І поки ми шануємо власне минуле, любимо рідну землю та передаємо родову пам’ять дітям, доти житиме Нехвороща ‒ з гордою козацькою душею, щирими людськими серцями і вірою у завтрашній день. 💙💛
З Днем села вас, односельці!
Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст і краєзнавець

ПРО НАС ПИШУТЬ
27/08/2026

ПРО НАС ПИШУТЬ

Жителі цих населених пунктів Нехворощанської територіальної громади відзначили одразу кілька важливих дат..

Address

с. Нехвороща, вУлица Миру, буд. 3
Nekhvoroshchanskiye
39354

Opening Hours

Monday 08:00 - 12:00
13:00 - 17:00
Tuesday 08:00 - 12:00
13:00 - 17:00
Wednesday 08:00 - 12:00
13:00 - 17:00
Thursday 08:00 - 12:00
13:00 - 17:00
Friday 08:00 - 12:00
13:00 - 17:00

Telephone

+380534496442

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Нехворощанська громада. Офіційна сторінка posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Нехворощанська громада. Офіційна сторінка:

Shortcuts

Share

Category