Острозький замок - Державний історико-культурний заповідник м. Острог

04/09/2026

Виповнюється цими днями тридцять років українській національній валюті - гривні.
Упродовж 2 - 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, у результаті якої гривня стала єдиною національною грошовою одиницею держави.

До цієї важливої події у Краєзнавчому музеї (Острозький замок) Державного історико-культурного заповідника м. Острога 3 вересня 2026 р. відбулася зустріч із колекціонером, дослідником історії грошей, очільником рівненського Товариства колекціонерів "Антикваріат давнього міста" Олександром Литвинчуком, який представив присутнім на заході унікальну колекцію, присвячену історії гривні.
Старша наукова співробітниця історико-художнього відділу, організаторка заходу - Людмила Жуковська додала, що колекціонер розповів про один з найдавніших способів зберігання та обігу цінного металу - гривневі злитки, поділився, - як можна розпізнати фальшиві злитки.
Кожен з представлених предметів має свою історію і є важливим джерелом для вивчення грошового обігу на українських землях.

Живе спілкування з колекціонером-дослідником дало можливість присутнім не просто побачити рідкісні предмети, а й почути цікаві історії пошуку, атрибуцію та дослідження, кропітку роботу, знання та неабиякий інтерес до історії.

Людмила Жуковська також відзначила, що такі зустрічі особливо цінні для музейників, адже поєднують музейні колекції, приватне колекціонування та науковий пошук, відкриваючи для відвідувачів нові сторінки історії українських грошей.

02/09/2026

Історія українських грошей налічує понад тисячоліття. Вона починається зі срібних злитків-гривень княжої Русі та перших карбованих монет Володимира Великого – златників і срібляників із Тризубом. Після «безмонетного періоду» були спроби налагодити власне монетне виробництво за часів Богдана Хмельницького. У наступні століття на українських землях люди користувалися грошима різних держав, до складу яких входили відповідні території. У 1917–1921 роках Україна знову отримала власні гроші. Центральна Рада запровадила гривню та розмінну одиницю шаг, що дорівнював 1/100 гривні. Художник Георгій Нарбут створив оформлення перших українських банкнот і повернув Тризуб на державні гроші. Пізніше, у XX столітті, власні гроші – бофони УПА – використовували українські повстанці. Після десятиліть радянської грошової системи, в 1992 р. незалежна Україна запровадила тимчасову грошову одиницю – купоно-карбованець. Країна переживала один з найскладніших періодів своєї новітньої історії. Ціни змінювалися мало не щодня, тому людям доводилося швидко пристосовуватися до нових економічних умов.

Цей час запам’ятався не тільки цифрами в економічній статистиці, а й, до прикладу, новими словами та висловами. Перші купони через папір низької якості та слабкий захист зневажливо називали «фантиками». Тисячі карбованців у розмові скорочували до «штук» або «кіс». У 1995 р. з’явився мільйон карбованців, а в неофіційному лексиконі на його позначення знайшли справді «соковите» слово й назвали «лимоном». Тоді ж виник вислів «мільйонери-злидарі»: мільйони в гаманці зовсім не означали достатку, бо через інфляцію їх могло вистачити лише на найнеобхідніше.
Змінилося і повсякденне життя. Аби підзаробити, люди торгували на ринках тим, що вдавалося невеликими партіями привезти з-за кордону, а тому вимушено ставали «човникарями». Обмінювали валюту, від того в побуті закріпилися слова «міняйли», «валютники», «бакси». Частіше в буденних розмовах почали вживати економічні терміни «інфляція», «девальвація», «емісія», «деномінація», «бартер». Маневрений складаний металевий візок для перевезення товарів, який допомагав триматися «на плаву», отримав народну назву «кравчучка».

У вересні 1996 року Україна провела грошову реформу і ввела в обіг гривню. Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні» був підписаний 25 серпня 1996 р., а сам обмін тривав з 2 по 16 вересня. Купоно-карбованці обмінювали на гривні у співвідношенні 100 000 до 1. Обмін проводився без лімітів, обмежень чи комісій, що кардинально відрізняло реформу від тих, що здійснювалися за радянського періоду.

