04/09/2026
4 вересня 2026 року відбулася 69-та сесія Петрівської селищної ради VIII скликання.
У пленарному засіданні взяли участь 17 депутатів, керуючий справами виконавчого комітету, старости Петрівської селищної ради, керівники структурних підрозділів, представники правоохоронних органів та місцевих медіа.
Петрівський селищний голова Світлана Тилик розпочала роботу сесії традиційно — хвилиною мовчання, вшановуючи пам'ять усіх, хто віддав своє життя за свободу й незалежність України.
Після цього депутати перейшли до розгляду питань порядку денного. Усі проєкти рішень попередньо були детально опрацьовані під час спільного засідання профільних постійних комісій. Це дало можливість і під час пленарного засідання працювати конструктивно та злагоджено.
Загалом депутати розглянули 38 питань. Серед них:
- Про внесення змін та доповнень до програми економічного і соціального розвитку Петрівської селищної ради на 2026 рік та прогнозу до 2028 року;
- Про внесення змін та доповнень до бюджету Петрівської селищної ради на 2026 рік та прогноз бюджету громади на 2027-2029 роки;
- Про внесення змін до рішення Петрівської селищної ради від 28 липня 2022року.
Традиційно найбільшим за обсягом став блок земельних питань. Депутати розглядали питання надання дозволів, затвердження відповідної документації та врегулювання питань землекористування на території громади.
У розділі «Різне» депутат селищної ради, голова ГО «Допоможемо воїнам Петрівщини» Алла Горністова висловила щиру вдячність колективам Петрівського ліцею та його філії за підтримку першовересневої акції «Допомога ЗСУ».
Під керівництвом Алли Вєтрової та Григорія Москальця освітяни й учні долучилися до доброї справи та передали у волонтерський центр 10 тисяч гривень на придбання спанбонду для плетіння маскувальних сіток.
Ще один важливий приклад того, як громада, кожен на своєму місці, продовжує підтримувати тих, хто сьогодні боронить Україну.
Завершуючи засідання, Петрівський селищний голова Світлана Тилик подякувала депутатам, старостам, керівникам структурних підрозділів та всім присутнім за конструктивну роботу.
Водночас її заключне слово було не лише про поточні справи громади.
Воно було про те, чим сьогодні живе наша громада і вся Україна.
Про те, що велика частина нашого життя нині проходить біля моргів, у траурних процесіях, у живих коридорах, на кладовищах.
Поховання. Поховання. Поховання…
За кожним із них — обірване життя. Родина, яка втратила найдорожчу людину. Мати, дружина, діти, батьки, які вчаться жити з болем, що не має строку давності.
І саме тому особливо боляче й тривожно бачити людську байдужість.
Байдужість до родин загиблих Захисників. До пам'ятних місць у громаді. До необхідності зупинитися, схилити голову, віддати шану тим, завдяки кому ми сьогодні маємо можливість працювати, навчатися, проводити сесії, виховувати дітей і будувати плани.
На шостому році великої війни така байдужість справді лякає.
Бо пам'ять — це не лише квіти у визначені дні.
Повага — це не лише слова у промовах.
Це наша щоденна поведінка. Уміння помічати біль тих, хто поруч. Зупинятися перед пам'яттю. Бути людьми.
Світлана Олександрівна наголосила, що в умовах воєнного часу особливо важливо працювати злагоджено, спільно вирішувати питання, від яких залежить стабільність громади та добробут її жителів. Але не менш важливо — не втратити людяність і пам'ять.
Бо громада сильна тоді, коли вміє пам'ятати.
Коли підтримує тих, кому болить.
Коли шанує своїх Героїв.
І коли розуміє просту, але надзвичайно важливу істину: ми маємо право жити й працювати — бо хтось віддав за це своє життя.
Вічна пам'ять усім полеглим Захисникам України.
Шана родинам Героїв.
І безмежна вдячність тим, хто продовжує боронити нашу землю.
