Новоукраїнська міська рада

29/08/2026

У Новоукраїнці провели в останню путь Захисника України Олександра Кутюка
29 серпня у Новоукраїнці відбулося прощання із солдатом Збройних Сил України Кутюком Олександром Миколайовичем — Захисником, який віддав своє життя за Україну.
Цього дня рідні, друзі, побратими, представники міської влади та жителі Новоукраїнської громади зібралися, щоб провести Героя в останню путь.
Олександр Миколайович народився 30 травня 1975 року в селі Димине Новоукраїнського району. Там минули його дитячі та юнацькі роки, там він навчався, зростав і формувався як людина.
Після закінчення школи, у 18 років, Олександр пішов на строкову військову службу. Повернувшись додому, працював у фермерському господарстві, де трудилися його батьки.
У 1999 році Олександр переїхав до Новоукраїнки, створив сім’ю та розпочав новий етап свого життя. Працював токарем на Бантишівському кар’єрі. Був людиною праці — відповідальним, надійним, працьовитим чоловіком, який чесно заробляв на життя та дбав про свою родину.
Ті, хто знав Олександра, згадують його як доброго, щирого і простого чоловіка, який ніколи не залишався осторонь чужої біди. Якщо комусь була потрібна допомога по господарству чи у вирішенні якоїсь справи — він приходив і не відмовляв.
Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, знайомих та колег.
На захист України став із перших місяців повномасштабної війни
Навесні 2022 року життя Олександра змінила війна.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, він став до лав Збройних Сил України. Не шукав легкого шляху, а взяв до рук зброю, щоб захищати свою країну, свою родину, свій дім і свою громаду.
Разом із побратимами Олександр пройшов найважчі напрямки цієї війни. Боронив Україну на Херсонщині, брав участь у боях за Соледар і Бахмут, воював на Запорізькому напрямку.
Останнім для нього став Донеччина.
19 лютого 2025 року під час бойових дій у Волноваському районі було втрачено зв’язок з Олександром.
Відтоді для його рідних розпочався найважчий час — час невідомості, очікування та надії.
Олександр Миколайович тривалий час вважався зниклим безвісти. Рідні чекали, вірили та сподівалися отримати добру звістку. Сподівалися, що він живий і одного дня повернеться додому.
На жаль, цим сподіванням не судилося здійснитися.
Було встановлено, що солдат Збройних Сил України Кутюк Олександр Миколайович загинув унаслідок артилерійського обстрілу, виконуючи бойове завдання із захисту України.
Сьогодні він повернувся додому.
Але не так, як його чекала родина.
Він повернувся на рідну землю назавжди — як Захисник, як Воїн, як Герой, який віддав найдорожче заради України.
Цього дня Новоукраїнська громада схилила голови перед подвигом свого земляка. У скорботі разом із родиною були всі, хто прийшов провести Олександра в останню путь.
Немає слів, які могли б зменшити біль рідних. Неможливо повернути сина, чоловіка, батька, брата, друга. Особливо важко усвідомлювати втрату після понад року очікування, коли життя рідних трималося між надією та страшною невідомістю.
Під час прощальної церемонії міський голова Олександр Корінний висловив родині щирі співчуття від імені всієї громади:
«Це день великого болю і скорботи. День, коли важко знайти слова, здатні передати ту втрату, яку переживає родина, і той біль, який сьогодні розділяє вся наша громада.
Від імені Новоукраїнської громади висловлюю щирі та глибокі співчуття родині, рідним і близьким Олександра Миколайовича. Розділяємо з вами цей невимовний біль. Вклоняємося перед вашою мужністю і силою, адже чекати свого рідного понад рік, жити між надією і страшною невідомістю — це випробування, яке важко осягнути.
Олександр загинув, захищаючи Україну. Його життя обірвала війна, але пам’ять про нього житиме серед нас.
Ми будемо пам’ятати його не лише як воїна, який загинув на полі бою. Ми пам’ятатимемо Олександра — доброго, працьовитого, щирого чоловіка, людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Наш обов’язок — зберегти пам’ять про нього та про всіх наших Захисників, які віддали своє життя за те, щоб Україна жила.
Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Олександра Кутюка. Нехай рідна земля буде йому пухом. Нехай пам’ять про його подвиг назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам’ять і вічна слава Герою! Герої не вмирають!»
Олександр Кутюк назавжди залишиться у пам’яті Новоукраїнської громади як Захисник, який до кінця виконав свій військовий і громадянський обов’язок.
Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.
Герої не вмирають!