Про те, як вересневий обмін 1996 р. відбувався в Острозі, нам розповідає експонат з колекції заповідника. Зокрема, в інформаційному віснику Острозької міської Ради народних депутатів «Місто» № 9 від 6 вересня 1996 р. вийшла публікація «Як обміняти карбованці на гривні?». У ній читачам пояснювали за яким курсом, де і як можна обміняти купони на гривні.

Повернення національній грошовій одиниці назви, знайомої ще з доби Русі, стало закономірним відновленням історичної справедливості. За 30 років існування сучасної української валюти еволюціонував її дизайн, змінювалися захисні елементи та розширювався номінальний ряд, проте гривня залишається одним з основних символів української державності та зв’язку поколінь. Сьогодні вона проходить ще одне випробування на міцність разом з усією країною, забезпечує розрахунки та зберігає свою символічну роль в історії України.

02/09/2026

У фонди історико-культурного заповідника, що на Рівненщині, передали документ, створений у 1917 році. У ньому інформували жителів міста Острог про зречення російсько...

01/09/2026

📜 Пам’ятка, яка повернулася туди, де була надрукована понад століття тому

До документального фонду Державного історико-культурного заповідника м. Острога надійшло оголошення мешканцям міста Острога від 5 березня 1917 року - документ, яким міський староста П. Федоров повідомляв про отримані телеграми щодо зречення російського імператора Миколи ІІ від престолу та відмови великого князя Михайла Олександровича прийняти владу. Микола ІІ увійшов в історію з промовистим прізвиськом «Кривавий». Його правління позначилося політичними репресіями та кривавим придушенням протестів, а також послідовною русифікаторською політикою щодо української культури. У перше десятиліття його царювання продовжували діяти жорсткі обмеження Емського указу, які суттєво звужували можливості українського друкованого слова. На початку ХХ століття цензурна практика доходила до обмеження самого вживання слів «Україна» та «український», а 1914 року царська влада заборонила публічне відзначення 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Тож перед нами безпосереднє свідчення моменту, коли до мешканців Острога прийшла звістка про падіння російського самодержавства. На великому аркуші розміром 57 × 46 см були оприлюднені маніфести, телеграми волинського губернатора та витяг із наказу по Острозькому гарнізону. Через такі оголошення містяни дізнавалися про події, які в лічені дні змінювали політичну реальність цілої імперії.
Для нас ця пам’ятка має ще одну особливу цінність. Унизу аркуша читаємо: «Печ. раз. Острогъ, тип. „Шейнербергъ“». Тобто оголошення було надруковане в Острозі, у друкарні Шейнербергів. І тут історія робить майже символічне коло, адже сьогодні у приміщенні колишньої друкарні Шейнербергів розташоване фондосховище нашого заповідника. Після більш ніж столітньої мандрівки документ знову зберігатиметься там, де у березні 1917 року був надрукований.
Пам’ятка вже реставрована - аркуш дубльовано на папір. Документ було викуплено в колекціонера у Харкові та передано до нашої збірки дарувальником, який побажав залишитися невідомим. Щиро дякуємо нашому меценату за цей подарунок. Завдяки таким людям музейні фонди поповнюються не просто старими документами, а безпосередніми свідками історії Острога та України.
Іноді музейний предмет повертається додому буквально. Цей документ - саме такий випадок.

30/08/2026

Недільного дня, 30 серпня 2026 р., в Острозькому краєзнавчому музеї ДІКЗ м. Острога відбулося відкриття виставки картин Олександра Закусілова, присвяченої 70-річчю від дня народження митця.

Експозиція дарує глядачам особливий світ художника ‒ світ кольору, світла та краси. У центрі уваги ‒ натюрморти й яскраві квіткові композиції, сповнені сонячного настрою, ніжності та любові до життя.

Відкриття виставки стало не просто презентацією творчого доробку митця, а щирою зустріччю людей, яких об’єднує любов до мистецтва, ‒розповідає далі наукова співробітниця Катерина Кравчук.
На заході до слова були запрошені представники Державного історико-культурного заповідника м. Острога, зокрема, ‒ в.о. директора заповідника Андрій Брижук, учений секретар Марія Данилюк, а також старший науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Володимир Бондарчук, близькі люди й друзі Олександра Закусілова, острозька художниця Людмила Шевчук, працівниця Острозької центральної бібліотеки Катерина Чайка. Крім того, своїми враженнями та фаховою оцінкою творчості митця поділилася доктор мистецтвознавства, викладач Національного університету «Острозька академія Ярослава Бондарчук.

