25/08/2026
Самбір попрощався з двома Героями — Юрієм Демським та Костянтином Змунчилом
25 серпня Самбір зустрів на щиті двох своїх Захисників — Юрія Демського та Костянтина Змунчила. Цього дня місто об’єдналося у скорботі, щоб віддати останню шану військовослужбовцям, які віддали свої життя за Україну.
О 11:00 на площі Пам’яті тіла Героїв зустріли військовослужбовці, представники міської ради, священнослужителі та мешканці Самбора. У хвилині мовчання присутні схилили голови перед пам’яттю Захисників.
Після прощання на площі Пам’яті похоронна процесія рушила до зали органної та камерної музики. Тут самбірчани мали можливість попрощатися із Юрієм та Костянтином. Священнослужителі звершили чин похорону та спільно з присутніми помолилися за упокій душ загиблих Захисників.
Далі жалобна процесія пройшла вулицями Самбора. Дорога до останнього місця спочинку пролягла повз Алею пам’яті, де розміщені світлини Героїв, які віддали життя за Україну. Біля ратуші Захисників зустріли працівники Самбірської міської ради, віддаючи їм останню шану.
Після цього процесія вирушила до міського кладовища, де Юрія Демського та Костянтина Змунчила поховали з військовими почестями.
Юрій Демський — «Матрос»
Юрій Васильович Демський народився 11 серпня 1979 року в селі Воля-Баранецька. Навчався у місцевій середній школі, після закінчення якої здобув професію у Самбірському ПТУ №2.
Свого часу Юрій проходив строкову військову службу у морській піхоті в Миколаєві. Після служби працював у Самбірській військовій частині на посаді техніка електрозв’язку.
23 вересня 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Проходив службу на посаді гранатометника 1-го аеромобільного відділення ,2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281. Його позивний — «Матрос».
Юрій Демський був вірний військовій присязі та мужньо виконував свій військовий обов’язок у боротьбі за Україну, її свободу і незалежність.
6 січня 2025 року під час штурмових дій противника поблизу села Погребки Суджанського району Курської області Юрій зник безвісти.
23 серпня 2026 року було встановлено факт його загибелі. Він загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну.
За час проходження військової служби Юрій зарекомендував себе з позитивного боку. Свої функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та побратимів, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення.
Юрій залишив родину, для якої його втрата назавжди залишиться невимовним болем. У нього залишилися дружина Ірина, сини Тарас і Дмитро, невістка Уляна, батьки та дві сестри.
Він мав своє життя, свою родину, плани й мрії. Але, ставши на захист України, віддав найдорожче — власне життя.
Віддав його за Україну, за рідну землю, за своїх близьких і за кожного з нас. За наше право жити у вільній та незалежній державі. За майбутнє, яке сьогодні виборюється ціною життя найкращих синів України.
Костянтин Змунчило — від курсанта до полковника
Костянтин Євгенович Змунчило народився 4 вересня 1981 року в місті Первомайськ Миколаївської області. Навчався у Первомайській середній школі №16.
У 1998 році вступив до Харківського військового університету, де навчався до 2002 року. У 2002–2003 роках продовжив навчання в Інституті танкових військ при Харківському політехнічному інституті за напрямом РХБ захисту.
У 2014 році закінчив Національний університет оборони України. У 2026 році завершив курси L4.
Свій військовий шлях Костянтин Євгенович пройшов від курсанта до полковника. 28 років сумлінної служби у Збройних Силах України він присвятив захисту держави.
За роки служби проходив службу в Десантній дивізії у Болграді Одеської області, 27-й механізованій бригаді у Білгороді-Дністровському, 28-й окремій механізованій бригаді у Чабанці Одеської області та 107-му реактивному полку в Кременчуці.
З 2014 по 2021 рік проходив службу у 704-му полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту в Самборі, де обіймав посади командира батальйону та заступника командира полку.
З 2021 по 2026 рік проходив службу в Командуванні Сил логістики Збройних Сил України в Києві.
З 2014 року Костянтин Євгенович був учасником бойових дій. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил, виконуючи завдання із захисту України та відсічі збройної агресії Російської Федерації.
Його військовий шлях — це 28 років професійної служби, відповідальності, мужності та вірності військовій присязі. Від курсанта до полковника він пройшов довгий шлях служіння Україні, залишаючись відданим своїй державі та побратимам.
Сьогодні Самбір схилив голову перед двома своїми Героями.
Юрій Демський та Костянтин Змунчило мали різні життєві дороги, різний військовий досвід і різні долі. Але їх об’єднало найважливіше — любов до України та готовність захищати її до останнього.
Вони віддали найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України, за рідну землю, за своїх близьких і за майбутнє нашої держави.
Їх більше немає поруч із рідними та побратимами. Але пам’ять про них залишиться з нами назавжди.
Світла пам’ять Героям України — Юрію Демському та Костянтину Змунчилу.
Вічна слава і шана Захисникам України!
