01/09/2026
Незламна розвідниця УВО: величний та трагічний життєпис Ольги Басараб
Сьогодні, 1 вересня, виповнюється 137 років від дня народження Ольги Басараб (із дому Левицької) – діячки українського визвольного руху, дипломатки, зв’язкової та національної героїні, яка народилася саме на нашій рогатинській землі – у селі Підгороддя.
Постать Ольги Басараб давно стала символом жертовності, проте за легендарним ім'ям стоїть глибока інтелектуальна праця, блискуча освіта та відвага, яка випередила свій час.
Ольга народилася 1889 року в Підгородді у шляхетній родині греко-католицького священника отця Михайла Левицького та Савини з роду Стрільбицьких. Рід Левицьких дав Галичині багатьох видатних культурних та духовних провідників. Після ранньої смерті батьків Ольгою опікувалися родичі.
Вона здобула елітарну європейську освіту: навчалася в інституті для дівчат у Перемишлі, а згодом - у престижній Торговельній академії у Відні. Дівчина мала виняткові лінгвістичні здібності, вільно володіла німецькою, французькою, польською та іншими європейськими мовами, що згодом визначило її успіх на дипломатичній арені.
З початком великої війни у 1914 році Ольга Левицька активно включається у громадську роботу. Разом із відомими діячками Галичини вона створює Жіночий комітет допомоги пораненим воякам у Відні. У цей же період вона стає однією з перших організаторок жіночих чот у складі Легіону Українських Січових Стрільців (УСС).
За віддану гуманітарну працю, організацію шпиталів та допомогу військовополоненим Ольга була нагороджена срібним орденом австрійського Червоного Хреста з військовою відзнакою. 1914 року вона виходить заміж за Дмитра Басараба – талановитого українського громадського діяча та студента політехніки, проте їхнє щастя було коротким. Уже за кілька тижнів після весілля Дмитро гине на італійському фронті. Втрата коханого не зламала Ольгу, а навпаки – спонукала повністю присвятити себе служінню Україні.
У часи проголошення Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки інтелектуальний потенціал Ольги Басараб стає затребуваним на державному рівні. Вона працює секретарем українського посольства у Фінляндії, а згодом переїжджає до Відня, де веде складну дипломатичну та бухгалтерську роботу в дипломатичних представництвах УНР та ЗУНР. Вона особисто координувала зв'язки з Червоним Хрестом та займалася поверненням українських полонених на батьківщину.
Після поразки регулярних українських армій боротьба переходить у підпілля. Ольга Басараб стає однією з перших жінок, які вступають до лав Української Військової Організації (УВО). Будучи правою рукою та довіреною особою полковника Євгена Коновальця, вона очолює найскладніший сектор – розвідку та зв'язок. Під псевдонімами вона перевозить таємні документи, шифри, фінансові звіти, перетинає європейські кордони та організовує підпільні мережі у Львові, Відні та Берліні.
У січні 1924 року польська поліція під час масових облав випадково натрапила на слід квартири, яку Ольга винаймала у Львові разом із соратницею Стефанією Савицькою. Під час обшуку було виявлено таємні документи УВО. Ольгу заарештували та кинули до катівні «Бригідки».
Польські слідчі розуміли, хто потрапив до їхніх рук. Басараб володіла інформацією про всю структуру підпілля УВО в Європі. Протягом кількох тижнів її піддавали жорстоким, нелюдським тортурам. Її били, катували струмом, морили голодом. Проте тендітна уродженка Рогатинщини виявилася міцнішою за крицю – вона не назвала жодного імені, жодної адреси підпілля.
У ніч з 12 на 13 лютого 1924 року серце 34-річної Ольги зупинилося. Польська влада намагалася приховати злочин, таємно поховавши її під чужим іменем на Янівському цвинтарі. Однак правда вибухнула на всю Галичину: ексгумація тіла та похорон перетворилися на багатотисячну національну демонстрацію.
Подвиг Ольги Басараб став наріжним каменем для виховання майбутнього покоління ОУН-УПА. Її незламність довела: боротьба за державність не має гендеру, а любов до рідної землі є сильнішою за смерть. Ми пишаємося, що земля Рогатинщини в Підгородді виплекала таку величну постать.
📍 Досліджуйте сторінки визвольної боротьби нашого краю разом із нами: історико-краєзнавчий Музей «Опілля» (м. Рогатин, вул. Галицька, 52Л).
На фото - експозиція шкільного меморіального музею Ольги Басараб у її рідному селі Підгороддя на Рогатинщині. У центрі зали - погруддя видатної розвідниці УВО та пронизливі слова-заповіт, що проходять крізь покоління: «За кров, за сльози, за руїну, верни нам, Боже, Україну!»