Художник Олександр Закусілов люб’язно надав коментар про свої творчі вподобання для наукової співробітниці музею Катерини Кравчук: «Мені подобається все, що красиве: натюрморти, пейзажі. Я й портрети писав. Я самоук, адже не навчався професійно мистецтву. Усі ідеї для моїх картин приходять з голови. Можу навіть серед ночі прокинутися і накидати на полотно образи, щоб не забути до ранку. А час написання картин залежить від розміру і складності роботи. Інколи й за тиждень міг написати картину, інколи ‒ й за два дні».
Гості із зацікавленням розглядали роботи, обговорювали улюблені картини та милувалися барвами квітів, які щедро розквітають на полотнах Олександра Закусілова.
Запрошуємо усіх охочих завітати до Краєзнавчого музею (Острозький замок), щоб особисто познайомитися з творчістю художника та відчути ту красу й тепло, якими наповнені його картини.

Фото Катерини Кравчук.

29/08/2026

Сьогодні Державний історико-культурний заповідник м. Острога долучився до щорічної акції «Стіл пам’яті» ‒ простору, який творимо разом, щоби вшанувати своїх полеглих, написавши їхні імена. Пам’ять – це дія, яку ми творимо разом.

В Україні цю акцію започаткувала у 2023 р. Марія Грабар і присвятила її пам’яті свого чоловіка, який загинув у російсько-українській війні ХХІ ст. у грудні 2022 року.

29 серпня в День пам’яті загиблих захисників України ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність.
Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 р. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 р. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.
Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

28/08/2026

📜 У серпні князь Острозький з підозрою ставився до Москви. Як і раніше його батько.
Після смерті Стефана Баторія Річ Посполита увійшла в період міжкоролів’я, а одним із ключових питань залишалися відносини з Московським царством.
9 серпня 1587 року Василь-Костянтин Острозький брав участь у переговорах із московською делегацією. Як свідчить щоденник учасника подій Кшиштофа Дорогостайського, обговорювали ні багато ні мало — умови можливого об’єднання Польського королівства, Великого князівства Литовського та Московського царства. Позиція Острозького була принциповою. Князь виступав на захист «вольностей Речі Посполитої» — політичної системи шляхетських прав і свобод, яка суттєво відрізнялася від московської моделі влади. Водночас його ставлення до Москви не було одновимірним. Успадкувавши від батька складний досвід відносин із нею, Василь-Костянтин сприймав Московське царство і як потенційного противника, і як можливого союзника. Геннадієвський список Біблії князь отримав з Москви. Дипломатія XVI століття була складнішою за просту формулу «друг — ворог». А князь Острозький умів маневрувати між загрозами, союзами, державними та особистими інтересами.
Це лише один епізод із серпня Василя-Костянтина Острозького.

📖 Продовжуємо серію «Дванадцять місяців князя». Цього разу — про те, яким був серпень у житті князя в різні роки.

Посилання на новий матеріал — у першому коментарі.

27/08/2026

У суботу, 29 серпня, музейники Державного історико-культурного заповідника м. Острога долучаться до всеукраїнської акції «Стіл пам’яті», приуроченої до Дня пам’яті полеглих Захисників і Захисниць України, ‒ повідомила наукова співробітниця Катерина Кравчук.

Кожен відвідувач Краєзнавчого музею (Острозький замок) зможе у підготовлену картку вписати ім’я загиблого воїна, який віддав життя за збереження України, її цілісності та суверенітету у російсько-українській війні ХХІ століття, для вшанування його подвигу та любові до Батьківщини. Символічний стіл пам’яті «Шануємо. Не забуваємо» на території Замкової гори стане знаком нашої вдячності, шани та незгасної пам’яті про Героїв нашої держави.

Запрошуємо всіх охочих долучитися до акції та разом проявити повагу до полеглих Захисників і Захисниць України.
Пам’ятаємо кожного.
Шануємо подвиг кожного борця за українську державність.
Продовжуємо жити й боротися за Україну.
Вічна пам’ять і слава Героям України!

