17/01/2021
Як вірно пити за деокупацію Криму.
Онлайн майстер-клас.
Всілякі нинішні скандали нагадують мені, як через посади був змушений бути присутнім на «урочистих заходах» та відповідних банкетно-фуршетних «розвагах».
На таких «святах життя» завжди приходилося ввічливо пояснювати вітчизняним «володарям перснів», як у пінджаках, так й у лампасах, як з груп фанатів катлєт, так й з шоколадної фабрики, просте питання – чому я не п’ю.
З тверезими можновладцями це мені іноді вдавалося владнати, а ось вітчизняним керманичам напідпитку такі питання пояснювати узагалі дуже важко.
Тому саме таким гетьманчукам-наливайцям завжди був змушений тихенько та віч-на-віч казати просту правду.
Що дав обітницю не пити – до деокупації Криму.
Та із радістю хильну повну чарку разом із вельмишановним ясновельможним паном десь на першому узбіччі Армянську чи Джанкою.
Після цього ентузіазм спілкуватися за мною у стилі «ти що не поважаєш» чомусь завжди зникав.
Але насправді питання алкоголю та Криму дійсно міцно пов’язані.
Розчленованими трупами, прикопаними на узбіччі керченської траси.
Народними депутатами в стилі кукли «Кен», «обраними трудовим колективом» «Титану» до Володимирської через Болбочана.
Фейковими «мерами», повішеними у ванній приморського пансіонату.
Російськими «майстрами шептунів», що призначають керівників «Укрспирту».
Манкуртами-прокурорами, які заробляють на цьому нові ящики іменних коштовних сорочок.
Тому переконливо раджу усім читачам, поки Крим окупований, думати на тим, що саме пити.
Бо є величезні ризики махнути сотку за здоров’я міжнародної горілчаної мафії, яка опутала спрутом Крим та підконтрольну Україну.
Бенефіціаром якої через люксембурзьку фірму та її українські та російські доньки, є поточний голова російської служби зовнішньої розвідки пан Наришкін.
Матеріал про це із усіма відповідними першоджерелами, у першому коментарі.
Переконливо раджу читати під коктейль савойського пастису з коктебельским кокуром. Shaken, not stirred.
Так, я розумію що такі поради, що саме пити, від непитущої людини трохи комічні.
Як, прикладом, комічною для багатьох виглядає моя тривала та «цілком безперспективна» боротьба із рибною мафією.
Втім позавчора для одного з керманичів відповідних процесів у Таллінні, магната Хіллара Тедера, комізм чомусь раптово завершився.
Цей проросійський добродій, володар «заводів, газет, пароходів» та заодно низки торгових центрів у Києві, Кривому Розі та Криму, колишній бос колишнього керманича Держрибагенства вже дві доби, подейкують, дуже активно розповідає про своїх російських та українських бізнес-партерів дуже багато цікавого.
Та хіба б лише естонським правоохоронцям…
Щось мені підказує, що багато прикормлених посадовців, рахунків та оборудок керманичів пострадянської рибної, алкогольної та будівельної мафій та їх кураторів з російських спецслужб, від непримітного офісу на околицях Ванкувера до пафосних хмарочосів Липок, Лахта-Центру та Москва-Сіті разом з їх власниками хтось подарує новообраному пану Байдену. З нагоди інавгурації.
Мабуть дідугану сподобається.
Елементарні докази зв’язків рибної та будівельної мафій Криму та материкової України, через які російські спецслужби багато років миють величезні грошенятки, у другому та третьому коментарях, для уважного читання
До речі там пан Хіллар мабуть дуже цікавиться чи підписали його любі друзі та партнери по скайпу «Київ-Ростов» черговий річний протокольчик щодо азовської риби…
Бо це мало бути наступного дня його затримання – то же він міг це пропустити через непереборні обставини… мабуть переживає…
Звісно за такі цікаві але довжелезні тости ніхто подарунків від долі не чекає.
Бо, як казав один мій улюблений герой у подібній ситуації,
“the problem you create is a political one”.
Добре кіно.
Раджу передивлюся.