25/08/2026

Дні Державного Прапора та Незалежності у Новоукраїнській громаді — про те, що для нас справді важливо.
Про пам’ять за тими, кого втратили.
Про надію на повернення тих, кого чекаємо.
Про підтримку тих, хто сьогодні боронить Україну.
Пам’ятаємо. Чекаємо. Підтримуємо. 🇺🇦

21/08/2026

19/08/2026

🏥Вітаємо колектив Кнп Новоукраїнська Лікарня — переможців «Школи проєктного менеджменту»!
Новоукраїнська громада має добру та сталу традицію — розвиватися через проєкти, партнерство та залучення позабюджетних ресурсів. І ми переконані: щоб громада мала можливість реалізовувати більше важливих ініціатив, потрібно не лише шукати фінансування, а й постійно підвищувати професійні компетентності тих, хто ці проєкти створює та реалізовує.
Саме тому особливо важливою є участь КНП «Новоукраїнська міська лікарня» у проєкті «Школа проєктного менеджменту для лікарень». За результатами конкурсного відбору наш медичний заклад визначено одним із переможців та відібрано до участі у проєкті.
Проєкт реалізується Благодійним фондом «Хаб соціального рівняння» за підтримки програми IREX «Український фонд швидкого реагування» (URRF).
🎯 Що це означає для нашої лікарні та громади?
Представники лікарні пройдуть інтенсивне навчання з проєктного менеджменту, а після нього отримуватимуть чотиримісячний індивідуальний менторський супровід. Учасники матимуть доступ до навчальних матеріалів, практичних кейсів, шаблонів документів та можливостей обміну досвідом із колегами й американськими медичними закладами — партнерами проєкту.
Але найважливіший результат — знання мають перетворитися на конкретні можливості для розвитку лікарні.
У межах проєкту команда закладу має:
🔹 оцінити власні потреби у сфері проєктного менеджменту та залучення зовнішнього фінансування;
🔹 розробити трирічну фандрейзингову стратегію;
🔹 сформувати карту потенційних донорів і ресурсних організацій;
🔹 підготувати та подати щонайменше одну грантову заявку або партнерську концепцію;
🔹 напрацювати контакти та можливості співпраці з благодійними фондами, громадськими організаціями й представниками приватного сектору;
🔹 створити план подальшого розвитку та сталості проєктної діяльності.
💡 Для громади це значно більше, ніж просто навчання.
Це інвестиція у спроможність нашої лікарні самостійно знаходити нові можливості, залучати додаткові ресурси та реалізовувати проєкти, які покращуватимуть медичні послуги для жителів громади.
Адже сучасний розвиток — це не лише кошти місцевого бюджету. Це також уміння правильно сформулювати проблему, запропонувати рішення, підготувати якісний проєкт, переконливо його представити та знайти партнера, готового підтримати ініціативу.
🤝 Саме так формується проєктна спроможність громади — коли все більше людей і установ уміють не просто чекати на можливості, а створювати їх власноруч.
Ми вдячні партнерам проєкту за можливість навчатися, розвиватися та відкривати нові перспективи для Новоукраїнської громади.
Працюємо над тим, щоб у нашої лікарні та громади ставало більше партнерів, більше успішних проєктів і більше можливостей для розвитку. Адже кожен залучений позабюджетний ресурс — це додатковий крок до якісніших послуг, сучаснішої інфраструктури та сильнішої громади. 🇺🇦🤝

18/08/2026

🕯 Громада провела в останню земну дорогу Захисника України Миколу Коваля.
17 серпня 2026 року Новоукраїнська громада провела в останню земну дорогу солдата Збройних Сил України Коваля Миколу Миколайовича, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Микола народився 27 червня 1996 року на Одещині. Виховувався та навчався у місцевій школі-інтернаті. Після її закінчення працював на промислових і логістичних підприємствах Одеської області.
Він був молодим чоловіком, який, як і багато хто, мріяв про прості, але такі важливі речі — родину, мирне життя, хорошу роботу та можливість самостійно забезпечувати своїх близьких. Та повномасштабна війна перекреслила мирні плани й змусила взяти до рук зброю, щоб захистити найдорожче — Україну та її людей.
У листопаді 2025 року Микола Коваль став до лав Української армії. Отримавши військову спеціальність оператора ударних безпілотних авіаційних комплексів, ніс службу в одному з підрозділів Сил територіальної оборони на Запорізькому напрямку.
Життя нашого Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання. Солдат Збройних Сил України Коваль Микола Миколайович загинув у бою за свободу та незалежність України внаслідок ураження FPV-дроном.
Свій останній спочинок Микола знайшов на території Новоукраїнської громади — у селі Кам’яний Міст, де нині проживає його найближча людина — сестра Тетяна.
У скорботі схиляємо голови перед мужністю та жертовністю нашого Захисника.
🇺🇦 Микола Коваль віддав найдорожче — своє життя, захищаючи Україну. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, любив і шанував.
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Миколи. Нехай пам’ять про нього буде світлою і вічною.
🕯 Вічна пам’ять і слава Герою!
🇺🇦 Герої не вмирають.