25/08/2026

24/08/2026

В Острозькому замку відкрили виставку «110 історій Острозького замку»
24 серпня, у день 110-річчя відкриття музею в Острозькому замку, презентували виставку «110 історій Острозького замку», присвячену історії музейної інституції, її колекціям та людям, які впродовж понад століття зберігали культурну спадщину Острога.
Дата відкриття виставки символічна. Саме 24 серпня 1916 року, у розпал Першої світової війни, у відреставрованій Вежі Мурованій Острозького замку прийняли перших відвідувачів. Через 110 років нова виставка відкрилася у тій самій залі третього поверху, де розпочиналася історія музею.
Одним із центральних елементів проєкту стала реконструкція найдавнішої відомої експозиції Острозького замку. Для її відтворення з фондосховищ та інших музейних залів повернули предмети, які можна ідентифікувати на історичній фотографії: меблі, книги, портрети, підсвічники та інші музейні пам'ятки.
Експозиція побудована так, що спочатку відвідувач бачить реконструйований музейний простір, не бачачи самої фотографії, яка стала основою для його відтворення. Лише при переході до другої частини зали відкривається панорама з історичним знімком. З цієї точки фотографію експозиції сторічної давнини можна безпосередньо порівняти із сучасною реконструкцією та оригінальними музейними предметами, що збереглися до нашого часу.
Виставка знайомить з історією Братства імені князів Острозьких, реставрацією Вежі Мурованої на початку ХХ століття, першими музейниками та меценатами, формуванням колекції, археологічними дослідженнями й реставрацією музейних предметів. Серед представлених пам'яток — перша інвентарна книга музею, перша книга відгуків, документи та матеріали архіву Братства, археологічні знахідки, твори іконопису та графіки.
Окремою складовою виставки стала інтерактивна тач-панель, у якій зібрано всі 110 історій Острозького замку. Відвідувач може самостійно гортати їх, обираючи сюжети, які зацікавили найбільше. Це історії музейних експонатів і колекцій, археологічних відкриттів та реставрацій, розповіді про засновників музею, дослідників, реставраторів, музейників, меценатів і відвідувачів, а також про події, свідком яких був Острозький замок упродовж останніх 110 років.
Таким чином, інтерактивна панель розширює фізичний простір виставки: те, що неможливо одночасно представити у вітринах і на стінах, стало частиною цифрового архіву історії музею. Відвідувач може не лише пройти експозицію, а й самостійно продовжити знайомство з її героями, предметами та подіями.
Окремий блок виставки присвячений музейній реставрації. Поруч із відреставрованими іконами представлені фотографії їхнього стану до проведення робіт, що дозволяє побачити результати роботи реставраторів і простежити шлях музейного предмета від пошкодженого стану до повернення в експозицію.
«Сто десять років тому, під час Першої світової війни, люди відкрили музей у відреставрованому середньовічному замку. Вони робили це в час, коли майбутнє було так само невизначеним. І, можливо, саме тому їхній досвід настільки зрозумілий нам сьогодні. Бо культура зберігається не сама собою. Хтось має врятувати стару будівлю, хтось — принести до музею родинну реліквію, хтось — провести дослідження, хтось — відреставрувати пошкоджений предмет. Тому “110 історій Острозького замку” — це не лише розповідь про минуле музею. Це історія відповідальності за його майбутнє», — зазначив в. о. директора Державного історико-культурного заповідника м. Острога Андрій Брижук.
Виставка поєднує оригінальні музейні предмети, історичні документи й фотографії із сучасними цифровими засобами представлення спадщини. Від першої інвентарної книги до інтерактивної панелі зі 110 історіями вона показує, як змінювалися способи зберігати, досліджувати та розповідати історію, тоді як головне завдання музею залишалося незмінним — передавати культурну спадщину наступним поколінням.

«Проєкт «110 історій Острозького замку» підготовлено за підтримки Український культурний фонд в межах конкурсної програми Культура. Регіони».

#запідтримкиУКФ #ОстрозькийЗамок #Острог #МузейнаІсторія